Теги

Іловайськ

Browsing

Під вигуки “Слава героям! Герої не вмирають! Слава нації! Смерть ворогам!” велика колона франківців та ветеранів АТО, які приїхали з усієї області, пройшла Вічевим майданом і вулицею Незалежності до Меморіального скверу.

Напередодні річниці усі ті події знову прокручує в голові 27-річний Василь Голіней. Він воював у батальйоні «Донбас». Каже, дуже хоче повернути все назад, зробити так, аби хлопці були живі…

“Одного хлопця принесли з допиту з простреленими ногами: він відмовився встати на коліна. Щоб відволіктися від кошмару, я уявляв клавіші рояля і грав на них Шопена і Ліста”.

Минулого тижня він презентував книгу в Івано-Франківську. «Іловайськ» – це правда, незручна для влади, герої, про яких забули, є й вигадані персонажі, але історії – реальні, і в них не хочеться вірити.

Бо як сказав один з чиновників, дуже високих, що такої теми, як Іловайськ, у нас не існує. Звісно, що зараз правильно розповідати про героїв, це дуже вірні кроки, які робить держава. Але є помилки, є поразки, їх треба аналізувати.

Незважаючи на документальний стрижень, «Іловайськ» не є результатом журналістських розслідувань та прагненням автора розкрити досі нез’ясовані факти щодо іловайської трагедії.

“Після того як 40-й батальйон відкрив для противника два опорні пункти, виникла необхідність закрити ділянку фронту завширшки понад 2 км. І це зробили 23 бійці 95-ї бригади, які утримували ці позиції, коли диверсійні групи противника вже були в самому Дебальцевому. Не сотня і не дві сотні людей, а 23 десантники”.