Травень добігає кінця. І поки хтось гарячою порою тільки марить, для наших студентів вона у самому розпалі – під порогом стоїть страшна тітка-сесія, а терміни написання наукових робіт стрімко добігають кінця. Але не все так лячно, якщо маєш гроші.
Адже з кожного стовпа до спудеїв тягнеться рука помочі – оголошень із пропозицією замовити реферат, курсову чи дипломну хоч греблю гати.
Сам не годен
Старше покоління, певно, здивувалося б, якби когось із них запитали, чи доводилось їм купувати курсову чи дипломну. Та все тече, все змінюється. І якщо є така навала пропозицій, то хтось ними таки користується.
Звісно, самі нинішні студенти на одкровення з журналістами не готові. Але маючи гарантії, що справжнє ім’я та назва вишу не засвітяться у газеті, народ стає балакучішим.
Так третьокурсник Олег розповідає: «Довелося купити курсову з програмування, брав у старшокурсника. Ціна – 120 грн. Ні, написати сам не міг, то занадто складно. У нас із групи ту роботу купували 99,9%».
Схожа ситуація і в п`ятикурсника Андрія. Хлопець зізнається, що домовився зі знайомим, який також закінчував його факультет, про дипломну роботу з обліку та аудиту. Ціна, як для товариша, – 1500 грн.
Оксана вчиться на заочному, заразом і працює. Дівчина чітко аргументує свою позицію. «В мене просто не було іншого виходу, – розповідає вона. – Аби писати самій бакалаврську, довелося б брати відпустку чи взагалі йти з роботи. Те, що є така можливість, мені дуже на руку. Адже у своїй справі вважаюся непоганим фахівцем, то ж навіщо мені витрачати купу часу на ту непотрібну теорію?».
«Не пар мозок»
Судячи із пропозицій, замовити собі курсову чи дипломну простіше простого. Спробуємо розібратися з розцінками.
Телефонуємо за першим-ліпшим оголошенням, зірваним у місті. «Поможіть, терміново потрібна дипломна». Чоловік, який представився Іваном, спокійним голосом відповідає: «Без проблем. Яка тема і на коли потрібно?». «Філфак, тема «Художній світ Марка Вовчка». На коли можете зробити?». «Два тижні – 200 доларів, – каже Іван. – Якщо треба швидше, то зробимо і за тиждень, але це буде на 50 доларів дорожче».
В іншій агенції цю ж роботу обіцяють зробити за 1700 грн. і то за один тиждень. Ціни на курсові не такі вже й великі – 150-250 грн.
Інтернет, як завжди, вибирай не хочу. Кожен обіцяє помірні ціни, авторське виконання, гарантії якості, якщо роботу поверне викладач – перепишуть безкоштовно. На одному із них написаний лозунг: «Не пар мозок, купуй готову роботу». Тут навіть є акція – якщо зробиш замовлення з 1 по 25 травня, маєш 5% знижки.
Щодо цін, то кожен має свою політику. Так, деякі пропонують однакову ціну на роботи з усіх спеціальностей. Дипломні – в середньому 1800-2500 грн. Курсові – 250-300 грн. В інших існує диференціація: роботи з технічних спеціальностей обходяться десь на 20% дорожче, близько 20% накидають і за терміновість. Аби оформити замовлення, потрібно заповнити анкету – вид і назва роботи, обсяг, термін виконання та свої контактні дані. Решту деталей уточнюють телефоном.
Франківчанка Галина є одним із співробітників такого сайту, вона погодилася трохи розповісти про його внутрішню кухню. «Аби стати одним із авторів, заповнювала анкету, висилала свої контактні дані, копію диплома, довідку про стаж роботи, – розказує жінка. – Після того вони підписали зі мною договір. Сьогодні пишу все підряд: курсові, дипломні, магістерські, реферати, звіти з практики. Щоправда, суто на юридичну тематику».
