П’ята година ранку, таксист спить у своїй машині. Добре, що виїхали раніше – їзда нехай і порожніми, але майже зруйнованими вулицями Івано-Франківська перетворюється на двадцятихвилинне ралі. Біля міського управління міліції стоїть невелика купка людей. Тут і працівники міського військкомату, і міліціонери. Коротка нарада, усіх розбивають на групи і дають маршрути руху з адресами та повістками.
Нашу групу очолює заступник міського комісара майор Олег Пилипак. Разом з ним начальник сектору карного розшуку капітан міліції Андрій Дудка та інспектор по роботі з населенням і громадськими формуваннями старший лейтенант міліції Ірина Медвєдєва. «Район нам дістався досить спокійний, – пояснює дорогою Олег Пилипак. – Нам треба обійти до 20 адрес по вулиці Коновальця. Наше завдання – вручити повторні повістки тим призовникам, які не з’явилися на попередню медичну комісію».
Священний обов’язок
Ось воно! Призов до Збройних сил, якого, за словами багатьох депутатів та державних керівників, не мало бути – розпочався. Міністр оборони Михайло Єжель 19 березня підписав наказ № 146. За цим наказом на строкову військову службу призиватимуться громадяни України чоловічої статі 1985‑1992 рр. народження, яким до дня відправки у військові частини виповнилося 18 років і які не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу або втратили його.
Загалом планується призвати 26 тисяч осіб – на 450 чоловік менше, ніж восени минулого року. Із Прикарпаття – близько 800 хлопців. Проте, чимало призовників, отримавши ще у школі приписне свідоцтво, просто зникають з поля зору військкоматів, поповнюють ряди так званих «зниклих безвісті призовників».
До честі сказати, в Івано-Франківську таких порушників не так вже й багато – лише 971. Це один із найменших показ-ників для обласних центрів України. За законом, представ-ники військкоматів мають розшукати «зниклих» і вручити їм «лист щастя» – повістку на службу. І першими в Україні такі розшукові рейди почали саме в Івано-Франківську.
Ідіть в… армію!
Перші двері нам досить довго відчиняла епатажного вигляду дама. Після нетривалих з’ясувань на тему «якого дива ми підняли її з ліжка» та детальної розповіді про те, як і чим вона заробляє вночі, щоб потім спокійно спати вранці, пояснила – її син в Португалії. Мовляв, поїхав до батька, і грець з ними обома…
За наступною адресою двері відкрила старенька бабуся: «Мій онука – в Німеччині. Сидить там у тюрмі. Хочете вірте, а хочете перевіряйте. Мені все одно».
Наступні дві квартири довго шукаємо по темних під’їздах колишніх відомчих гуртожитків. Натомість, удача – вдалося застати вдома одного з хлопців. Однак, доки юнак ходив шукати приписне свідоцтво, на його захист постав батько. Після цілої тиради міцних слів і примовок він вирішив поцікавитися – хто ж ми є? Після пояснень чоловік відчутно здивувався: «Невже син так виріс, що пора до війська?». Однак, тут виявилося все простіше. Хлопець поступив на навчання до університету й таким чином отримав цілком законну відстрочку.
«Взагалі із цим навчальним закладом у нас постійні проблеми, – каже майор Пилипак. – На їхньому, так би мовити, балансі знаходиться близько чотирьох тисяч призовників. Кожного року вони мають видавати їм спеціальні довідки, які передаються у військкомат. Але… Це чомусь не робиться. І тому під час подібних оповіщень ми змушені нагадувати, щоби студенти принесли довідки».
Наступний призовник сказав, що йти до армії йому заважає робота. Нагадування про кримінальну відповідальність не подіяло. «Ідіть ви… разом з армією», – пролунало зі сходинок услід. «Ввічливого» прикар-патця не збентежило навіть те, що серед нас була жінка. Кілька наступних квартир були продані, в них уже мешкали інші люди. А ще трьом просто не принесли повісток. І вони зустрічали нас, не приховуючи подиву.
«За законом, повістки має вручати жек чи будь-яка інша організація, що відповідає за експлуатацію будинків, – бідкається Олег Пилипак. – Однак вони часто-густо цього не роблять. І не питайте, чому. Сам не розумію. Покарань у нас для них – ніяких. Так само вони повинні оповіщувати військкомати про продаж квартир і прописку громадян. Але ж…».
Вибір є завжди
Загалом, перше у цьому році оповіщення пройшло вдало – зі 100 намічених призовників було вручено 36 повісток. Іншим, через батьків і родичів, переказали «вітаннячко» і прохання не доводити справу до суду. Адже, нагадаємо, минулого року в Івано-Франківській області було засуджено 11 ухильників від військової служби.
Як зазначив військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону полковник юстиції Михайло Олейняш, чинним законодавством передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК України). І покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років. При цьому, суди, враховуючи суспільну небезпеку такого діяння, в основному призначають штрафи в розмірі декількох тисяч гривень.
Такі особи, відповідно, вже не підлягають призову у Збройні сили України, бо мають судимість. Але ця судимість надалі може суттєво ускладнити працевлаштування. Отже, завжди є вибір.
Comments are closed.