Ще трохи – і Новий рік. Це свято, як і кожне, має свої атрибути – ялинка, шампанське, салат олів’є… Чому ж саме ці речі стали традиційними та чи можуть вони мати якийсь інший «несвятковий» ефект?
Мартінове дерево
Традицію ставити взимку хвойне дерево придумали німці. «І щодо цього існує кілька легенд, – розказує Іван Остащук, доцент кафедри релігієзнавства та теології Прикарпатського університету. – Одна із них пов’язана з Мартіном Лютером, засновником протестантизму. Мовляв, гуляв він якось ввечері засніженим лісом і побачив ялинку. Йому так сподобалося обсипане снігом деревце, що вирішив занести його до свого дому. З XVI століття ця традиція стала популярною у німецьких домах як простолюдинів, так і знаті».
Є й інші історії. Розповідають, що один ведмідь вирішив зробити подарунок Ісусові. Та не мав бідака за душею нічого, тож зірвав ялинку, прикрасив її ріками та струмками і поніс до шопки Христа. Поки йшов – вода замерзла і перетворилася на прикраси-бурульки.
«Традиційно ялинку інтерпретують як «світове дерево», – продовжує Остащук. – І вона є символом Різдва. У Європі саме на це свято її приносили в господу, лишалась вона і на Новий рік. У нас через різницю в календарях вийшло навпаки. Коли перша новорічна ялинка з’явилася у домівках прикарпатців, достеменно невідомо. За часів Австрії та Польщі ця традиція побутувала у тутешніх німців та поляків. До будинків українців ялинка прийшла за часів СРСР».
У грудні 1935 року більшовик Павло Постишев «реабілітував» свято Нового року, яке в попередні роки оголосили «буржуазною забаганкою». Вже у 1936 році в Колонній залі Будинку Рад встановили ялинку. Після війни деревце «увійшло» у домівки всіх жителів країни совітів. А оскільки ми були її частиною, то і в наші.
Звісно, на Прикарпатті ялинок не бракує. За словами Романа Олійника, заступника начальника обласного управління лісового господарства, заготовляти новорічні ялинки дозволено під лініями електропередач, на трасах газопроводів, просіках. І таких площ у нас більше 3 тис. гектарів. Ялинок там в десятки разів більше, ніж потребує новорічний ринок. Щороку заготовляють 250-300 тис. штук.
Навіть попри це, є проблема з крадіями. Тож, обираючи дерево, подивіться чи є на зрубі специфічне тавро. Є – значить не браконьєрська. «Святкувати краще з легально зрубаним деревцем. Бо кажуть, як зустрінеш Новий рік, так його і проживеш. Не жити ж цілий рік з чимось краденим?!», – сміється Олійник.
Бульбашки від Сталіна
Новорічна ніч, за чверть дванадцята, по телевізору – звернення чергового Президента. За столом наливають шампанське. Звична картина? А чому саме шампанське?
Цей напій став символом Нового року теж за радянських часів. І батьком традиції є ніхто інший, як Йосип Сталін. Кажуть, що весною 1945 року, коли в перемозі над Гітлером не було сумнівів, він вирішив відмічати День Перемоги тільки шампанським. І не лише Перемогу. Новий 1946 рік керівництво країни відзначало стуком бокалів з шампанським під бій курантів. Так з того часу і повелося.
Та будьте обережними з цим напоєм. «Здоровій людині можна не більше 150 грамів шампанського, – каже Неля Масюк, завідувач гастроентерологічним відділенням міської клінічної лікарні №1. – А тим, хто має захворювання кишково-шлункового тракту, не більше 50 грамів. Підвищене газоутворення, здуття живота – не сприяють хорошому самопочуттю. Шампанське посилює закид вмісту шлунка у стравохід, це супроводжується печією. Якщо вже на те пішло, то краще пити сухі вина».
Отакої. Комуністичне та некорисне. Але смачне…
Радісні, але не наші
Новорічні свята пахнуть мандаринами. Прийнято вважати, що помаранчевий колір підсвідомо викликає в людей радість і захоплення. Що ще треба для празника?
Традиція зустрічати Новий рік з мандаринами народилась у Китаї за тисячу років до нашої ери. Словосполучення «пара мандаринів» на китайській дуже співзвучно зі словом «золото». Сценарій такий – гість, який приходив у дім, дарував пару мандаринок. Йдучи, отримував від господарів два таких же плоди. Побажання успіху було взаємним.
