«Репортер» продовжує нову рубрику – «Почесні громадяни міста» (Станиславова, Станіслава, Івано-Франківська). Інформацію ми збирали із різних джерел: архівів, книг, тематичних сайтів.
Нині в нашій рубриці Ісаак-Миколай Ісакович – церковний діяч, вірмено-католицький архієпископ Львова, проповідник, письменник.
Ісаак Ісакович народився 6 червня 1824 року в селі Лисці Тисменицького району в давній вірменській родині, що здобула шляхетство у Польщі.
Закінчив у Лисці початкову школу, а у 1844 році з відзнакою – Станиславівську гімназію. Навчався у Львівській римо-католицькій духовній семінарії та на теологічному факультеті Львівського університету.
Висвячений 13 липня 1848 року.
До теми: Почесні громадяни Станиславова/Івано-Франківська. Юзеф Ланікевич
Кілька років був вікарієм парафіяльного костелу у Тисмениці, а також Станиславівської вірменської парафії.
У 1862 році Ісакович одержав парафію у Сучаві (нині – Румунія), звідки у 1865 році був переведений парохом до Станиславова.
Він відбудував знищену під час так званої Мармулядової пожежі 1868 року вірменську церкву.
У 1867-1882 роках брав участь у роботі магістрату. З 1869 року очолював місцевий ощадний фонд.
Читайте також: Почесні громадяни Станиславова/Івано-Франківська. Октав Петруський
Після смерті отця Гжегожа Ромашкана у 1882 році Ісакович іменований львівським архієпископом вірменського обряду.
На пожертви, зібрані в Галичині на честь його священичого ювілею, Ісаак Ісакович заснував у Лисці притулок сестер-служебниць. Фінансово підтримував свого родича, відомого польського художника вірменського походження Теодора Аксентовича.
Також Ісакович підтримував Асоціацію фермерів і з 1894 року був почесним її покровителем.
Крім усього іншого, відзначався рідкісним красномовством, за що отримав прізвисько «златоустий».
Зібрання усіх праць Ісаака Ісаковича вийшло друком у 1890 році, а раніше були опубліковані кілька збірників «Проповіді», які він виголошував з різних нагод.
З 1898 року Ісакович – почесний доктор Ягеллонського університету у Кракові.
До теми: Почесні громадяни Станиславова/Івано-Франківська. Ян Матейко
У Станиславові мав великий авторитет і повагу. У 1896 році одна з вулиць міста отримала його ім’я (нині – Сабата).
У 1898 році Ісаак Ісакович отримав звання почесного громадянина міста. Крім того, він був почесним громадянином ще восьми міст, зокрема Львова.
Помер 29 квітня 1901 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
