Австрійська кам’яниця на перехресті сучасних вулиць Франка й Гаркуші відома тим, що обійшлася своєму власникові в суму, яка дорівнювала вартості однієї цигарки.
Вона прийшла сюди одразу після школи і от уже 55 років на своєму місці, нині – завідувачка перукарським відділом. Створила понад 300 неймовірних перук.
Івано-Франківськ заливає щоразу – як пристойний дощ, так і пливемо. Автівки майже по вікна у воді, на вулицях як не ріки, то потічки. Новий колектор на Надрічній обіцяли ще три роки тому, але, не повірите, бракує грошей.
Не так давно мав нагоду виступати експертом у телепередачі. Темою для дискусії стала інвестиційна привабливість регіону. Була надзвичайно цікава розмова, та мовці, як то буває, говорили, але не чули, пише Максим Карпаш
Франківськ заливає щоразу – як пристойний дощ, так і пливемо. Автівки у воді майже по вікна, на вулицях – як не ріки, то потічки. Новий колектор обіцяли ще три роки тому, але, не повірите, бракує грошей. У “Репортері” – Дощ змиває обіцянки.
Минулого тижня в місті відкрили особливу дитячу кімнату «Вдома у Ба і Ді». Особлива вона тим, що малечу там пильнують не звичайні няні, а справжні бабусі й дідусі. Ініціатива належить Галині Плотницькій.
Та загалом на бюджет громади пандемія не вплинула, переконує голова ОТГ Едуард Коновалов. А все завдяки фермерам, які не припиняли платити податки під час карантину.
“Усе почалося з того, що ми з татом хотіли вийти на трасу в чорних стрічках. Але нам пригрозили й «доступно» пояснили, що спорт поза політикою, мовляв, ми підставляємо всю команду”, – розказує Мацьоцька.
Поштівки, про які піде мова, не належать до шедеврів філокартії. Вони чорно-білі, мають жахливе поліграфічне виконання, по кутах зображення…
“І тут задумаємось про маски для здорових. Якщо біля вас немає людей, то, звичайно, вдягати маску не треба. Особливо на свіжому повітрі, де вірус не має, де осідати”, – пише Андрій Процик.
У міністерстві заявили, що керівництво управління охорони здоров’я Івано-Франківської міської ради перешкоджає встановленню станцій 4G. Як виявилося, проблема не нова – суперечки тривають уже три роки.
У 1973 році старий міст підірвали. При чому з першого разу він не завалився, тож сапери мучилися з ним три дні. Прольоти здали на металобрухт, а опори демонтували настільки ретельно, що навіть сліду не лишилося.
“На Маттерхорн йшлося непросто. Найскладніше – важка фізична праця на скелях, де 10 годин доводиться дряпатися вгору, а потім ще 12 годин працювати руками, ногами й головою, щоб безпечно спуститися вниз”, – розповідає альпініст.