Волонтери з Івано-Франківська збирають та відправляють на фронт дрони, здатні нести до 1,5 кг вибухівки. Такі квадрокоптери можуть знищувати легку техніку та живу силу ворога, не наражаючи на небезпеку українських військових.
Виготовляють дрони з китайських запчастин. Вартість “пташки” – близько 400 дол. Волонтери кажуть, що скласти такий дрон після нетривалого навчання може навіть школяр, який має навички роботи з паяльником, пише Економічна правда.
Убивчі “пташки”
Військові дедалі частіше використовують на фронті FPV-дрони, тому в багатьох місцях почали виготовляти такі пристрої, вчити їх збирати та керувати ними. Управління цими дронами відбувається через спеціальні окуляри з виглядом від першої особи. Про це говорить сама абревіатура FPV: First Person View.
Навесні такі дрони почала виготовляти волонтерська команда “Порт Франківськ”. До цього її члени купували дрони, тактичну амуніцію та інші речі для фронту.
“У якийсь момент до нас почали масово надходити запити на придбання FPV-дронів. На українському ринку не було стільки дронів, щоб закрити навіть чверть від потреби бійців, тож ми вирішили спробувати складати їх самостійно”, – розповідає співзасновник фонду “Порт Франківськ” Роман Капій.
Досвіду в складанні дронів ні в кого з членів команди не було. До волонтерської ініціативи “Порт Франківськ” входять підприємці, культурні діячі, айтівці. До війни всі більшою чи меншою мірою належали до культурної спільноти міста. Запустити процес збирання першої партії дронів допоміг програміст Володимир Кабан. Він теж не мав такого досвіду, проте розумів, як усе повинно працювати.
До теми:
Маруся і дрони. Як франківська студентка стала аеророзвідницею
Для закупівлі компонентів на першу партію дронів волонтери вклали власні кошти та кошти меценатів. Про свою ініціативу не афішували до моменту успішного випробування 20 прототипів. У травні, коли виготовлені пристрої передали на фронт та протестували їх в умовах боїв, фонд оголосив про збір коштів на більшу партію – 70 бойових FPV-дронів та сімох ретрансляторів сигналу.
Спортивний FPV-дрон більш маневрений, ніж традиційні “весільні мавіки”, він не вміє зависати в повітрі та рухається з високою швидкістю. Через це його значно складніше виявити та збити.
“Дрон може нести до півтора кілограма вибухівки та літати на відстань до 8 кілометрів без ретранслятора. З корисною вагою дрон розвиває швидкість до 60 кілометрів на годину”, – зазначає волонтер.
Деталі для таких дронів можна вільно придбати на ринку. Це не військова техніка, FPV-дрони в цивільному житті використовують для розваг, наприклад, у спортивних перегонах. Вони можуть літати в місцевості із складними перепонами, долати вузькі місця, рухатися закинутими будівлями. На фронті дрони з високою точністю залітають у ворожі бліндажі, люки танків, автомобілі та вантажівки.
Ціни на FPV-дрони залежать від їх технічних характеристик.
Собівартість бойового дрона з китайських модулів – близько 400 дол. Готовий дрон в Україні коштує значно дорожче. Деталі для дронів волонтери купують переважно за гроші меценатів, які оплачують великі партії замовлень від військових – понад 50 штук. Серед них – власники ІТ-компаній, місцеві забудовники та підприємці.
“У нас не зовсім виробництво, це збирання. Тут нема жодного елемента технологічної інновативності. Ми замовляємо всі модулі з Китаю, а зібрати дрон після нетривалого навчання може навіть десятикласник”, – пояснює Капій. За його словами, шляхом крупновузлового збирання йдуть і інші організації, які виготовляють дрони для фронту. Найбільші з них – “Ескадрон” та “Вирій”.
“Ми замовляємо базову версію китайського дрона без модулів, які нам не підходять. Встановлюємо потужний відеопередавач, від якого залежить дальність управління дроном, антену, знімаємо GPS, перепрошиваємо його і дрон стає готовим до використання в непротокольних умовах”, – розповідає волонтер.
Дрони в “Порт Франківську” збирають четверо-пʼятеро людей.
Усе побудовано на волонтерських засадах, що дозволяє отримувати готові дрони за собівартістю деталей.
“Ми можемо виробляти 15 дронів на день. Є виробники, у яких потужності значно більші. Виробництво розосереджене на різних квартирах, офісах, невеликих складах”, – каже співзасновник волонтерської ініціативи.
Люба Шипович, засновниця фонду Dignitas, який підтримує українських виробників дронів, каже, що багато IT-компаній мають такі виробництва у своїх офісах. “У них є гроші, щоб купити деталі, є персонал з інженерною освітою. Навчитися збирати нескладно – є багато відео в інтернеті. Крім того, майже в кожній школі пілотів є інженерна школа, де вчать збирати дрони”, – каже вона.
За словами Шипович, масовим явищем уздовж лінії фронту є “хати-майстерні”, де військові збирають дрони.
“Ми об’єднуємо виробників, робимо для них конференції, демо-дні. За оцінками, наразі обсяг виробництва таких дронів в Україні становить 10-12 тисяч на місяць”, – додає волонтерка.
Волонтери передають дрони пілотам. “Пташки” надсилають “Новою поштою” до прифронтових міст. Там військові за допомогою підручних засобів прикріплюють до них вибухівку – і дрони-камікадзе готові. “Зазвичай через 12 годин після їх прийому нам скидають відео про те, як вони відпрацювали“, – зазначає Капій.
Логістика з Китаю та конкуренція з росіянами
За словами волонтерів, альтернативи китайським деталям за співвідношенням ціни та якості немає. У деяких дистриб’юторів з ЄС є контракти з китайськими виробниками, тому в них купити простіше, ніж у Китаї, але так виходить дорожче.
Однак китайські заводи продають деталі й росіянам. Виробники часто віддають перевагу великим замовленням, які робить РФ, та ігнорують малих замовників, тому для волонтерів закупівлі перетворюються на полювання на потрібні вузли.
“Коли йдеться про великі партії деталей, це змагання з росіянами. Один і той же завод робить партію і для росіян, і для українців. На одній партії пишуть “Смерть Украм”, на іншій – “Путін х**ло”. Однак росіяни можуть кинути державні гроші і купувати дрони десятками і сотнями тисяч, а невеликі українські виробники не можуть цього зробити”, – зазначає засновниця фонду Dignitas.
Капій розповідає, що свого часу Росія законтрактувала багато відеопередавачів з частотою 1,2 ГГц і 1,3 ГГц, які використовують для виготовлення дронів-камікадзе, тож зараз ці деталі українцям знайти складніше.
Замовляючи деталі з Китаю, малі виробники сплачують мито і ПДВ. Через це вартість деяких деталей зростає щонайменше вдвічі. “Китай безпосередньо в Україну нічого не постачає. Замовляють деталі в Польщу, там платять мито. Потім їх пересилають в Україну і платять мито ще раз, – пояснює Шипович.
