Поки влада обласного центру не дуже переймається громадськими туалетами, мешканці «поливають» кущі та стіни Тетяна Соболик Молодь у всі часи однакова. Хто не був молодим? Не гуляв ночами до ранку – із друзями, пивом, добрим настроєм. Це не обов’язково має бути хуліганська вечірка, це може бути літня прогулянка в парку. Врівноважена, витримана, поміркована нічна прогулянка. Влітку немає особливої потреби йти в кіно чи на дискотеку.Є необхідність елементарного спілкування. Аби просто погуляти, в місті є достатньо скверів і парків. Але вже за кілька годин під відкритим небом постає питання: де б то знайти туалет? В Івано-Франківську із цим непросто. Натомість, є купа інших, перепрошуємо, популярних у цьому плані місць. Яких? Зараз розкажемо.
Гостра потреба
Київ має «Макдональдз» — мережу безкоштовних туалетів. В Івано-Франківську ще рік тому добрим у цьому плані, можна сказати навіть благодійним, був кінотеатр «Люм’єр». Молодь туди ходила цілими днями. Всі знали, начебто не зловживали і не нищили. Але хтось вирішив, що й на цьому можна заробляти. Тож, при вході в кінотеатр з’явилося оголошення зі змістом «Туалет платний. 1 грн.». Сумно, але остання можливість в обласному центрі сходити безкоштовно в туалет, з каналізацією, водою і нормальним запахом, зникла.
Таким чином івано-франківська молодь ще більше відчула цю проблему. Про те, щоби облаштувати хоча б один безкоштовний цілодобовий туалет за кошт мерії, говорити, певне, не варто. Бо влада відразу спитає: звідки на це кошти? Тим більше в кризові часи.
Відтак, молодь рятується як може. Саме тому, майже всі неосвітлені, безлюдні провулочки використовуються як стихійні туалети. Звісно, можна говорити про культуру, мораль, виховання, етику. А можна — про те, що більше нема куди.
За запахом
Нещодавно в місті заговорили про стихійний туалет, який зробили городяни на місці розкопок у центральній частині міста. Нагадаємо: обвал пішохідної частини вулиці біля торгового центру «Мальва» якийсь проміжок часу слугував іванофранківцям безкоштовним клозетом. Шкода, що ніхто не звернув увагу на те, що цей випадок далеко непоодинокий.
Такі місця можна шукати за запахом. Або спитати у студентів. Вони розкажуть, що якось треба рятуватися, тому що в одинадцятій вечора ще зовсім не хочеться йти додому. Тоді шукатимеш і… знайдеш. Таких вуличок в центрі Франківська достатньо. Все залежить від того, в якому парку і на яких лавочках сидиш.
«Чудова» вісімка
1. «Під легендою». Найпопулярніше місце. Біля Ратуші, між добротною, дорогою та якісною будівлею «Легенда» та «Ремонтом взуття» є дворик-тупичок. Там знаходиться житловий будинок, який, звісно, огороджений брамою. Зайшовши у вуличку одного літнього вечора, журналіст «Репортера» побачив, що це місце можна номінувати як стихійний туалет номер один. Бо тут справляло потребу одночасно четверо людей. Але ж бідні мешканці!
2. «Вагончики». У меморіальному сквері позаду готелю «Надія» є вагончики. Там двірники залишають свій реманент. А позаду цих вагончиків, городяни, яких припікає, ходять в туалет. Слід також зауважити, що одразу ж біля вагончиків є кущі. Сховавшись за ними, відвідувачі скверу час від часу ходять і туди.
3. «За глухонімими». По вулиці Січових стрільців, 34 знаходиться Будинок глухонімих. Справа є дві вивіски «Оптика» та «Автостоян-ка», зліва — вуличка, яка веде до «Укртелекому». Городяни і перше, і друге місце використовують як туалет.
4. «Арка». Незалежності, 17. По вулиці Вітовського, між національною ювелірною мережею та колишнім кафе медичного університету, є вхід до стоматологічного корпусу. Ця арка всіма запахами та зовнішніми ознаками теж виглядає на стихійний туалет.
