Команда волонтерів з Прикарпатського національного університету вже три роки працює над документуванням російських злочинів. Дані про воєнні злочини збирають переважно охочі студенти на чолі з професором, завідувачем кафедри теорії та історії держави і права ПНУ Сергієм Адамовичем.
Вони впевнені, що своєю роботою зможуть наблизити військовий трибунал над ворогом, навіть всупереч останнім політичним процесам, пише Репортер.
Після Помаранчевої революції настали зміни
Роботу над документуванням російських злочинів добровольці з юридичного інституту ПНУ розпочали ще у березні 2022 року. Тоді спілкувалися з внутрішньо переміщеними українцями у ЦНАПі, куди ті приходили зареєструватися та отримати допомогу. З того часу побували вже у 33 шелтерах на території Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей, а також у гуртожитках, школах, де живуть ВПО.
Читайте: Не забудемо. Як у франківському університеті документують злочини росії та наближають трибунал
Зараз опитувати людей стало складніше. Адже більшість переселенців мешкає у приватному секторі, знайти їхні контакти важче, – каже Сергій Адамович. – На початку повномасштабної війни було легше збирати дані у соціальному житлі, притулках, навіть на роздачах гуманітарної допомоги від таких благодійних фондів як «Карітас», «Рокада».
Центр документування та дослідження воєнних злочинів створили спільно з інститутом і громадською організацією «Поступовий гурт франківців», яку теж очолює Адамович. Спочатку центру допомагала з грошима на поїздки громадська організація «Україна, 5 ранку», але зараз у них немає такої можливості, тож волонтери за потреби використовують свої кошти. Також співпрацюють з центрами «Я – Херсон» і «ЯМаріуполь».
Чим більше людей опитати, тим краще складається загальна картина, – пояснює Сергій Адамович. – Наприклад, одна людина розповідає про маріупольський драмтеатр одне, а інше – ще щось. І тоді складається мозаїка. Це довга рутинна робота, але цікава.
Найчастіше люди розказують інтерв’юерам страшні речі. Наприклад, про те, як у Маріуполі росіяни свідомо знищували всі джерела води. А також, як росія методично закріплювала свій вплив на сході України протягом років.
Відчувається злам після Помаранчевої революції, коли росія цілеспрямовано почала боротися за зміни настрою в регіоні, – розповідає Адамович. – Наприклад, працівниця Луганського обласного телебачення розказала, що після 2004 року у них з’явилася людина з невідомими функціями, яка насправді здійснювала цензуру на користь росії.
Трибунал можливий, але є перешкоди
На початку роботи над документуванням російських злочинів здавалося, що весь цивілізований світ на нашому боці й справедливе покарання агресору неминуче. Зараз, у зв’язку з подіями в США, впевненість стає меншою. Все ж, за словами Сергія Адамовича, європейські інституції працюють над створенням трибуналу.
Те, що відбувається зараз, – це топтання міжнародного права. Але до судового розгляду світова спільнота підійшла досить близько, – говорить професор. – Міжнародний кримінальний суд уже видав перші ордери на арешт. А Рада Європи, у співпраці з Україною, недавно узгодила основні рамкові документи щодо спецтрибуналу злочинів агресії.
Європейський суд з прав людини, у свою чергу, розглядає п’ять міжнародних позовів проти росії – як щодо повномасштабного вторгнення, так і щодо порушень прав людей у Криму та збиття пасажирського літака МН-17 у 2014 році.
Також у Європейському суді лише станом на кінець літа 2022 року було зареєстровано понад 8000 індивідуальних позовів, а зараз їх значно більше, – каже Сергій Адамович. – Також існує реєстр збитків, створений за спільною угодою України і Ради Європи. Там уже 14 тисяч заяв. Це дуже дієва річ і вносити туди дані неважко, можна навіть через «Дію».
Все ж, через спротив нового американського уряду, процес може забуксувати. Бо, хоч і США не може перешкодити процесу створення трибуналу, але можуть зменшити його вплив і легітимність. Втім, українцям треба стояти на своєму.
Читайте: Герої чи злочинці. Як на Прикарпатті збирають історії про нереабілітованих
Кінцевою метою мало б бути притягнення росії до відповідальності за геноцид, хоч його і важко довести, – говорить Сергій Адамович. – Поки що у світі було два таких трибунали – по геноцидах у Руанді та Югославії. Але там понесли відповідальність тільки окремі особи. Та з розповідей постраждалих українців, які ми документуємо, видно, що це саме геноцид за культурною ознакою. Це видно й по тому, як вони швидко зносили пам’ятники, депортували дітей, впроваджували свою систему освіти.
Спогади про злочини зберігають в архівах
Зібрану інформацію вносять у бази даних разом з іншими українськими громадськими організаціями.
Ми вносимо інформацію у систему iDoc, створену для документування злочинів росії в Чечні, потім відкрили і українську частину, – розповідає Сергій Адамович. – Також ми співпрацювали з архівом «Мнемоніка» для збереження даних з відкритих джерел, з яких часом інформація зникає. Вона була створена для дослідження злочинів у Сирії й там теж згодом створили український відділ.
Базою можуть скористатися правоохоронні органи, представники відповідних громадських організацій та інші причетні до розслідування воєнних злочинів. Але окремі спогади можна переглядати залежно від того, який рівень доступу надав інтерв’юєр.
Читайте: Спати допоможе «МУФЛОН». У Франківську харків’янин розробив пристрої для реабілітації військових
Буває, людина багато розказувала про Луганську область, давала інтерв’ю, а потім відмовлялася від спілкування з пресою, бо згадала, що має родичів на окупованій території, – каже науковець. – Також це залежить від ситуації на фронті. У 2023 році, перед наших контрнаступом, люди активніше говорили, бо надіялися, що території будуть звільнені. Якщо ситуація складніша, люди уже задумуються, чи варто щось казати.
Хоч збір інформації про страшні речі, які творить росія, є травматичними, для студентів-правників це корисно. Зокрема, цього року Сергій Адамович запропонував студентам дисципліну на вибір – «Права людини і збройний конфлікт». Більшість тих, хто долучався до документування російських злочинів, вибрали саме її.
Загалом волонтери з юридичного інституту вже задокументували понад 1100 спогадів свідків страшних подій. Зупинятися не планують, бо вважають, що зло мусить бути покаране.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.