У радянські дефіцитні часи мандаринки були далеко не буденним смаколиком. Більшість могла їх собі дозволити хіба на свята. Тож і асоціювалися вони у наших батьків саме зі святами. Хоча ті часи давно минули, але цей тандем вже, напевно, непорушний.
Утім, навіть із цими радісними фруктами переборщувати не варто. «По-перше, треба пам’ятати – аби цей мандарин дійшов до нас, його мають транспортувати та зберегти товарний вигляд, – розповідає гастроентеролог Неля Масюк. – Це не обходиться без консервантів. Вони всі лишаються на шкурці. А крізь неї частково проникають всередину. Велика доза дуже небезпечна, особливо для дитячого організму.
По-друге, мандарини – не є для нас природним продуктом харчування. Наш організм генетично запрограмований на добре сприйняття тих продуктів, що ростуть саме в нашій кліматичній зоні.
І третє, всі цитрусові мають потужний алергізуючий фактор. Тож надмірне вживання може супроводжуватися алергіями різними ступенями важкості – від легкого висипання до важких отруєнь. А вони можуть призвести до алергічного шоку і навіть смерті».
Олів’є би плакав
«Чому у ньому так добре спати і так погано прокидатися?» – це про традиційний новорічний салат олів’є. На свято він точно вам зустрінеться – якщо самі не зготуєте, то у гостях надибаєте все одно.
Винайшов його у 1860-х роках кухар-француз Люсьєн Олів’є, власник московського трактиру «Ермітаж». Спосіб приготування Олів’є тримав у секреті, і з його смертю рецепт вважався втраченим. Та основні інгредієнти були відомі, й у 1904 році рецептуру відтворили. Туди, для прикладу, входили рябчики, ракові шийки, ікра, пікулі, каперси, свіжі огірки…
У радянські часи, через той самий дефіцит, вишукані продукти замінили дешевшими і доступнішими. І за такою аналогією, що бідний француз, певно, у могилі перевернувся. Рябчиків – вареною ковбасою, каперси – зеленим горошком, свіжі огірки – квашеними, а ракові шийки – вареними яйцями. Можливо, саме через критерій «дешево та сердито» салат і став улюбленцем цілої країни.
Але дешево ще не означає корисно. «Гастроентерологи взагалі не радять вживати майонез. Це продукт, який важко сприймається у поєднанні з іншими, – каже Неля Масюк. – Тим більше, його упаковка не завжди відповідає вимогам. Майонези треба зберігати виключно у скляній тарі, адже вони мають властивість частково проникати через пластикові оболонки і втягувати у себе всі ті речовини.
По-друге, у цьому салаті є горох – а всі бобові важкі для сприйняття і перетравлення.
І по-третє, варена ковбаса. Всім відомо, що це не м’ясо. Інколи навіть не м’ясний продукт. У кращому випадку генетично модифікована соя і крохмаль. Класичний олів’є не містив ковбаси. Тож якщо хочете зробити цей салат, замініть її шматочками відвареного м’яса».
Злі духи Китаю
Поїли, випили – час і феєрверки запускати. До речі, це також не українська традиція. «Тут ідеться про символіку світла, – каже Іван Остащук. – Якщо говорити про Новий рік чи Різдво, можна згадати свічки, які символізували перемогу над темрявою».
Феєрверки символізують теж саме – тільки не у нашій традиції, а в китайській. Протягом всього першого дня Нового року китайці підпалювали петарди та милувалися феєрверками. За їхніми віруванням, в новорічну ніч вилазить вся нечисть і шукає собі притулку. Таким чином вони відганяли злих духів.
Кого відганяють у нас – невідомо. Але традиція припала народу до душі. Хоча боротьба зі злими китайськими духами може закінчитися доволі трагічно. Так, МНС перед кожними святами закликає мешканців бути обережними з піротехнічними виробами. Нагадує батькам – не залишати їх у доступних для дітей місцях. Та кожного року щось таки стається.
Налякалися? Не треба. «Репортер» бажає вам гарних і безпечних свят. Головне пам’ятайте – що забагато, то не здорово.
Comments are closed.