Механізм простий, каже Галина: ««Наскільки я знаю, у них є близько 100 виконавців по всій Україні. Якщо хтось із клієнтів замовляє роботу, вони роблять розсилку авторам – є от таке замовлення. Хто назве найменшу ціну, той її і отримує. Для прикладу, курсова у мене – 3 грн. за сторінку, бакалаврська чи дипломна по 5 грн.».
При цьому агентство і себе не обділяє. Із розцінок видно, що зі студентів вони беруть удвічі більше, ніж платять автору. Непоганий заробіток для організатора та посередника.
При цьому попит просто шалений. «Квітень, травень – це взагалі пік, – запевняє Галина. – Наприклад, учора «на сьогодні» мені скинули шість робіт, і спала я буквально дві години».
Отже, за написані нею роботи, хтось отримає дипломи спеціалістів, бакалаврів, магістрів. Хоча, це теж не межа. Якщо хочеш, можна замовити навіть дисертацію. Кандидатська обійдеться у 4 тис. доларів, докторська – вдвічі дорожче. Вісім тисяч – доктор наук.
А як ловити?
Попри те, що така практика щороку стає поширенішою, в Україні немає чітких методів боротьби з купленими науковими роботами. Ще у 2008 році в міністерстві освіти заговорили про створення єдиного реєстру наукових робіт, щось на зразок російської системи «Антиплагіат». Цією системою міг би користуватися кожен ВНЗ, перевіряючи написані студентами роботи на співпадіння з уже існуючими. Але, по-перше, механізм працює тільки на списані роботи. А, по-друге, система й сьогодні функціонує як тестова лише в кількох вишах України. У міністерстві кажуть, бракує коштів.
Проректор з навчальної роботи Прикарпатського університету Володимир Чобанюк каже, що організованого відслідковування списаних у їхньому виші немає. «Це важко зробити, – говорить Чобанюк, – це потребує матеріальних ресурсів, програмного забезпечення. Якщо тих робіт є тисяча й більше, то нереально проконтролювати всі. А з іншого боку, кожного року теми мають певну новизну. Так само кожен викладач володіє темою, знає літературу, тож може зауважити, що, наприклад, оце списано».
Якщо ж робота авторська, як і обіцяють агенції, то виловити плагіат не вийде. Звісно, викладач може порівняти рівень знань студента та якість. А може й не порівнювати…
В рамочку й на стінку
У підсумку, отримати диплом за куплені роботи цілком можливо. Звісно, це влетить у копійку. Комплект з найпростішої курсової, бакалаврської та дипломної в середньому обійдеться у 4-5 тис. грн. Залежно від кількості курсових робіт сума може змінюватися. Якщо ви ще й на платному, то доплюсуйте десь 50 тис. грн. за навчання. А «подарунки»? Дорого виходить.
Сучасний ринок «псевдоосвіти» пропонує дешевший варіант. «Правильным путем идете, товарищи!» – під цим лозунгом один із сайтів закликає просто купити диплом будь-якого українського вишу лише за 800 доларів. В електронній переписці представник цього сайту запевнив – будуть усі знаки захисту, якість – 100%, ніхто не відрізнить. Натомість, є одне «але» – інформації про закінчення вами того вишу не буде ані в базі даних міністерства освіти, ані в базі цього вузу. Тобто якісна, але фальшивка.
Ось так, за більші чи меші гроші, без надмірних зусиль можна стати висококваліфікованим спеціалістом. Питання – а далі що?
«У своїй практиці часто бачу, що диплом, з яким прийшла людина, не відповідає рівню її знань, – розповідає директор однієї з франківських консалтингових компаній Дмитро Долішній. – Останнім часом взагалі не дивлюсь у додаток. Як людина, яка сама не так давно закінчила ВНЗ, добре знаю ту систему. А як роботодавець беру на роботу тих, хто має певний рівень знань і головне – хоче вчитися».
Отже, закінчується все, як із тим посвідченням водія. Права можна купити. А от «їздити» ринок не пропонує.
Comments are closed.