Політика

Церква і рок

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

 

Послання Сатани чи привід для діалогу

Чим для церкви є рок-музика? Про це вже йшлося багато. Якщо досліджувати це питання по публікаціях в Інтернеті, то, з одного боку, її вважають не чистою, сатанинською, такою, яка має на молодь сильний гіпнотичний вплив. Рок-музику за такими ознаками як відсутність мелодики біти, короткі фрази в ліриці відносять до одного з нижчих жанрів. Не раз йшла мова про таємні сатанинські послання, зашифровані у її текстах. Читаючи такі матеріали, можна дійти висновку, що їхні автори пройшли певну школу сучасної Інквізиції, в якій мало не за методикою Кабали вчать розшифровувати тексти рок-пісень, чи за сучасним аналогом «Молота відьм» розпізнавати сатанинську символіку.

Проте існує й інша точка зору, в якій церква не постає такою ортодоксально-консервативною. За цією версією, рок-музика є засобом початку діалогу з молоддю, мовою, на якій можна почати розмову, а потім уже перевести її у потрібне русло. Непоодинокі випадки, коли не тільки прихильники року, але й рок-музиканти приходять в кінцевому підсумку до церкви. Рок завжди розглядався як протест, в першу чергу протест проти старшого покоління, його принципів пристосуванства. У нашому випадку проти комуністичного способу мислення, а саме в ньому церква як така просто відкинена на маргінеси свідомості.

Випадки привернення рок-музикантів до служіння Богу зображені не тільки в сучасній зарубіжній літературі, для прикладу у Ірвінга Велша, одного з найбільш шокуючих описувачів життя молоді. Можна також згадати й соліста «Табула Раси» Олега Лапоногова, який втік у монастир на самісінькому піку слави гурту. Можна згадати й одного доброго знайомого, який зараз грає християнський рок, а до привернення до церкви більшість часу проводив за пляшкою.

То чи й справді церква і рок-музика такі несумісні?

 

Питання нашого простору

Відповідь на це питання ми спробували знайти у представників різних християнських конфесій:

 

Єпископ Коломийсько-Чернівецької Єпархії УГКЦ Владика Микола Сімкайло:

«До важкої музики ставимося негативно, бо людина і так в нинішній кризовий час неврівноважена. А молоді люди навіть на фізкультурі не можуть бігати і займатися, не то що важку музику слухати».

Диякон УПЦ КП, настоятель Кафедрального собору, отець Іван:

«До того, що молодь слухає важку музику, ставимося негативно, однозначно негативно, бо як можна позитивно, якщо вони там трощать все».

Владика УПЦ, Єпископ Івано-Франківський і Коломийський Пантелеімон:

«Рок-музика не може бути християнською або антихристиянською — все залежить від особи музиканта. Справа в тому, що музика буває різною. Рок поєднується з релігією так само, як будь-яка інша професія. Професія (тим більше, творча) — це форма, яку наповнює сенсом сама особа. Відповідно, якщо говорити про рок-музику, то не можна говорити про християнський рок або про рок антихристиянський. Таких не існує. Існують люди, що намагаються будувати своє життя ради Бога або ж всупереч. А що людині на користь — вибирає вона сама.

Нещодавно під патронатом Української Православної Церкви по всій Україні, в тому числі й на Прикарпатті, відбулися концерти відомих рок-гуртів «ДДТ» та «Брати Карамазови» на відзначення 1020?річчя Хрещення Русі».

Відповідальний за філіал від Львівської Богословської семінарії в Івано-Франківській області Василь Попутник:

«Якщо взяти саму появу рок-музики, вона виникла недавно і в найбезбожнішому середовищі. Тобто ініціатором цієї музики ніколи не виступали християни, вона має африканське походження, в Африці, де є окультивні дії племен, під галас барабанів ритуалами викликали злих духів, демонів. І на основі цього була сформована рок-музика. Якщо порівняти теперішню з початковою, то далеко не в такому вигляді вона була сформована, в якому вона є зараз. Чим дальше, тим більше й більше йде спотворення. Ці різні рок-концерти мають під собою демонічне підгрунтя. І концерти рок-груп призводять до дуже страшного, масових оргій, розпусти, насильства, безчинства і т.?д. Вона негативно впливає на нашу свідомість, на органи душі. Мені здається, що цього не мало би бути в християнстві».