Вінницький гурт «Очеретяний кіт» грає неповторну акустичну лірику – суміш етно, джазу, року та фольку. Лідер гурту Роман Кріль поспілкувався з «Репортером» – розповів про життя «котів» у творчій резиденції, про концерти в АТО та своє бачення феномену Франківська.
Співак Павло Табаков розповідає про колядки, яких ми ще не чули, любов, якої прагне кожен та, зрештою, про 10 років, які минули з першої знакової перемоги у програмі «Шанс».
Тарас Муляк із села Чернятин, що в Городенківському районі, ніколи не мав справи із музичними інструментами. Але бажання навчитися грати було таким сильним, що брак коштів його не зупинила.
Лаконічні декорації кухні, гарні середньовічні костюми, динамічна гра акторів, комічне вирішення «шекспірівського» сюжету з дуелями, привидами, викривленими цитатами – усе це було весело, пікантно і з родзинками. Смачно!
Черепи тварин, пучки зілля, змії у банках, старі фото з мольфарами і все, що наймоторошніше, якось особливо підсвічене.
Про музичні заробітки у Китаї за горнятком зеленого чаю розповідає вокалістка гурту «One West» Юлія Нагірняк.
Пейзажі Маріуполя, портрети бійців, інше – жінки малювали просто на блокпостах.
Теплими спогадами про бурхливу молодість за гарячим вином, невимушеним спілкуванням з метрами сучасної літератури та купівлею «засекречених» книжок – так минулої суботи, 31 жовтня, у Франківську відкривали нову книгарню-галерею «Під лиликом».
У нашій країні щороку помирають 18 тисяч діток, їм неможливо врятувати життя. Та вони не мають мучитися від болю.
На період з 23 по 27 вересня, 330 іноземців з 10 країн «захопили» Франківськ. Штаб-квартирою для них став театр кіно «Люм’єр». Галасливі поляки, чехи, німці, безліч плакатів і вказівників – усе це створило справді фестивальну атмосферу.
Другий тиждень вересня Коломия приймала у себе 10 театрів із різних міст України та закордону.
Молоді люди організували велоспільноту «Дорогами до святинь», об’їздили чи не всю Західну Україну та мріють видати книжку з паломницькими маршрутами, аби залучати молодь до здорового та духовного життя.
Канали й гондоли, романтика і моторошні історії – це лиш мала частина того, чим славиться місто на воді. Венеція як загадкова незнайомка, у неї закохуються з першого погляду, навіть не здогадуючись, які таємниці та приховує.
Цей соціально-мистецький проект організували самі мешканці будинку, аби привернути увагу до теми добросусідсва, збереження архітектури, а також показати, що, об’єднавшись, можна зробити своє місто комфортнішим, починаючи з себе, свого двору.