Надія Шегда Він навчався у Київському інституті театрального мистецтва ім. Карпенка?Карого. Потім зіграв чимало ролей в івано-франківському драмтеатрі. Це йому подобалося. Втім, від’їжджаючи до столиці, він не планував піти у жодну з акторських труп. Так театральна кар’єра Юрія Горбунова розпочалася і закінчилася в Івано-Франківську. Відтоді минуло більше десяти років. Сьогодні Горбунов — відомий телеведучий і шоумен. До рідного йому Франківська Юрій потрапляє лише двічі на рік, щоб побачитися з рідними. Напередодні Міжнародного дня театру «Репортер» розмовляв з ним саме про театр.
—?Отже п’ять років в Івано-Франківському музично-драматичному театрі. Юрію, які ролі найбільше Вам запам’яталися? Хто був Вашим наставником?
—?З усіма старшими товаришами у мене були чудові стосунки. Сергій Романюк, Роман Іваницький, Станіслав Якубовський, Володя Пантелюк — вони мені допомагали, за що їм дуже вдячний. Не було такого: «О, ти молодь! Побудь збоку, а я тут пограю». Я грав багато. І в дитячих казках, і у виставах, які ставив Микола Яремків. Так вийшло, що тоді він був моїм улюбленим режисером. Приміром, у його виставі «Чорт і шинкарка» я грав кульгавого. Ці постановки займали на фестивалях призові місця — це і запам’яталося. Приїздив до нас майстер української режисури Володимир Оглоблін, ставив «Господиню заїзду», де я грав слугу кавалера. За ці п’ять років я отримав такий досвід, якого в більшому місті, напевне, не отримав би ніколи. Молоді в театрі було мало, а роботи — багато.
—?Тоді були ролі драматичного плану. Нині Ваше амплуа можна окреслити як розважальне. Що Вам ближче до душі?
—?Якщо про характер і почуття гумору, то для мене ближче щось несерйозне. Але я пригадую зовсім драматичну роль Сави за твором «Сини Адама» Ольги Кобилянської. У тій ролі я почувався комфортно.
—?У якому з телепроектів Ви реалізували свій акторський хист найбільше?
—?Переважно моя робота — телебачення і кіно. Із театром так і не склалося. Були часи, коли я знайшов гроші, артистів з акторською освітою, хотілося зібрати таких телеведучих докупи, у виставу. Але поки що не склалося, всі зайняті. Те, що в мене було, — це художні фільми і серіали: «Завтра буде завтра», «У пошуках любові або Переполох у вищому світі», «Мухтар», «Кактус». Тому театр для мене ще в майбутньому.
—?Цікавитеся політикою? Чи не плануєте окрім розважальних шоу взятися за політичні?
—?Міг би це робити. Але не знаю, чи треба. Насправді розважальні програми значно важче вести, ніж політичні. Тож, наразі займаюся складнішою роботою — розвагами.
—?Щоби бути у формі, актор повинен робити над собою певні зусилля: займатися спортом, танцями, працювати з тілом, голосом і таке інше. Як у Вас із цим?
—?Ходжу в спортивний клуб, обов’язково розминаюся перед роботою. Дотримуюся дієти. Чотиригодинний ефір, повірте, — це дуже гарний тренінг для організму, який вимагає після того ще й доброго відпочинку.
—?То як Ви відпочиваєте? І поділіться секретом своєї дієти…
—?Відпочиваю? Лежу на дивані. Щодо дієти, то лише обмеження в солодкому.
—?На сцені не граєте. А чи ходите до театру?
—?Останній раз був у театрі, коли приїздив Костянтин Райкін — привозив «Контрабас». Зірки російського театру приїздять до Києва часто, просто заробляють гроші. От і показують не дуже гарні п’єси і постановки. Серед вітчизняних ходив на «Ревізор» і «Московіаду» в Молодому театрі.
—?Ваша дружина займалася балетом в Івано-Франківську. Що вона робить зараз?
—?Дружина займається вже не балетом, а домом.
—?Чим, на Вашу думку, є театр для сьогоднішнього суспільства? Яка його місія? І, зокрема, чим театр є особисто для Вас?
—?Важко сказати. Але театр, на щастя, це єдине місце, особливо в маленьких містах, куди люди можуть прийти і побачити щось цікаве. Я сприймаю театр зсередини, а не збоку, як спостерігач. Коли ввечері йдеш на прем’єру, щоби сьогодні її грати, то живеш таким відчуттям, ніби на цю прем’єру йдуть всі, хто живе у цьому місті. Сприймати театр окремо від життя мені непросто.
