Статті

Труднощі перекладу. Франківець Сергій Тюпа – про роботу в дипломатичних місіях, подкасти та «Оскар»

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Франківець Сергій Тюпа – усний і письмовий перекладач, закінчив Прикарпатський університет, а згодом захистив дисертацію в Ягеллонському університеті у Кракові. У перекладі спеціалізується на медичній тематиці, але з початком повномасштабного вторгнення довелося частково змінити профіль. З минулого року працює особистим перекладачем голови Верховної Ради Руслана Стефанчука і супроводжує його у важливих поїздках за кордон. А недавно перекладав у прямому ефірі церемонію премії «Оскар». Коли оголошував перемогу фільму «20 днів у Маріуполі», голос у Сергія тремтів – каже, заполонили емоції.

Сергій Тюпа розповів «Репортеру» про особливості перекладу для дипломатів і розважальних шоу, а також його подкасти для українців та іноземців.

Сергій Тюпа

Сергію, це був ваш перший досвід перекладу розважальної церемонії? Чи складно було?

Так, це був перший досвід. Було нелегко, бо такий вид заходу взагалі не надається до синхронного перекладу. Мій колега Андрій Бєсєдін одразу підхопив темп ще з червоної доріжки і дав дуже добрий початок. Мені простіше було після нього входити у ритм. А потім почалися постійні жарти під час самої церемонії, з алюзіями на американські шоу, події з суспільного життя у США. І навіть, якщо я в курсі цього, як перекласти, щоб зрозуміла аудиторія?

Інший мій колега Олексій Тертичний готував переклад для міжнародної версії, яка виходила в ефір пізніше. Він перекладав 8 годин: розбирав жарти, шукав наші еквіваленти. Коли є можливість підготуватися, це реально, але синхронно – дуже складно.

Читайте: Іван Юрійчук, Державна служба якості освіти – про самоперевірку шкіл, проблему булінгу і навчання у війну

А якщо знову запропонують перекладати схожу подію, погодитеся?

Так, якщо запросять ще, не відмовлюся, це цікавий досвід.

Якщо порівнювати медичний, дипломатичний і «розважальний» переклад, який вам ближчий і який найскладніший?

Найближчий медичний, бо я його добре знаю, це моя спеціалізація. Найскладніший у сенсі відповідальності – дипломатичний, бо там потрібно ще й багато всього розуміти, відчувати. А «розважальний» переклад напевно найскладніший технічно, за змістовим навантаженням. Потрібно відразу перекладати не тільки дослівно, а й передавати емоції, жарти, настрій.

Сергій Тюпа
Фото: Суспільне

Чи перекладаєте ще з якоїсь мови, крім англійської?

Ще з польської, але замовлень досить мало, порівняно з англійською. Але були декілька двосторонніх зустрічей, які я перекладав для голови Верховної Ради та його польського візаві.

Чи відрізняється для вас переклад з англійської та польської?

Мені складніше перекладати з польської, бо вона ближча до української. Взагалі, польська мені як рідна, я 9 років там жив, викладав в університеті. Це вкотре засвідчує, що знати мову й робити якісний переклад – це різні речі.

Коли слухаєш англійський текст, то просто знаходиш відповідники та перекладаєш. У польській є слова, схожі за звучанням до українських, які за змістом можуть бути мало не протилежні. Це теж сильно заважає у перекладі.

Якщо говорити про дипломатію, чи має перекладач бути нейтральним? Напевно, є спокуса перефразувати те, що український спікер сформулював погано?

Завжди є бажання представити Україну в якнайкращому світлі, щоб це принесло користь. Але я не можу зробити більше, ніж робить доповідач, це уже непрофесійність. Наприклад, якщо доповідач говорить беземоційно, а я додаю емоцій, це неправильно. Але якщо голова ВР виступає на конференції спікерів парламенту, розповідає про необхідність підтримки України і вкладає емоції, я не можу бути безстороннім, я теж стараюся вкласти такий самий рівень емоцій.

А якщо щось погано сформульовано, то перефразовувати – дуже велика відповідальність і я не заохочую нікого таке робити, це теж вважається непрофесійним. Але коли я перекладав для Руслана Стефанчука, таких випадків практично не було, він добре формулює свою думку, його легко перекладати. Також він непогано володіє англійською, тож часто репліку іншої сторони слухає без мого перекладу.

Раз чи двічі було таке, що голова ВР звернувся до якогось очільника парламенту неправильно, скажімо, «пане президенте парламенту», замість «пане голово парламенту» – бо у кожній країні вони називаються по-іншому. Тоді я переклав так, як мало б бути. Але це технічний нюанс, він не робить великих змін.

