Днями до Івано-Франківська приїхав Віталій Копитко – всесвітньо відомий боксер, наш краянин, який зараз мешкає у США. «Репортер» поспілкувався з легендою боксу.
З аматорів у профі
Віталій Копитко почав займатися боксом у Івано-Франківську в 12 років. За свою кар’єру в аматорському боксі він вісім разів ставав чемпіоном СРСР та України. Боксерські виступи поєднував з медичною практикою, працюючи лікарем‑дерматологом. Боксував на Іграх доброї волі, чемпіонатах світу та Європи. На аматорському рівні Копитко виграв усе, що можливо. І ось, за його словами, прийшов час, коли стало очевидно, – треба рухатись далі, у професійний бокс.
У 1995 році, перед Олімпіадою в Атланті, він з національною олімпійською збірною України побував у США. Там познайомився з американським шерифом Пітером Смітом, який запропонував Віталію допомогу в боксерській кар’єрі в Америці. У 2000 році Копитко у Києві виграв бій проти досить сильного американця за чемпіонське звання за версією WBF.
У той час його хороший друг по збірній України Віталій Кличко пішов у професіонали в Німеччину. Копитку тоді вже було 30 років. Він кілька разів підтвердив своє чемпіонське звання, і зрештою відправився у США, до Сміта.
Усе заново
В Америці Копитко деякий час боксував під началом Сміта. Згодом переїхав до Детройту – займався там у залі легендарного Емануеля Стюарда. Цей наставник виховав 48 чемпіонів світу, а нині тренує Володимира Кличка. Тоді він був зайнятий Леноксом Люїсом, Прінсом Насімом, але організував Віталію декілька боїв.
Протягом року Копитко тренувався у Детройті та переїхав до Чикаго. Тут до нього прийшло визнання. «До мене ходила публіка, знімало телебачення, знала велика українська діаспора, – згадує Віталій. – Я був дуже модний. Мене кликали навіть на політичні акції».
На аматорському рівні Копитко провів більше 300 боїв. До слова, мало хто зі світових легенд може похвалитися такою кількістю поєдинків. Та цього досвіду виявилося замало у перші місяці тренувань у США. Довелося починати все спочатку. «Я нічого не міг з тими американцями зробити, – згадує Віталій. – Через це не раз пожалкував, що поїхав туди. Думалося: «Я провів 300 боїв і нічого не можу вдіяти проти якогось невідомого боксера?! Тільки потім я трошки до них притерся і почав їх трощити».
Професійний американський бокс – як інший світ. Вітчизняна школа пропагує класичні методи, натомість за океаном боксують агресивніше, жорсткіше. «Професійний підхід до боксу дуже відріз-няється від нашого, – розповідає Віталій. – Там ніхто ні на кого не кричить, не примушує. Якщо ти професіонал, ти викладаєшся на 100 % кожного дня».
Спорт і шоу
«В Америці, коли ти виступаєш на телебаченні, це дуже престижно. Тебе вже всюди впізнають, – каже наш боксер. – Та цю популярність у професійному боксі треба завойовувати кров’ю і потом».
Американці боксують значно брудніше. На мить відвернешся, суперник вже «тлумить» тебе ззаду. І це вважається нормальним. Як каже Копитко, в нас бокс є спортом, там – це шоу-бізнес. Тоді, у 1990‑2000‑х роках, брудні прийоми були дуже поширеними. Що більше боксер себе таким брудом показував, тим більше люди йшли на нього дивитися. Тому спортсмену, який виріс ще на радянських методиках тренування, дуже важко було призвичаїтися до цього.
Копитко зміг стати відомим. Його там називали «Doctor TKO». Прізвисько має подвійне значення. TKO – три останні букви його прізвища, а в боксі – перемога технічним нокаутом. До слова, американці дуже дивувалися, як дипломований лікар може займатися боксом. До освіченої людини там ставляться, як до представника вищого рівня суспільства. Натомість, є відомі американські боксери, які достеменно не знають англійського алфавіту…
Формула успіху
Формула успіхуТри роки тому він завершив свою боксерську кар’єру, віддав-ши цьому виду спорту 25 років. Останній свій поєдинок Копитко провів за звання чемпіона світу проти Хуліо Гонсалеса. «Я програв той бій, і це досі не дає мені спокою, – зізнається він. – Краще б я виграв тоді і спокійно пішов на відпочинок».
Нині він відкрив власну справу «Vitaliy TKO» і займається приват-ними оздоровчими тренуваннями. Він об’єднав різні методики і працює з 60‑70-річними людьми. Sweet Bonanza играю чуть больше месяца, и за это время уже смог отобрать для себя самые нагретые слоты. Не нужно быть наивным и думать, что вероятность выигрыша на всех автоматах одинаковый. Если протестируете 10-20 слотов, то уже сможете сложить картину и отобрать для себя самые выгодные https://gatesofolympus-game.org Не откладывайте в дальний ящик – регистрируйтесь и играй. Вправи ґрунтуються не на «тяганні заліза», а на «animalistic power» – вправах, які щодня роблять тварини. За словами Копитка, це те, що свого часу робив Брюс Лі. Завдяки його методам літні люди відчувають себе молодими.
«Зараз я у кращій фізичній формі, ніж був у 20 років. Мені 40, а днями я підтягнувся 50 разів, – каже Віталій. – Я за свою кар’єру підтягувався може 20 разів. Якби я тоді займався за нинішньою методикою, результати були б значно вищими».
Свого часу, коли Копитко готувався до професійної кар’єри, в Івано-Франківську він тренувався у клубі «Форум» під керівництвом Володимира Вострецова. Нині, перебуваючи на Прикарпатті, він уже провів там кілька тренувань для молодих боксерів нашого міста. Віталій сподівається, що нові підходи допоможуть їм досягти якнайвищих спортивних висот.
«You become, what you think about», «ти стаєш тим, про що ти думаєш» – це рецепт успіху від Віталія Копитка. Успіх, за його словами, це не кінцева мета, а весь шлях, який до неї долає людина. Головне – не зупинятися та ставити перед собою нові цілі.