5. «Парк». Громадською вбиральнею в парку Шевченка слугує мало не кожен кущ. Якщо когось з відпочивальників у парку «нужда» заскочила зненацька, не дай Боже, від єдиного працюючого туалету (вхід 50 коп.), а ще гірше в понеділок, коли цей єдиний туалет взагалі не працює, то вони просто змушені користуватися природними місцями затишку.
6. «Дзвіниця». Біля майдану Шептицького також є два універсальні громадські туалети. Один — біля приміщення під дзвіницею колишнього польського костелу. Напевно для декого, як нужда припече, то ні Бог, ні чорт не страшний. До речі, на цьому самому місці полюбляють тусуватися франківські неформали. Можливо, їм невідомо про паралельне призначення цієї місцини. Другий туалет — залізні вагончики біля квіткового базару. Туди, певне, бігають ті, яким не по собі дзюрити під дзвіницею.
7. «Підвали». Позаду універмагу «Прикарпаття» є вхід до базарних підвалів. У них продають як харчі, так і промтовари. Одна продуктова будка знаходиться прямісінько під сходинками. Це місце також слугує за туалет.
8. Універсальне місце. Туалети на приміських автостанціях. Рідко хто має такі міцні нерви, щоб зайти всередину і знайти собі там місцерозташування. Тому «від’їжджаючі» та «приїжджаючі» роблять справу, не «доходячи до каси», просто в коридорчиках.
Насправді в Івано-Франківську таких місць значно більше. Околиці теж не застраховані від цього. Однак центр є центром. І щоби спитати в людей про їхню культуру, треба спершу дати їм можливість культурно чинити. А якщо тої можливості немає?
Люди від влади
Щодо того, чи бодай планується в місті розробка чи то платного чи то безоплатного, але цілодобового туалету, не говорить ніхто. Більше того, всі показують один на одного пальцями. В нас так завжди. Скоріше за все, це питання міська влада просто не піднімала. Через то й питати нема з кого. Але «Репортер» таки спробував.
Начальник управління житлово‑комунального господарства Петро Косюк:
«Усі туалети в оренді. Ми ними не керуємо. Якщо говорити про будівництво нових, то це питання архітектури. Наскільки я знаю, вони розробили проекти будівництва кількох. Одне місце — в парку Воїнів інтернаціоналістів, інше — у скверику на Привокзальній».
Начальник фонду комунального майна Івано-Франківська Михайло Юсип:
«Туалети на Вічевому майдані перебувають у довгостроковій оренді. А той туалет, який знаходиться в парку Воїнів інтернаціоналістів, не працював приблизно вісім останніх років. Далі його взяв в оренду один підприємець. За рішенням Львівського суду він приватизував це приміщення. Щоправда, з умовою відновлення. Однак поки що він не працює.
Я згідний з тим, що цілодобовий туалет є життєво необхідним, але це не до мене. Для цього є відповідні служби».
Заступник начальника міського управління архітектури Світлана Лосюк:
«Якщо мова йде про капітальне будівництво, то це не до мене. Ми обговорювали питання розміщення двох біотуалетів у центрі міста. Але літо закінчується, вже тепер невідомо, чи їх будуть встановлювати».
Заступник міського голови Олександр Дерев’янко:
«У нас немає комунального туалету, всі віддані в оренду. Звісно, можемо спробувати говорити з орендарем, який орендує туалети, і якимось чином вплинути на цю ситуацію. Але не впевнений, що в нічний час буде наплив народу, який би міг окупити роботу персоналу. Наскільки маємо можливість на них впливати — впливаємо, але не думаю, що ми можемо змусити їх працювати цілодобово.
Якщо ми не можемо організувати такі заклади капітального будівництва, то ми пробували розмістити біотуалети. Грошей в бюджеті на це передбачено не було. Була інша ідея — щоб заклади, які мають літні майданчики, поставили біотуалети. Але воно важко пішло. Питання обговорюється, і роботу в цьому напрямку треба продовжувати».
P. S. Кілька місяців тому у Дніпропетровську стався випадок, який мав би змусити задуматись усю владу всіх українських міст. Троє юнаків, які захотіли «справити потребу» в одному подвір’ї, потрапили під кулі розлюченого мешканця першого поверху, під вікнами якого вже давно виникла стихійна вбиральня. Одному з них 47‑річний мешканець поцілив у ногу, іншому — в руку. Стріляв з травматичного пістолета.
Зрештою, його можна спробувати зрозуміти…
