Тетяна Соболик Ми так звикли переходити дорогу там, де нам зручно, що самим цікаво: як бути далі? Адже штрафи за неправильний перехід дороги значно зросли, а ми лишилися такими ж, як були і досі. Іноземці нам дивуються, позаяк у них не виникає питання, як перейти дороги — є світлофор, є перехід, що ж тут ще думати. А ми, навіть попри те, що нікуди не поспішаємо, просто не готові зупинятися, особливо якщо це стосується не траси, а дороги. Чи змінять щось нові штрафні санкції, поки що достоту не відомо.

Тетяна Соболик Ми доволі часто напівжартома нарікаємо, що в нашому місті окрім аптек та банків нічого нема. Однак їхня перенасиченість лише візуальна. І минає вона одразу після того, як в першій аптеці нам кажуть, що товару нема. За дивним збігом випадковостей в другій аптеці потрібного нам товару теж не виявляється. Тоді ми пробуємо згадати, де ж найближча третя аптека… якщо і в ній нема того, що треба, то нам видається, що далеко не на кожному кроці маємо аптеки. Що ж сталося з лікарськими засобам і куди вони поділися?

Микола Волков Про нові порядки на дорогах, які нещодавно набрали силу, сьогодні говорять усі, хто пов’язаний з автомобілями та дорогами. Звісно, такі нововведення подобаються не всім. У четвер, 4 грудня, з такою заявою відкрито виступили івано-франківські таксисти.

Євгенія Ступ`як Прикарпатський військово?спортивний ліцей минулого місяця горів тричі. Якщо вірити древньогрецькому філософу Геракліту, який говорив, що «двічі в одну річку не ввійдеш», і вже нашій, українській, народній мудрості про блискавку, яка двічі в одне й теж місце влучати не повинна, то потрійні відвідини Богородчанського ліцею червоним півнем наводить на думку, що у цій послідовності випадковостей існує своя закономірність і що справді випадковостей не існує, кожна випадковість має свою причину, яку ми просто не можемо пояснити.

Ірина Бурак Чи може нормальний, здоровомислячий батько знущатися та бити свою дитину? Чи можна уявити собі страх та розпач цього «плоду кохання», який навіть вночі здригається від жаху, та немов те домашнє кошенятко зализує рани?Знайомтеся, Оля. Їй 17 років. Вона на власній «шкурі» відчула себе в якості «поганої дівчинки», яка нікому нічого не винна. Просто вона чомусь його дочка.

Євгенія Ступ’як Мислити стереотипами — зручно, не потрібно самотужки докопуватися суті. Вистачає створеної кимось обкладинки. Але, насправді, стереотипи — це прірвокопачі, які роз’єднують те, що має творити цілість. Однією з найкращих ілюстрацій спра­цювання стереотипів у нашому суспільстві є стосунки молоді та церкви. Візьмемо для прикладу тільки один аспект — рок-музику. Які стереотипи існують навколо цього питання і як воно є насправді.

Володимир Канюс —?Чи зможе наука створити досконале суспільство?Класний Льотчик прикладає руку до вуха. Після інсульту недочуває: — Там, — показує палицею на вікно, — мав я і жінку. Кує Зозуля: — Навчай малого на добру путь, якою він має йти, і коли він постаріє — не зверне з неї.—?Прийде додому п’яний — і мене головою об стіну, об стіну. А як вже упаду, то вже робить зі мною, що тільки хоче. Я весь час боявся, що таки закатує мене. Лягав з цією думкою і просинався з нею.Класний Льотчик руку на груди: — Ось тут болить. — Замовкає на мить. Втирає долонею очі. — Потім продав квартиру, а мене на вулицю.

Роман Фабрика Майже кожного вечора з екранів телевізорів дивимося і слухаємо чергові повідомлення про стан безпеки на шляхах. Перед очима проходять сюжети про дорожньо-транспортні пригоди, аварії, звучать сумні цифри, сповіщаючи про кількість загиб­лих, травмованих. Правду кажучи, в останні тижні, а вірніше, відколи набули чинності нові, підвищені штрафи за порушення правил дорожнього руху, статистика більш приємна. Зате вражають загальні суми, які мають ще сплатити водії-порушники. Пригадую почуту цифру з екрана телевізора, яку озвучив столичний диктор одного з телеканалів. Працівники ДАІ уже виписали штрафних документів на 40 мільйонів гривень. Як бачимо, держава намагається виховувати учасників руху гривнею. Щоб на власні очі побачити, як працівники ДАІ обласного центру «полюють» на недисциплінованих водіїв, кореспондент «Репортера» був запрошений на дві години до інспекторської автівки, за кермом якої був старший сержант Василь Облощук, а поряд напарник — сержант Віталій Головецький. В екіпажі я був третім. Був свідком і учасником 120?хвилинного вояжу вулицями Івано-Франківська.

Надія Шегда Людина влаштована так, що усе її єство рано чи пізно починає або ж продовжує прагнути духовного розвитку, самовдосконалення, а тому вона, Людина, починає шукати відповіді на онтолігічні питання власного буття. Найперше, — аби примирится з собою, а відтак — і зі світом.Прагнучи дізнатися, в чому сенс життя, знайти істину — людина мандрує різними шляхами і країнами.Разом з франківчанкою Оксаною Масляк пропонуємо вам помандрувати давнім і сучасним Китаєм, дізнатися, якою була мета її відвідин такого начебто далекого від України світу.