Канал «1+1», 8 вересня 2008 року:Юлія Тимошенко: «Я не маю жодної недоторканності. Я маю сьогодні безліч прослуханих телефонних розмов».
Політ-Аналіз:
Червона Шапочка сама у лісі. Навколо вовки. До бабусиного будиночка на Банковій Поляні ще далеко. Та й в омріяному будиночку вже зовсім не добра бабуся, а злий вовкулака у бабусиному чепчику (кучмі). Червона Шапочка розпачливо спльовує на лісову стежку і намацує у кошику з пиріжками протипіхотну гранату, подаровану ведмедиком Вовчиком.
«А в Афрікє гори вот такой вишини… Слухаєш мої мандрівні пісеньки, клятий вовче? Слухай, слухай, — каже собі Червона Шапочка. — Недовго тобі, рапатий, слухати лишилося…» Але замість вовка з кущів вилазе Вухатий Кріль і кричить: «Я тебе з’їм!» «Ну ні фіга собі! — думає Червона Шапочка. — Крілики зовсім абарзіли. І шо вони там курять, на тій Банковій Поляні?» Вухатий лякається власних криків і щезає в кущах, залишаючи за собою запах ведмежої несподіванки.
Натомість з кущів «мощно» виходить напівсліпий Дон Кріт і каже: «Не бійся, не бійся, дєвочка, салдат рєбьонка не абідіт!» «Ха! — каже Шапочка. — Я в носі мала таких солдатів!» «Га? Шо?» — губиться Кріт і отримує пиріжок в писок. «А в Афрікє ріки вот такой ширіни!» — співає Шапочка й далі шпацює лісом. Кріт з пиріжком у писку пре за нею, як німий до суду. «Ширіни! Ширіни!» — підспівує він подумки. Тепер Шапочка вже не сама у тому страшному і темному лісі…
