Варшава мені від самого початку видалась м’яким містом. Перше слово, яке спадає на думку, коли я думаю про Варшаву чи коли йду її вулицями, гуляю парками або уздовж Вісли, — «м’який». Це дивно, бо м’якість зовсім не асоціюється зі столицею. Столиці зазвичай жорсткі, дискомфортні, галасливі, смикані

Вони виникають раптово, не питаючи дозволу. Приходять зранку, сідають на фотель і мовчать. Іноді поскрипують дверцятами книжкової шафи та підсовують пожовтілі вирізки з газет. Серед них і мої старі статті. Гортаю вирізки: «Країна казок», «Курдуплики», «Проституція як усесвіт». Остання починається замальовкою нон-фікшн.

Улюблена дочка імперії. Та, яку імперія плекає, та, на яку покладає усі надії, та, якій врешті дістанеться все. Відколи Росія стала Росією таємні служби виявилися тою єдиною сферою, у які Росія справді вкладає все, що має. І навпаки, єдине, що вона по-справжньому має – це таємні служби, розвідка.

Шостого липня світ щасливо заповз до нової ери — виробники запустили гру Pokemon GO. Перед цією величною подією відступили на другий план усі поточні війни і переворот у Туреччині, космічні запуски і виборча компанія у США, заяви нової британської прем’єрки, чергове здешевлення нафти та навіть, у що взагалі важко повірити, нове відверте селфі Кім Кардаш’ян, за яке донька адвоката отримала аж сімсот тисяч доларів.

Резиденція “Станіславський феномен” анонсувала створення фільму про історичне минуле Івано-Франківська. Гості резиденції Катерина Гладка та Олексій Коба знімуть фільм тривалістю близько 40-50 хвилин, який вміщуватиме сім новел.

Якщо кострубаті виконавці-заробітчани не заважають звуками, віддалено подібними до музики, то на франківській «сотці» ще можна зависнути на добрій каві. Роки йдуть, а кава все ще залишається тим знаковим атрибутом, що відрізняє приналежних до міського трибу життя.

За словами письменника, першу історію він написав у 1993 році, останню – у 2015. Можна порівняти, що хвилювало автора, коли йому було 27 років, і що важливо вже зрілій, 50-річній людині.

Печально й смішно водночас спостерігати за реставраторами мильних бульбашок. Наприклад, за колишнім українським міністром зовнішніх справ, який вчить Олександра Квасневського, що й як потрібно казати про європейські перспективи України

“Цього року було 79 заявок від молодих авторів і вибір йшов серед кращих робіт, – каже франківський письменник Володимир Єшкілєв. – Проте праці Олександра Коби та Катерини Гладкої були визнані найкращими”.

Пропонуємо свіжу публікацію Софії Андрухович на порталі Збруч. Вона – українська письменниця, перекладачка й публіцистка, а також донька франківського письменника Юрія Андруховича.

Мені пощастило, що частину свого життя я провів недалеко від спеціального медичного закладу. Його називали по-різному: дім вар’ятів, психдиспансер, ще була якась офіційна назва. Але суттю його було те, що там перебували невиліковні психічнохворі жінки, божевільні. Вони були поруч, і я багато всякого бачив з їхнього життя.

Італіє, благословенна Італіє, якби ти тільки знала, як вони тебе обговорюють у своїх бусах, як відверто пишаються своїми крадіжками твоїх ковбас і шинок, твоїх сирів і спаґетті! От уже дійсно народ несунів

Brexit не зруйнував ЄС. Він повернув Європу до реальності: хто не встигає, той програв.

Ідеальний читач для мене ‒ той, хто не сподівається на розвагу. Тобто до читання не ставиться як до шоу-бізнесу.

Ми домовилися вважати історичне лайно скарбами минулого. Ми домовилися, що народ у нас мудрий і працьовитий. Ми домовилися не називати війну війною, а зрадників зрадниками. Ми домовилися, що можуть бути революції без завершення, герої без перемог і перемоги без здобутків. Нарешті, ми домовилися, що у нас є майбутнє