Родина бійця «Азову» Ігоря Коропецького таки домоглася того, На наступній сесії Івано-Франківської облради, яка має відбутися в жовтні, Леся Коропецька отримає посвідчення. Для України таке є прецедентом, адже вперше доброволець отримає офіційний статус – посмертно. Його рідні чекали на це більше півтора року. Єдине питання – чому так довго?
Ми не маємо права
У 2016 році, після смерті чоловіка від інсульту, Леся Коропецька звернулася до своєї колеги – психолога, депутата облради та голови комісії з питань захисту прав учасників і ветеранів АТО та їх сімей Наталії Чаплинською за допомогою. Жінка намагалась довести, що її чоловік воював, і саме війна стала причиною його смерті. Пані Леся хотіла отримати його заслужене посвідчення учасника бойових дій (УБД).
За словами Наталії Чаплинської, якраз тоді була створена й комісія по добровольцях при ОДА та облраді. Там вона й підняла це питання. Усі підтримали. «Єдине – треба було поміняти положення. І тут виникли колізії», – каже Чаплинська.
Колізіями вона називає затягування часу, адже треба було вписати лише один абзац – про те, що члени комісії можуть видати посвідчення УБД посмертно родичам бійця. Було кілька засідань тої комісії, але змін не затверджували, бо їх надто довго опрацьовували юристи.
«Це затягнулося аж до 30 червня 2017 року, – розповідає Наталя Чаплинська. – Внесли. Проголосували. Думала, вже все – на найближчій сесії посвідчення таки вручать вдові».
Та на останній сесії облради, яка відбулася 15 вересня, цього не сталося. Чаплинській назвали причину – те посвідчення добровольця, яке є, не підходить, тож треба розробляти нове.
«Коли робили зміни в положенні, то можна було врахувати ці речі?! – обурюється Наталя Чаплинська. – Намагалась зв’язатись з керівником юридичного відділу ОДА – безрезультатно. В цій ситуації обурює тяганина. Це можна було зробити у два засідання, а не тягнути рік часу. Пані Леся має велике терпіння. А мені соромно їй в очі дивитися. Питання учасників АТО мають іти першочергово. Ми не маємо права перед цими людьми робити інакше!».
І носить вітер час життя
«Репортер» про добровольця Ігоря Коропецького з позивним «Вітер» писав десь рік тому.
До війни чоловік був успішним бізнес-аналітиком, навчався у Києві та за кордоном, займав керівні посади на різних підприємствах, у банках. Коли почався Майдан, то все відкинув на другий план, а там і війна. Йому було 58 років.
У вересні 2014-го Ігор з трьома товаришами поїхав до Києва, а звідти в Маріуполь – на базу полку «Азов». Але відслужив там лише два місяці.
Наприкінці листопада повернувся додому, бо через контузію дуже погіршилося здоров’я. Тоді ж у полку відбулася реорганізація – «Азов» перейшов до Нацгвардії. Коропецький відповідної заяви не писав, тому ніде й не числився.
Після служби Ігор ще двічі лежав у неврології в Івано-Франківську. Як трохи пролікувався, то поїхав на роботу до Києва. Своїх «азовців» не забував, волонтерив, передавав допомогу.
А 23 жовтня 2015 року Коропецький потрапив до лікарні з інсультом. Лікування не помогло і через кілька днів він помер на руках у рідних. 2 січня 2016-го Ігоря поховали на Алеї слави на міському цвинтарі в Чукалівці.
Побратими, з якими служив Ігор Коропецький, кажуть, що він допоміг сформувати добрий артилерійський підрозділ полку. Завдяки його зв’язкам з Чернівецьким університетом «азовці» отримали чудову підготовку.
Рідні Ігоря збирали усі докази, фото, свідчення побратимів. А ще – вірші, які він писав і до війни, і навіть в АТО, бо мріяли видати книжку.
Збірка поезій «І носить вітер час життя» побачила світ навесні цього року. Книгу видали швидше, ніж оформили офіційний статус.
Коли буває вперше
За словами директора департаменту соцполітики Івано-Франківської ОДА Віталія Яворського, шукати крайніх нема потреби, мовляв, є певна процедура, і ніхто нічого не затягує. В Україні таке вперше, це прецедент, каже Яворський, тож не було звідки брати приклад і треба було самим розробляти механізм.
«Ніхто не знав, як це робити, – говорить директор департаменту. – Можливо, тому процес і затягувався. Тим більше, коли ти йдеш перший. Складність полягала в тому, аби розробити посвідчення правильно, щоб надалі воно мало юридичну силу. Спершу на комісії прийняли рішення, що ми можемо таке розглянути, потім треба, аби сесія дала нам повноваження вносити зміни і розробляти. Це довгий механізм. Зараз маємо всі напрацювання та взірець посвідчення. Він єдиний в Україні. Це посвідчення вдові Ігоря Коропецького буде вручено на наступній сесії облради».
Таке посвідчення в Україні наразі єдине – його оформлять добровольцю посмертно
Крім того, Віталій Яворський зауважує, що Івано-Франківщина була першою в Україні, яка на обласному рівні офіційно визнала добровольців учасниками АТО і почала видавати їм посвідчення УБД.
«Почали звертатися колеги з інших областей, – говорить Яворський. – Нині вони за нашим прикладом працюють у себе. А тут, на жаль, ми зіштовхнулися з таким випадком, коли боєць-доброволець, який би при житті мав отримати цей статус, помер до того, як статус прийняли. Ми не могли цього передбачити, коли прописували положення. Зараз це вже є, тож тепер інші теж можуть працювати за тим механізмом, який ми відпрацювали».
За словами посадовця, програма підтримки учасників АТО також змінювалася десятки разів. «Наприклад, у минулих роках не було прописано допомоги у разі смерті після демобілізації, – пояснює Віталій Яворський. – Зіштовхнулися з тим, що родинам треба допомагати. Прописали. Це нелегкий процес. Так, на жаль, довго, але він іде».
Каже, довгою є процедура і визнання добровольців, адже треба перевірити кожного кандидата: зв’язатися з комбатами, де ті воювали, підтвердити факт перебування в зоні АТО. Із цим допомагає «Спілка добровольців Прикарпаття», там і дають заключний висновок. Потім документи йдуть на комісію, а далі – на сесію облради.
На сьогодні на Прикарпатті посвідчення УБД отримали 117 добро вольців. Ігор Коропецький, «Вітер», отримає його посмертно.
Comments are closed.