Одного разу, коли в автобусі їхав на Пасічну, жінка, що сиділа поруч, згадала про старий міст. Розговорились, і вона повідала цікаву історію. Я потім перепитав ще у кількох старожилів, й вони підтвердили.
Отже, у 1960-х дорога на Пасічну пролягала не там, де тепер, а значно лівіше – попри теперішній магазин техніки Bosh. Через ріку був перекинутий залізний клепаний міст, значно вужчий за теперішній, пише Репортер.
На фото: Старий міст через Бистрицю-Солотвинську. На задньому плані видно будову нового. Фото початку 1970-х з родинного архіву Ігоря Кисілевського
Під час повені 1969 року вода принесла велику цистерну, яка врізалася в опору. Міст вистояв, але зазнав значних пошкоджень. Його укріпили, рух відновили, втім, назріла потреба мати надійніше сполучення з лівим берегом.
Уряд виділив гроші на подолання наслідків повені, незабаром почали будувати новий залізобетонний міст і дамбу вздовж Набережної. На початку сімдесятих його здали, пустили по ньому транспорт, а старий зробили пішохідним. Але чомусь не надовго.
Вересень 1939 і перші совіти у Станиславові: згадує Андрухович (ФОТО)
У 1973 році старий міст підірвали. При чому з першого разу він не завалився, тож сапери мучилися з ним три дні. Прольоти здали на металобрухт, а опори демонтували настільки ретельно, що навіть сліду не лишилося. І тут виникає питання – а навіщо його було руйнувати? Мали б зараз два мости. Кому він заважав?
Можливо, боялися наступної повені та чергової цистерни.
