Корови не винні

Останнім часом про молоко в Україні говорять багато. На телебаченні показують розслідування, наскільки якісні молокопродукти та чи можна їх вживати. «Репортер» вирішив дізнатися, що відбувається з молоком на Прикарпатті. Скажемо наперед, проблем так багато, що видається дивом, чому галузь досі не вмерла.

Страшна п’ятирічка

Пані Анастасія із села Надорожне Тлумацького району, аби продати молоко, чотири кілометри йде пішки до райцентру, а звідти автобусом добирається до Франківська. «Востаннє молоко в нашому селі збирали ще за радянської влади, – згадує вона. – Люди несли його до медпункту і отримували 40 копійок за літру». Нині жінка продає молоко з тротуару навпроти драмтеатру.

«За п’ять років в області зупинилися 28 господарств‑виробників молока, – говорить Ярослав Івасютин, начальник відділу тваринництва головного управління агропромислового розвитку ОДА. – Залишилося 21 підприємство‑виробник».

Така статистика – наслідок зменшення поголів’я корів, яке почалося ще у 1990‑х роках. То були часи бартерів, кредитів ніхто не давав. Аби отримати гроші на весняно-польові роботи чи жнива, люди масово закладали худобу. Ніхто не задумувався, що буде через кілька років.

«Минулого року до нас у село приїжджали забирати молоко, – розповідає пані Галина із села Слобідка Тисменицького району. – Заплатили за перший місяць. Далі продовжували забирати молоко, а кошти тільки обіцяли. Згодом тих закупівельників не стало, люди гроші так і не отримали». Жінка каже, що тепер невідомо, чи пішли б селяни здавати молоко якомусь новому підприємцю.

Такі випадки непоодинокі. Багато підприємств області, які нині є банкрутами та вже зупинилися, боргують населенню навіть ще за 2007 рік. Це Коломийський сирзавод, Надвірнянський молокозавод тощо. Така заборгованість є тільки за минулі роки, за молоко 2010 року підприємці поки що платять справно, і це хоч невеликий, але позитив.

Європа гидує

У лютому 2008 року Президент Віктор Ющенко з помпою підписав договір про вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ). Цей крок тоді багато критикували і не завжди безпідставно. Наше сільське господарство виявилося не готовим.

Згідно з вимогами ЄС і СОТ, закуповувати молоко в населення категорично не рекомендується. На Заході ручна праця у виробництві молока є неприпустимою. Це питання елементарних санітарно-гігієнічних норм. Також, за їхніми стандартами, молоко має надходити від господарств, де є не менше 15 корів, має бути охолодженим і пройти первинну обробку.

Українське молоко від населення має кілька проблем. Це невідповідна мікробіологія та залишки миючих засобів. У селах після того, як помили «Галою» бідони з-під молока, ніхто їх не полокає 6‑10 разів, як це мало би бути. Тару не стерилізують, корів миють як вийде.

«У молоці може бути кишкова паличка чи плісень, – розповідає Володимир Соколовський, заступник генерального директора ДП «Івано-Франківськстандартмет-рологія». – І якщо з кишковою паличкою ще можна боротися пастеризацією, то зі спорами плісеневих грибів – практично неможливо. Це треба робити на стадії доїння». Головна причина такої ситуації – те, що в нас немає великих молочних ферм, які б централізовано робили санітарну обробку чи впроваджували механічне доїння молока.

З моменту вступу до СОТ Україна мала б законодавчо встановити світові молочні норми. Та, дякувати Богу, це відклали на невизначений термін, адже головними постачальниками молока в Україні є індивідуальні господарства.

На 15 червня по області заготовили близько 14 тис. тонн молока, з них 10 тис. – від населення. Усе «сільське» молоко йде на виготовлення різноманіт-них видів сирів, цільномолоч-ної продукції з нього зробити неможливо, кажуть спеціалісти. Страшно уявити, у якому стані опинилася б молочна промис-ловість, якби в Україні ввели євронорми.

Підприємці рятуються фальсифікацією?

Власники підприємств нині жаліються, що виробництво молока є збитковим. Як кажуть фахівці, основна причина – низька продуктивність корів. Просте порівняння: в Україні корова на рік приносить близько 4 тис. літрів молока, в Європі – 6‑8 тис. літрів. Занепала селекційно-племінна робота. Підприємств, де цю роботу продовжують, в області одиниці, а в селах, певно, вже й забули, що воно таке.

Бізнесмени в такій ситуації намагаються зменшити собівартість товару. Як каже Володимир Соколовський, найпоширеніший спосіб – фальсифікація молочного жиру рослинним. При чому це роблять не тільки виробники молочної продукції, а й заготівельники, адже практично на жодному з підприємств немає вхідного контролю на рослинні жири. Ще одна шпаринка – запобігти скисанню молока. Для цього добавляють соду, перекис водню чи інші антисептики.

Фальсифікують майже всі. Дійшло до того, що одне й те саме підприємство виробляє для одного регіону добротне масло, зі стовідсоткового молочного жиру, а для іншого – додає рослинний.

Надія є

Цього року закупівельні ціни на молоко в області підняли до 1,60 грн. за 1 кг молока проти 1,20 грн. у 2009 році. В ОДА кажуть, що кожного місяця намагатимуться їх додатково піднімати хоча б на 5‑10 копійок. А на ринках Прикарпаття люди продають 1,5 літра за 5‑6 грн. Тому й здають молоко лише ті, кому важко добиратися у райцентри чи Івано-Франківськ.

Як розповів «Репортеру» Степан Вінтонович, заступник начальника головного управління агропромислового розвитку ОДА, нині на Прикарпатті розробляють програму підтримки молочного скотарства. В обласному бюджеті планують закласти кошти на дотації власникам, які утримують п’ять і більше корів. Спеціалісти управління зараз вивчають можливість придбання доїльного обладнання для таких господарств. До слова, один такий апарат коштує близько 5 тис. грн. Голова ОДА Михайло Вишиванюк нині ставить завдання, щоб у кожному населеному пункті була ферма, яка б утримувала більше 25 голів корів.

Спад поголів’я корів в області вдалося трохи пригальмувати. За останні два роки у підприємствах Прикарпаття воно змен-шилося лише на 600 голів. На державному рівні розробляється програма дотування власників навіть однієї корови. На це передбачено 1,35 млрд. грн. Утім, як воно буде реалізовано – величезне питання…

Молочна промисловість свого часу стала заручником економіч-ної катастрофи в Україні. Нині вона не працює, а радше бореться за виживання. І тільки останніх рік-два на проблему потрохи звертають увагу. Тому є надія, що прикарпатське та українське молоко не зникне.

До теми

Колись кооперативні господарства-виробники молочної продукції Галичини були найпотужнішими у Польщі. У міжвоєнний період, до 1939 року, Західна Україна контролювала молочний ринок усієї Речі Посполитої.