У цій книзі розкриваються таємниці творчості колишнього бармена і нинішнього колумніста багатьох видань
Пропонуємо свіжу публікацію франківського письменника Юрія Андруховича на порталі Збруч. «У цих стінах була казарма на більш як півтисячі…
Вже багато років я переживаю день народження Ісуса Христа 25 грудня. Однак Святу вечерю для близьких все одно незмінно готую 6 січня. Та й вітатися по-різдвяному також починаю аж з цього дня.
Новий уряд Польщі при владі ще тільки лічені тижні, але підстав для, м’яко кажучи, занепокоєння він уже створив предостатньо.
Поруч із писанням генетики нам треба слів. Бо вони можуть пояснити навіть то, що у жоден інший спосіб зрозуміти неможливо. Функції залишаються тими самими – спадковість і мінливість. Розповісти про то, звідки чорні очі і морщини на чолі.
“Всі чекали від мене чогось романтичного, про жінок, чогось дуже мімімішного. А я взяв і написав кримінальний детектив, можна сказати, всім на зло. – жартує Андрій Любка. – Вирішив зробити те, чого від мене точно не чекали мої читачі”
Якщо на запитання про національність типовий мешканець Криму твердо відповість «русский», то на Донбасі радше ухиляться від прямої відповіді, вдаючись натомість до варіантів «какая разница», «та все мы славяне» чи, скажімо, «я укрАинец, но против бендер».
“Читання книги вже є однією з бездоганних форм співавторства, адже мислення кожної людини неповторне. Тому ще раз закликаю всіх читати та пізнавати нові світи”, – каже письменник
Хочеться, даруйте на слові, поступу, тобто, ще раз даруйте, змін на краще. Настільки хочеться, що мимоволі відкриваєш у собі здатність до самообману