Категорія

Культура

Категорія

Надія Шегда Виставку харківської художниці Олени Калашникової «Нині. Потім…і завжди» в івано-франківському художньому музеї можна назвати свідченням потреби висловитись про особисте мовою живопису. За її словами, ці картини – «результат творчих вибухів». Каже, що колір – один із найсильніших емоційних чинників, і оскільки в природі чорного немає взагалі, то й ми не повинні навколо себе створювати темінь. «На відміну від вовків, які бачать усе лише в сірих тонах, нехай і в неймовірній кількості відтінків, ми бачимо світ у кольорі, – каже Калашникова. – Тим паче, колір впливає на наш емоційний стан».

Надія Шегда Коли бачиш гру актора та режисера облмуздрамтеатру Андрія Кирильчука у виставі «Стриптиз у відкритому морі», то думається, що сцена – його життя. Коли зустрічаєш його на вулиці у вигляді «живого» пам’ятника чи міма, то розумієш: міміка, жестикуляція, тіло можуть швидше переконати і повести за собою, ніж будь-які слова.

Чого не вистачає музейникам України? Як можна зробити музей цікавим, рентабельним, успішним? Щоб відповісти на ці та інші запитання, на Івано-Франківщині у травні минулого року розпочався проект «Музейне коло Прикарпаття».

Надія Шегда — Андрію, ви завжди розкутий. Здається, що для Кузьми немає табу…— Моє — це свобода дії. Я завжди пов’язував рок-музику з непокорою. А найбільше «фе», вважаю, треба висловлювати нашим політикам.— І яким має бути теє «фе»?— Я гордий тим, що живу з нашим народом під одним дахом. Але чого варті ті вар’яти, що керують країною без людей? Треба якось змінювати ситуацію! Наприклад, брати палки в руки та йти бити їм машини. Жодний чужий дядько не прийде і не зробить нам добре. У нас народ надто мирний. Свободу треба виборювати. Якщо тобі не платять, то треба не пускати на роботу і того, хто платить. Якщо слово закинути у правильне місце, то воно робить велику хвилю на воді.

Надія Шегда Прозаїк, поет, есеїст. Його називають акулою прикарпатського письменства. Одне із визначень та означень, яким його репрезентують, а воно йому найбільш до вподоби, — це називання його імені — і все.Ті, хто не знав Володимира Єшкілєва і не читав його текстів, 4 червня, на презентації його нової книги «Богиня і консультант», що відбулася у культурно-мистецькому центрі «Є», мали змогу бодай про щось та й довідатись. Модератором вечора був запрошений франківський письменник Степан Процюк.

Олексій Шкляр Дивно все якось стається. Надворі 2001-й рік. Харківський театр-студія «Арабески» створюють виставу «Веселого Різдва, Ісусе». Музику пише невідомий гурт «Люк» за участю невідомого друга з не менш невідомого гурту «5nizza» Андрія «Сана» Запорожця.

Євгенія Ступ’як Івано-Франківський облмуздрамтеатр 31 травня виніс на розгляд глядачів прем’єру знаменитої комедії в режисурі Миколи Яремківа. «Тартюф» – п’єса, яку Мольєр написав у 1664 році. Вона поставлена майже всіма театрами світу. Тепер дійшла черга і до Франківська.

Надія Шегда «Якщо сприймати життя як довгу лінію, то слід пам’ятати, що час не впливає на хобі чи улюблену справу. Ніколи не пізно. Якщо колись не було можливості займатися тим, до чого кликало серце, але є змога сьогодні, то не треба зволікати. Треба відкривати закупорені чакри. Те, до чого вабить, існує, як день і ніч. Якщо не дозволимо йому проявитися, то й далі житимемо у дисгармонії з собою. Зі світом. Звідси й депресивні стани. Мене вони не навідують уже багато років», – каже президент центру естетичного виховання «Кармен» Василь Калинчук. Він переконаний, що особисте – найважливіше.

Про танці в житті і про життя у танці настільки цікаво слухати, що врешті хочеться сказати «стоп» – і самому розпочати свій танець. То й що, коли на перший погляд здається, ніби не зможеш одне чи не зумієш інше. Кортить відтворити бодай один із найпростіших рухів.

Обласна літературна премія є престижною лише для своїх лауреатів  Євгенія Ступ`як Щороку навесні, а саме 14 травня, в день наро­дження Василя Стефаника на Прикарпатті відбувається нагородження лауреатів обласної премії, яка гордо носить ім`я цього письменника. Стефаниківська премія, як йдеться в положенні про неї, «вважається найвищою в області відзнакою за вагомий внесок в розвиток української літератури на Прикарпатті та в Україні».

Надія Шегда У неділю, 17 травня, завершився театральний фестиваль «Прем’єри сезону 2009». Недільного вечора на сцені облмуздрамтеатру була поставлена вистава Національного академічного театру ім. Франка (Київ) — «Маленькі подружні злочини». Нею ж і завершився обмін і збагачення мистецької палітри новими барвами театрів західного регіону. Впродовж фестивального тижня глядачі бачили постановки театрів Львова, Ужгорода, Чернівців, Луцька, Рівного, Тернополя та Франківська.

Євгенія Ступ`як У вівторок, 12 травня, в культурно-мистецькому центрі «Є» відбулася творча зустріч з Олександром Ірванцем. Для тих, кому потрібно представлення, Ірванець – відомий поет, прозаїк, драматург, перекладач. Мешкає у Рівному. Перш за все, знаний як сатирик, автор роману «Рівне/Роно» та підскарбій літературного угрупування «Бу-Ба-Бу».

Надія Шегда Від 1 травня в Івано-Франківську музикував відомий московський піаніст Олексій Набіулін. У неділю, 10 травня, в Художньому музеї він відіграв благодійний концерт-присвяту творчості Параски Хоми. Захід зініціювали Віктор Кімакович (благодійна фундація імені Короля Юрія) та Лідія Анушкевичус (благодійний фонд «Оберіг»). Оскільки журналіст ОТБ «Галичина» Галина Філіпова досліджує творчість майстрині впродовж багатьох років, вона також долучилася до проекту.

Надія Шегда Розіслати понад тисячу запрошень по всій Україні, відібрати з-поміж надісланих на фотоконкурс найкращі. Трохи згодом – скло помити, світлини у рами повкладати, на драбину залізти, фотопортрети почепити, вночі дипломи попідписувати. Приготування до святкової імпрези майже завершене. Така ось кухня в одного з найпрестижніших фотоконкурсів України.

При різних режимах ремесло завжди було в пошані Надія Шегда За три дні (8?10 травня) майдан Шептицького в Івано-Франківську перетворився на справжню ковальську столицю. Гучніло постукуванням молотків, ясніло спалахуванням вогню, дзвеніло холодною зброєю і не тільки, — словом, розбігалися очі від подивування, яким цікавим і різним є світ, у я­кому живе Коваль.