Якщо приїздити щороку в те саме місце о тій самій порі, можна спостерегти, що в житті нічого не змінюється. Або майже нічого. Незначні зміни, які стались, із одного боку, можуть бути свідченням незмінності головного. Але з іншого боку, вони можуть означати початок більш серйозних змін
«Люди, що свого часу захопили владу в Києві, (…) перейшли до практики терору», – після таких формулювань російський головнокомандувач (йому ж іще рейтинги нарощувати і тріумфально вибори вигравати) вже просто зобов’язаний іти далі звичайної констатації. Що він і робить: «Ми, безумовно, повз такі речі проходити не будемо».
Цілком може бути, що про щось подібне колись писав чи принаймні згадував Борхес або якийсь інший інтелектуальний байкар. Легко собі уявити забуту історію про, скажімо, «першу каліграфічну війну». Затяту і тривалу війну всередині міста-країни, яка розпочалася і велася через суперечності у написанні кількох ієрогліфів або через те, де і коли їх дозволено чи не дозволено зображати
Одеса цього року майже дійшла до кліматичного рекорду. Опівдні 7 серпня стовпчик термометра на південному вікні доповз до 50 і вичерпав закладені розробниками можливості. Спекотний серпанок став густішати, небо затягнули хмари
Що може поезія? В часи гібридної війни та перманентних терактів — боюся, що не так вже й багато. У сенсі — не так багато, щоб цю війну й ці теракти зупинити. Ні, не зупинить.
Дослідження “Першої української загально-практичної кухні” Ольги Франко не перестає мене дивувати та вражати. Дуже часто ми чуємо фразу – “Нове – це давно забуте старе”:). Ця книжка чи не щодня мені про це нагадує. І найкраще це проілюструє “Чоколядовий пиріг”, рецепту якого мінімум 87 років
Хоч як це прикро, але незалежність і суверенітет не є одним і тим самим. Ще прикріше, що незалежна Україна за тими глибокими європейськими розуміннями все ще не є суверенною державою на околиці Європи.
Історія України останніх 20 років найкраще описується за допомогою анекдотів. Починати раджу з того, в котрому слони вказують летючим напилкам неправильний напрям. Згадали? Ага, саме той. Там в кінці анекдоту один слон запитує в іншого: «Навіщо ти їм неправильний південь показав?». А інший відповідає: «А нафіґа на одному півдні стільки напилків?».
Варшава мені від самого початку видалась м’яким містом. Перше слово, яке спадає на думку, коли я думаю про Варшаву чи коли йду її вулицями, гуляю парками або уздовж Вісли, — «м’який». Це дивно, бо м’якість зовсім не асоціюється зі столицею. Столиці зазвичай жорсткі, дискомфортні, галасливі, смикані
Так, Brexit. Так, Трамп. Так, повторні президентські вибори в Австрії, де за логікою сюжету тепер може перемогти проросійський наці. Так, «антиукраїнський» референдум у Нідерландах, уже, щоправда, призабутий. Зрештою, це трохи давніша історія, не з найостанніших новин. Та й не така, погодьмося, драматична.
Вони виникають раптово, не питаючи дозволу. Приходять зранку, сідають на фотель і мовчать. Іноді поскрипують дверцятами книжкової шафи та підсовують пожовтілі вирізки з газет. Серед них і мої старі статті. Гортаю вирізки: «Країна казок», «Курдуплики», «Проституція як усесвіт». Остання починається замальовкою нон-фікшн.
Улюблена дочка імперії. Та, яку імперія плекає, та, на яку покладає усі надії, та, якій врешті дістанеться все. Відколи Росія стала Росією таємні служби виявилися тою єдиною сферою, у які Росія справді вкладає все, що має. І навпаки, єдине, що вона по-справжньому має – це таємні служби, розвідка.
Шостого липня світ щасливо заповз до нової ери — виробники запустили гру Pokemon GO. Перед цією величною подією відступили на другий план усі поточні війни і переворот у Туреччині, космічні запуски і виборча компанія у США, заяви нової британської прем’єрки, чергове здешевлення нафти та навіть, у що взагалі важко повірити, нове відверте селфі Кім Кардаш’ян, за яке донька адвоката отримала аж сімсот тисяч доларів.
Вже традиційно щотижня «Репортер» публікує прості й доступні рецепти, аби з нами було не лише цікаво, але й смачно. Готуємо страву з кулінарного блогу франківчанки Ольги Мончук – «Кулінарні варіації вар’ятки». Сьогодні у нас морозиво за рецептом Джеймі Олівера.
Вже традиційно щотижня «Репортер» публікує прості й доступні рецепти, аби з нами було не лише цікаво, але й смачно. Готуємо страву з кулінарного блогу франківчанки Ольги Мончук – «Кулінарні варіації вар’ятки». Сьогодні у нас оригінальний десерт з не менш цікавою назвою “Мрії про море”.