VІІ Міжнародний книжковий фестиваль пройде у Києві 17-21 травня.
«Ми незвична для країни формація людей, які люблять кіно та, не маючи профільної освіти, намагаються рухати системи знизу», – каже керівник “Кіноробів” Сергій Караванець.
Ініціатором виставки виступила генсек ЮНЕСКО, болгарка Ірина Бокова.
Про те, чим ковалі займалися останні п’ять років, «Репортеру» розповів співорганізатор фестивалю «Свято ковалів» Сергій Полуботько.
З 14 по 18 червня порт Франківськ відкритий усім проявам сучасного мистецтва. В рамках фестивалю Porto Franko щоденно відбуватимуться від 10 до 20 мистецьких подій. Одна з них — поки що це сюрприз — у спілці з ювілеєм одеського Порто-Франко.
“Я — за якнайглибшу, якнайширшу співпрацю українців з поляками, за діалог, примирення і дружбу. Але брати участь у цьому діалозі я можу саме як українець — зі своїми переконаннями та інтересами…
Цього року на сцені Коломийського театру імені Озаркевича триває 169-й сезон. Як сьогодні живе найстаріший театр Галичини, «Репортер» поїхав…
“Мавка. Лісова пісня” створюється за мотивами однойменної п’єси Лесі Українки, а також на основі українських міфів та культурних традицій.
Проект «роздІловІ» — це діалог між «ним» і «нею», пряма мова прифронтових міст, нагода відчути, згадати, задуматись і вкотре пережити:
“На театр, в принципі, не можливо політично чи владно тиснути. Цензура ні до чого доброго не приводить”.
Після чергової репетиції розмовляємо з композиторами про жах-оперу, майбутнє фестивалю PortoFranko ГогольFest і тур Китаєм з іграшковим піаніно.
Люди не знають їхніх імен, не бачать облич. Оплесків і квітів їм теж не дістається, вони завжди в тіні. Робота швачок, реквізиторів, декораторів, бутафорів — усіх, хто по той бік сцени, — нелегка. Але цікава.
«Мені не обов’язково організовувати «Пенсійну коляду» щороку, — каже Ярема Стецик. — Мені достатньо й сімейної коляди. Але поки я бачу вогонь в очах ненормальних пенсіонерів, доти я готовий суватися з ними і бубном”.
«З власних спостережень можу сказати, що нам бракує консолідації, — каже кураторка «Теплого арту» Лілія Гоголь. — Реалізовувати проекти, пов’язані з візуальним мистецтвом, апріорі є складно, це постійний виклик. Чому не відбулося прориву? Бо ми топчемося на одному місці, при тому, що в нас є багато амбіцій і хороших художників».
Ми ще не звикли до таких речей, як психічна й візуальна гігієна. Не звикли до того, що людина має право мати гарний ландшафт перед очима. Я сподіваюся, що до цього з часом дійде. Тому зараз важливо не упустити момент, коли про Франківськ можна буде говорити не атмосферно.