Західна Україна – чи не найбагатший у державі регіон на літні фестивальні дійства. А от Івано-Франківщина, якщо поблукати сайтами з переліком цьогорічних фестин, виглядає чи не найбіднішою. Чи так воно є насправді?
Лише сподівання
Хто із затятих фестивальників не пам’ятає давніх-добрих Шешорів, які проходили в однойменному селі? Саме вони, мабуть, і були фестивальною візитівкою нашого краю. Але все тече, все змінюється. Кілька років тому «Шешори» перекочували до Вінницької області. А минулого року фестиваль навіть змінив назву і став «АртПолем». Проте саме тоді зайшла мова, що фест знову змінить місце дислокації та знову вернеться на Прикарпаття. На жаль, усі сподівання розвіялися з повідомлення на офіційному сайті фесту. Цього року він відбудеться аж у Миколаївській області – на мисі Аджигол.
Ще одним фестом, на який дуже сподівалося Прикарпаття цього літа, був Уніж (Городенківський район). Але… «Основна причина – фінансова, оскільки фестивальна діяльність в Україна не є прибутковою. Уніжу 2010 не буде» – каже Ольга Сало, організатор роботи з волонтерами унізької «Кузні». Проте сама «Кузня» – як її називають, «територія селекції та гартування нової української еліти», працює цілком успішно. «Фестиваль був далеко не основним елементом функціонування цієї території, – каже Ольга. – Оскільки він несе за собою певні фінансові затрати, на цей рік ми знову відмовилися від проведення фестивалю, влас-не акцентуючи на основному виховному моменті «Кузні». Там відбуваються заїзди, волонтер-ки, запрошуємо різні організації. Практично завжди там присутні відомі люди, зокрема музиканти. Останнього разу був Сашко Положинський. Тож сама «Кузня» – це щось схоже на постійно діючий фестиваль».
Набирають обертів
Та не всі фестивальні дійства підкорилися кризі. Так 23 та 24 липня в селі П’ядики Коломийського району відбудеться фест під назвою «Цвіт папороті». Зародився він минулого року. «Виник з влас-ної ініціативи, – розповідає його співорганізатор Андрій Ткачик. – Просто була ідея зібрати друзів, гурти. Минулого року була дощова погода. Приїхали, склали сцену, почався дощ. Пройшло два дні, сцену розібрали, дощ закінчився. Надіємося, що цього року погода не підведе». На свою минулорічну прем’єру фест, за словами Андрія, зібрав близько тисячі людей.
«Цвіт папороті 2010» планують зробити більш фольковим. «Запрошуємо гурти не тільки з Прикарпаття, але і з інших областей України, – каже Андрій Ткачик. – Домовляємося з гуртами із Білої Церкви та Києва. Так само цього року хочемо додати короткометражне кіно, ще якісь акції, ігри, конкурси».
Що ж до фінансування, то перший фест відбувся більше за кошти організаторів. «Трохи помогли і спонсори, – говорить Андрій. – Цьогоріч плануємо ще отримати гроші за попередні проведення концертів і вкласти їх у фест».
Плату з відпочивальників, як це зазвичай є на інших фестивалях, організатори «Цвіту папороті» поки що брати не збираються. «Конкретніше до цього будемо підходити вже на третій фестиваль. Цього року лише промоніторимо ситуацію, – запевняє співорганізатор. – Та гроші збиратимемо тільки для розвитку фестивалю, аби зробити його професійнішим, залучити іноземні гурти».
Новації і традиції
А от останнього місяця літа Івано-Франківщину чекає справжній фестивальний шок. Цього року з 8 по 15 серпня в обласному центрі обіцяють провести грандіозний не тільки для нашої області, а, певно, і для всієї України міжнародний музично-мистецький фестиваль «Porto Franko».
За словами його директора Романа Григоріва, остаточно ще не все відомо, можливі зміни. Але попередні плани такі – свято триватиме вісім днів. Два з них – відкриття і закриття. Решта присвячена різним країнам – Польща, Китай, Німеччина, Росія, Іран, Франція. «У цілому фестиваль матиме значну долю інтелектуальності, ніякої популярної чи легкої музики, – розповідає Роман. – Але його відкритість, радикальні вирішення мають нормально сприйматися людьми». Наприклад, одна із задумок – в «іранський день» на Вічевий майдан привезуть величезну купу піску, на якій гратимуть іранські виконавці, а Юрій Андрухович читатиме свої твори на балконі.
У кожен із присвячених країнам днів відбуватиметься по 10 акцій. «Презентація країни, національна кухня (спеціально приїдуть шеф-повари), кіно, література, візуальне мистецтво, музика – камерна, альтернативна, електронна» – каже Роман Григорів. За його словами, організатори очікують так багато народу, що навіть подумують про наметове містечко на березі Бистриці.
На фестиваль такого масштабу, звісно, потрібна немала сума. Бо ж учасників запрошують не абияких. Що тільки кажуть такі імена, як Нік Кейв чи Емір Кустуриця. За словами Романа Григоріва, бюджет фесту – близько півмільйона євро. Для нашого міста така сума, звісно, не підйомна, тому значну частку коштів очікують від генеральних спонсорів.
До речі, «Porto Franko» – перший і єдиний раз проходитиме в Івано-Франківську. Наступного року він має відбутися у Нью-Йорку 4 липня.
У другій половині серпня на Прикарпатті вже втретє залунають гудки «Потягу до Яремче». Поки що всіх карт організатори не розкривають. «У літературній частині фесту чекаємо не лише на своїх «традиційних» письменників, але й дуже сподіваємося побачити Юрія Винничука, Любка Дереша, Андрія Куркова, Сергія Жадана, Софію Андрухович, Андрія Бондаря, Юрія Завадського» – каже організатор цієї частини «Потягу» Роман Малиновський.
А підсумок серпня підбиватиме старий добрий мандруючий «Міжнародний гуцульський фестиваль». Ось уже дев’ятнад-цятий у своїй історії. Цього
року, 27‑29 серпня, гуцульську культуру у всьому її різноманітті показуватимуть у Косові.
