Якщо за радянських часів не було з чого вибирати, і купували, що потрапляло під руку, то нині маємо досить широкий вибір. Правда, зі зростанням асортименту, збільшується й небезпека для нашої малечі. Чого тільки у тих іграшках не знаходять: фенол, мідь, ртуть, свинець, кадмій, миш’як, хром, нікель, формальдегід… Усім цим батьки обдаровують своїх дітей, навіть не задумуючись, про замасковану під красивою обгорткою шкоду.
Мами не зважають
Молода мама Мар’яна Вельган каже, що рідко замислюється над тим, чи шкідливою є іграшка. Головний критерій її вибору – аби іграшки допомагали її дворічному синові вивчати все нове: тварин, кольори, геометричні фігури тощо. «Правда, якщо стається так, що він дуже хоче якоїсь дешевої та поганої іграшки, то я все одно купую, – говорить Мар’яна. – Дуже скоро ці іграшки ламаються і я їх викидаю».
Жінка зізнається: єдине, що знає про безпечність іграшок, це те, що отвір для батарейок має бути захищений таким чином, щоби дитина не змогла їх витягнути. І щоби запах був або відсутній, або приємний.
Інша матір – Марія Мельничук – каже, що взагалі не зважає на маркування. «Дитина мусить чимось забавлятися, – говорить вона. – Більшість іграшок дітям до трьох років не рекомендують взагалі. Моїй доньці два роки, проте я все одно їх купую. Адже брязкальця їй уже набридли».
Небезпек у дитячому причандаллі насправді є значно більше, ніж батьки можуть собі уявити. А до маркування, за словами заступника генерального директора ДП «Івано-Франківський регіональний науково‑виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» Володимира Соколовського, слід таки придивлятися.
«Маркування роблять виключно з метою убезпечити дитину, – наголошує він. – Як правило, в таких іграшках можуть бути маленькі деталі, які легко відділяються від корпуса. Будь-яка деталька може становити величезну небезпеку для дитини. Вона відламується, дитина може запхати її у вушко, горлечко, носик». До речі, яскравим прикладом є кіндер‑сюрприз. Їх діти люблять чи не найбільше. Проте, саме тут є маса дрібних деталей, які можуть стати загрозою для малюків.
Усі без винятку іграшки, каже Володимир Соколовський, м’які, пластмасові, тканинні чи навіть дерев’яні (бо їх все одно покривають синтетичним лаком чи фарбою), можуть нести у собі токсичну небезпеку. «Свинець, кадмій, ртуть, миш’як, хром, нікель, фенольні сполуки – це те, з чого в основному зроблені іграшки, – каже Соколовський. – Усі ці речовини можуть бути вкрай шкідливими для дитини».
Запах має бути добрим
Законодавством прописано різні норми та стандарти, які мають бути збережені при виготовленні іграшок. Їх, правда, не завжди дотримуються виробники. Особливо, якщо говорити про китайські вироби. Відтак, за недоброякісну іграшку мають відповідати реалізатори.
Соколовський розповідає, що є багато заходів, які убезпечують іграшки. Наприклад, набивка м’якої іграшки, як правило, складається з дрібних синтетичних кульок. Якщо вони мають діаметр менше 5 мм, то набивка повинна обов’язково міститися у ще одному внутрішньому мішечку. «У нас був випадок, коли ціле китайське поросятко довжиною 35 см було без другого мішка набито синтетичними кульками, – розповідає Соколовський. – Коли ми надірвали шов, то кульки щільним шаром-килимом вкрили стіл та руки працівникові – настільки вони були наелектризовані. Якби дитинка взяла це до рота, то усі її легені накрилися б цими кульками».
Якщо «Стандартметрологія» має право перевіряти лише виробників та оптові бази, то санепідемстанція може прийти на будь-які «точки» з іграшками. Завідувач токсикологічною лабораторією обласної санстанції Ярослав Треф’янчин каже, що так вони і роблять: перевіряють іграшки, згідно з планом впродовж цілого року. Правда, якщо є повідомлення про неякісні товари, то санстанція проводить рейди. Фахівці в районах відбирають у торговій мережі чи на виробництві зразки, а в обласній лабораторії вже проводяться дослідження.
