У міжвоєнному Станиславові вислів «батяр бельведерський» був синонімом слова «злодій». Хулігани, крадії, проститутки, решта представників злочинного світу чомусь облюбували собі для прожиття західну частину міста, яка називалась Бельведером. А головною його магістраллю була вулиця Бельведерська.
Натовп на вулицях, розбиті шиби, перелякана влада, силовики, застосування зброї, перші жертви. Нині, аби все це побачити, достатньо увімкнути телевізор. Щось подібне відбувалось у Станиславові у позаминулому столітті.
Серед викладачів Української гімназії учні найбільш не любили професора Стефана Малецького. Він жив в особняку на теперішній вулиці Львівській і мав великого кудлатого пса. Собака був чорний, як професорова борода, та такий злющий, що його теж прозвали Малецьким.
Продовжуємо знайомити читачів із франківськими атлантами та каріатидами. Ми вже писали, що від бідолашних скульптур відпадають голови, руки та інші частини тіла. Втім не все так погано. У місті є й такі кам’яниці, фігури на яких отримали нове життя.
За німецької окупації Станіслав адміністративно відносився до дистрикту «Галичина» зі столицею у Львові, а той був у складі Генеральної губернії із центром у Кракові.
Досі найстарішим відео, на якому зафіксоване наше місто, вважалася хроніка вступу Червоної армії, датована липнем 1944 року. Нещодавно хронологічні межі відсунулись.
Ідея написати про атлантів Івано-Франківська виникла вже давно. Ще у грудні 2010-го разом із фотографом Андрієм Шустикевичем ми облазили центр міста та зазнимкували статуї на фасадах. Але до статті тоді руки так і не дійшли.
Назви деяких мікрорайонів Івано-Франківська пов’язані із конкретними історіями чи подіями – Колонія, Софіївка, БАМ. Інші носять назви колишніх сіл чи промислових об’єктів, біля (або на місці) яких вони розташовані – Пасічна, Позитрон. А от що означає «Каскад»?
Минулорічним подарунком став перший електронний каталог назв усіх вулиць протягом їхнього існування. Сьогодні пропонуємо увазі читачів реконструкцію першого варіанта Станиславівської фортеці. Цього ще ніхто не робив!
У Першу світову мешканці Станиславова побачили російські війська третього вересня 1914 року. В авангарді йшла козацька сотня. Вершники дивувались багатству міста, але грабувати крамниці було заборонено, та й ніколи. Тоді вони стали грабувати мешканців, при чому робили це у досить оригінальний спосіб.
Цей передсвятково-гастрономічний настрій і навіяв тему статті. Одразу попереджаємо, що рецептів від культової Дарії Цвєк тут не буде – вони й так достатньо відомі.
Цю історію розповів відомий мистецтвознавець і старожил міста Володимир Баран. Наприкінці 1940-х років він працював у фотоательє «Укрфото», яке містилось у великому будинку навпроти теперішнього стоматфакультету (кам’яницю знесли у 1993 році). Директором закладу був румунський єврей Профіс. Він вважався найкращим фотографом міста, клієнтів у ательє ніколи не бракувало. Траплялись і «ліві» замовлення, тож гроші у хлопців водилися.
Продовжуємо прогулянку Івано-Франківськом вісімдесятих. В об’єктиві – площі, майданчики, клумби – усе те, що сьогодні забудоване. На жаль, порівняння старих фотографій із сучасними краєвидами зовсім не на користь останніх.
Пам’ятаєте, як на початку 1990-х по телебаченню крутили рекламу соусів «Анкл Бенс» (Uncle Ben’s)? На банках був літній чорношкірий вуйко – сам Дядько Бенс.