Голова ВР Руслан Стефанчук та його перекладач Сергій Тюпа

Ви й досі працюєте в апараті Верховної Ради?

Уже ні, я пропрацював там три місяці. Але зараз, якщо хтось з іноземних гостей приїздить у Київ і я маю можливість також приїхати, із задоволенням долучаюся. І також я постійно перекладаю для Руслана Стефанчука під час закордонних відряджень.

Читайте: Перемога у Європі. Як проходив саміт ЄС у Брюсселі й чого чекати Україні надалі

Чи є якісь іноземні спікери, з якими особливо складно у плані перекладу?

Важко перекладати усіх британців та ірландців через специфіку акценту. І ще важкості додає англо-саксонська традиція доповідей і промов: вони збагачені риторичними прикрасами, є багато гри слів, алюзій. Українська традиція промов не така, у нас часто вони досить нудні. Спічрайтери Володимира Зеленського зламали цю традицію і пишуть йому цікаві промови. Спічрайтери Руслана Стефанчука теж молодці – додають емоцій, риторичних прийомів. Але англо-саксонські мають свою особливість. І, звісно, акценти – буває, що людина говорить, а ти просто не розумієш. Треба якось викручуватися, збільшувати звук, здогадуватися.

Досвідом своїм та своїх колег ви ділитеся у подкасті «ПереклАданець». Тут гра слів з випічкою, і на логотипі зображений пляцок. Звідки така назва?

Я маю зізнатися у плагіаті. У Польщі виходить журнал про перекладацьку роботу «Przekładaniec». Мені страшенно сподобалась ця назва, колись я хотів створити такий журнал в Україні. З цим не склалося, але є подкаст. Він виходить щотижня, починаючи з лютого цього року, уже є 12 випусків. Слухати можна на Youtube та Spotify.

У мене вже є список людей, яких я б хотів записати: синхроністи, письмові перекладачі, видавці. Намагаюся цю базу гостей для подкасту тримати доволі широкою. Можу анонсувати, що обов’язково буде подкаст з Юрком Прохаськом. Планую записати подкаст з Романом Малиновським – його видавництво робить титанічну працю.

Що може там взяти для себе пересічний слухач?

Дуже багато. Там йдеться про вибір професії, про професійний розвиток, боротьбу з вигоранням, втомою. Але і розважальний контент: є безліч цікавих історії, часто смішних, якими діляться перекладачі. Я вже не говорю про хорошу, правильну українську, бо всі перекладачі володіють мовою не лише як рідною, а й професійно.

Є й інший подкаст – Storytelling Ukraine. Він уже розрахований на іноземців?

Так, мені хотілося, щоб люди в усьому світі знали про Україну, але щоб про неї розповідали не українці, а іноземці. Бо ми надто суб’єктивні, а у розповідях тих, хто приїхав з інших країн і живе тут, більше об’єктивності з погляду іноземної аудиторії.

Storytelling Ukraine теж виходить з лютого, є 9 випусків. З ним складніше, бо важче знайти людей, які готові записатися. В Україні є не так багато іноземців, готових ділитися своїми історіями. Я зараз думаю про формат запису онлайн, бо це сильно розширить можливий пул моїх гостей.

Читайте: Ростислав Семків: про військових аналітиків, літературу під час війни та «кенселінг» росіян

Чи є вже відгуки від іноземної аудиторії?

Так, наприклад, під час останнього відрядження я дав посилання на подкаст одній іноземці. Потім вона написала великий відгук, що їй дуже сподобалося.

Але, на жаль, цей подкаст поки не такий популярний, як хотілося б. Тому я буду вдячний за донати на нього, адже їх усі я інвестую в рекламу.

Бо є люди, які й так підтримують Україну, їх не треба переконувати. Є агресивна меншість, яка проти будь-якої допомоги Україні, – вони настільки зашорені й затяті, що не переконає жоден подкаст. Але моя аудиторія – пасивна більшість, яка не хоче слухати про війну.

Тому ідея була, щоб просто розповідати, що це цивілізована країна, що тут є можливості. Бо у новинах показують лише війну та руйнування. А людям, які живуть у комфортному західному світі, складно змусити себе довго слухати погані новини. Навіть українці від них втомлюються.

Тож початок покладений, сподіваюсь, що рано чи пізно подкаст вийде на певну аудиторію. Тому планую активізуватися з фандрейзингом та інвестувати в рекламу, щоб про нього дізналося більше іноземців.

Допомогти з донатом на подкаст Storytelling Ukraine можна тут:

Patreon: patreon.com/StorytellingUkraine
Buy Me a Coffee: www.buymeacoffee.com/tyupasc
PayPal: tyupas@outlook.com

Авторка: Ольга Романська

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.