«Якщо за органолептичними показниками іграшка не відповідає вимогам санітарно-гігієнічного законодавства, то далі дослідження ми вже не проводимо», – зазначає Треф’янчин. Простою мовою: якщо дитячі товари виділяють неприємний запах, неохайно зачищені (краї можуть поранити дитину) або мають присмак (наприклад, пустушка), то вони автоматично повинні зніматися з торговельної мережі. Якщо ж органолептичні показники в нормі, то далі досліджують на токсичні речовини.
Отже, якщо іграшка не відповідає нормам, то санстанція виносить заборону на їх продаж. А кінцевий реалізатор отримує ще й штрафні санкції. До речі, Ярослав Треф’янчин запевняє: найчастіше порушують дрібні підприємства. Натомість, у гіпермаркетах є відділи, які не приймають продукцію без відповідних документів.
Китайський стандарт
Китайський стандартЗа шість місяців 2010 року, обласна санстанція виявила десять нестандартних взірців, які не відповідають вимогам санітарного законодавства. Тут були акварельні фарби, іграшка-машинка, склянка для пензликів, брязкальця тощо. «Брязкальця дуже часто не відповідають за звуком, – каже Треф’янчин. – Бо у східних країнах люблять гучніші іграшки. Напевно, там значно більше дозволений рівень шуму, ніж у нас».
Норма дозволених в Україні децибел складає 65. Натомість, в китайських іграшках доволі часто зустрічається перевищення до 74‑76 децибел. Як зазначив Ярослав Треф’янчин, надто гучні іграшки можуть викликати захворювання слухового нерва. А з часом це може призвести навіть до отосклерозу.
Натомість ДП «Стандертметрологія» тиждень тому відібрало на оптовій базі 12 зразків іграшок китайського виробництва. З них шість були забраковані. Володимир Соколовський переконаний – це яскрава картина того, що кожна друга іграшка, яка куплена на базарі, скоріше за все, є небезпечною.
Їх забракували через різне. Якась іграшка була не оброблена, а тому дитина могла поранитись. Інша мала перевищену норму рівня сторонніх запахів. Десь від корпусу відділилися окремі деталі, десь полізла фарба, а десь були відсутні батарейки…
До речі, батькам обираючи іграшки слід пам’ятати, що джерела живлення (батарейки) у комплекті мусять бути. А рухомі іграшки повинні мати довжину пробігу не менше двох метрів. Окрім цього, усі вони мають бути доволі міцними. Правда, знаємо, що далеко не всі іграшки можуть пройти висунуті законодавством вимоги.
«В основному, ринок – це вал несертифікованої іграшки, яка до нас завезена контрабандою, – стверджує Володимир Соколовський. – Тому, на мою особисту думку, торгівлі іграшками на базарі взагалі не повинно бути. Вони мають продаватися тільки у спеціалізованих магазинах».
Ефект накопичення
За словами Ярослава Треф’янчина, якщо іграшки виділяють токсичні елементи на зразок фенолу чи формальдегіду, це може призвести до багатьох розладів у організмі. Правда, формальдегід у мікрокількостях шкоди не несе. Він впливає тільки тоді, коли перевищена норма його вмісту. Однак, навіть у цьому випадку доволі важко відслідкувати, що розлади в організмі є саме від цієї іграшки. Тож слід берегтися на превентивному, попереджувальному рівні.
«Формальдегід і фенол можуть призводити до серйозних змін у нирках, печінці, центральній нервовій периферичні системі тощо, – зауважує Треф’янчин. – Це ефект накопичення, коли речовини «накладаються» одна на одну. І навіть якщо виводяться, то у незначних кількостях».
Для пам’яті
Кілька простих порад стосовно того, що має вас насторожити при купівлі іграшок:
• неприємний запах;
• іграшка на дотик жорстка чи навіть гостра;
• іграшка «гримить, як танк» – це шкодить слуху і лякає дитину;
• остерігайтеся яскравого забарвлення – це може бути ознакою дешевих, токсичних фарб.
• не купуйте іграшки, які продаються без документів. Особливо, якщо це стосується вторинного ринку.
