Не всі вони мають музичну освіту, але всі вони творять якісно та щиро. Не всі знають, що Івано-Франківськ – дуже музичне місто. Новий спецпроект рубрики «Вподобано» доведе, що ви чули далеко не всіх
Недавно разом із невеличкою групою франківчанка Олена Ковтун побувала в Непалі, піднялася до базового табору Евересту, набралася вражень від місцевих храмів і поховального обряду.
В музеї немає централізованого опалення, а також їх затопила сусідня музична школа, і унікальні речі залило водою.
На сьогодні Роман Луцький зіграв у п’яти українських кінострічках. Спершу були «Брати. Остання сповідь», «Параджанов», «Тепер я буду любити тебе» та серіал «Століття Якова».
З 29 жовтня по 3 листопада в хаті провели «Майстерню сільських ініціатив» для учнів з Косівського та Коломийського районів.
У дружки в сумочці завжди має бути: косметика, заколки, запасні колготи, ножиці, нитки, фен. Наталя розповідає, що не раз нареченій сукню підшивала, макіяж переробляла, зачіску. Словом – рятувала.
Три дні представники Польщі, Німеччини, Угорщини, Ізраїлю та України ділилися власним досвідом організації мистецької сфери у Татарові, що на Франківщині
Нещодавно, завдяки програмі «Відкритий світ» від конгресу США, група українських фахівців мала можливість вивчати американський досвід роботи з ветеранами воєн. Серед делегатів була і франківчанка Ольга Батуєва. «Репортеру» вона розповіла про те, що її там вразило найбільше і що з побаченого будуть впроваджувати в Івано-Франківську.
Франківчанка Вікторія Квасняк вже шість років мешкає в Новій Зеландії й лише нині вперше приїхала додому в омріяну відпустку. «Репортеру» вона розповіла про острівний час, друзів із племені маорі та неймовірну природу цієї країни.
Диляр Таммо – сирійський курд, який уже восьмий рік живе у Франківську – розповів «Репортеру» про життя сирійської спільноти в місті.
Зустріли українську сім’ю, яка живе в Чилі. Розповідали, що настільки звикли до землетрусів, що на незначні поштовхи вже не реагують.
Фінальною для «Гогольфесту-2016» стала сон-опера «НепрОсті» за однойменним романом Тараса Прохаська. Вона відбулася за участю автора, у плацкартному вагоні та під теплими пледами «Укрзалізниці»…
«Було, що завклубом знімає афіші й каже всім: «Кіна не буде, бо кінщик заслаб». То так мене в селі називали, – розповідає 78-річний Юрій Белейович, який у 1950-роках юнаком їздив від села до села та крутив людям кіно.
Антиутопія Олдоса Гакслі “Який чудесний світ новий!” українською мовою від франківського проекту “Вавилонська Бібліотека”