Садиба Рея у Приозерному давно нагадує майданчик для фільму про привидів, а від колишнього монастиря сестер милосердя в Рогатині залишилась купа цегли. В обох випадках пам’ятки – у приватних руках, тож влада розводить руками.
Насправді ситуація на Рогатинщині – не унікальна, схоже відбувається по всій Україні. І цього разу, як і в усіх інших, розмови не приводять до результату, пише Репортер.
Замість пам’ятки архітектури – купа цегли
Місцевий краєзнавець, перший міський голова Рогатина за часів незалежності Олег Бойкевич розповідає, що має конфлікти з місцевою владою за збереження пам’яток. Найбільше краєзнавця болить серце за колишній палац польського графа Леопольда Красінського, а пізніше монастир сестер милосердя. Зараз на місці пам’ятки – купа цегли.
Леопольд Красінський був польським графом, мав багато маєтків на Рогатинщині, – розповідає Олег Бойкевич. – Коли він помирав, то заповів палац під монастир, а землі – своїм синам. Палац був великий, солідний. Довгий час тут була районна лікарня. Потім за будівлю боролися олігархи. Зруйнували його кілька років тому, спочатку підпалили дах. Цю цеглу, яка тут лежить, навіть бачив, продавали в інтернеті.
Перед палацом ще збереглася колишня в’їзна брама. Зараз вона мало нагадує пам’ятку минулих століть, скоріше якийсь новобуд. Всередині ремонт.
Але це – не єдина претензія пана Олега до місцевої влади.
Ось тут, де зараз пам’ятник Шевченку, колись була церква святої Варвари. Ніхто не проти пам’ятника, але треба було провести археологічне дослідження, перш ніж перекопувати все, – жаліється краєзнавець. – Рогатин – це ворота в область, він міг бути туристичним центром. Але у нас людей, які цим хвилюються, можна перерахувати на пальцях. А я тут – ворог народу при всіх владах.
Як ідеться у книзі «Храми Рогатинщини», Леопольд Корвін Красінський заповів весь свій маєток, який складався з сіл Залип’я, Завадівки, Голодівки і містечка Підгороддя галицьким сестрам милосердя на заснування шпиталю. Монастир зі шпиталем збудували у 1874-1882 роках за проєктом краківського архітектора Філіпа Покутинського. Шпиталь був розрахований на 20 ліжок. Також при ньому був сиротинець для 20 дітей.
Після Другої світової війни монастир перетворений на рогатинську районну лікарню. Від часу вибудування нового приміщення стоїть без ужитку, – йдеться у книзі.
У будівлі монастиря також розташовувалася каплиця святих Вікентія і Паоло. Всі декоративні елементи каплиці були втрачені за радянські роки. Під каплицею було поховання членів родини Корвінів.
Пожежа в Рогатині, під час якої згоріла велика частина пам’ятки, трапилась у грудні 2019 року.
У коментарях під дописом про пожежу – багато обурення від рогатинців.
“Відомостей про постраждалих немає”. А постраждали всі жителі Рогатина. Таку велику і красиву будівлю спалити. Це ж історична пам’ятка, там ще оригінальна плитка в столовій була. Така архітектура! Ніхто цього відновлювати не буде. Знищують історію – заради чого?
Після того кілька років від монастиря стояла лише єдина несуча стіна, яка вціліла. Як повідомляють місцеві мешканці, восени 2022 року вже не було нічого.
Читайте: Сумні палаци, смачні олії, давні церкви. Що цікавого подивитися на Рогатинщині (ФОТО, ВІДЕО)
Закон трактують по-різному
Як пояснює керівниця рогатинського відділу культури Ольга Рибій, колишня районна лікарня перебувала у приватній власності. На жаль, власники не змогли зберегти будівлю. А впливу на них не було, бо вона була виключена з реєстру пам’яток.
За радянської влади це була пам’ятка національного значення УРСР, після прийняття незалежності її, як і багато інших, не переназвали пам’яткою України. Тож багато пам’яток зараз у реєстрі не значиться, але вони є у списку, – розповідає Ольга Рибій. – Хоч список і прирівнюється до реєстру, на жаль, закон у нас можна трактувати по-різному. Тож у вищих чинах лікарню забрали зі списку і продали у приватну власність. Це все робилося ще до нас, за попередніх очільників міста.
Згідно з реєстрами, ділянка під колишньою пам’яткою – справді у приватних руках. Вид використання землі – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Власність записана за Оленою Березовською. В YouControl за нею числяться два закриті ФОПи, обидва – на роздрібну торгівлю. Право власності на ділянку під колишньою лікарнею за нею зареєстроване у 2016 році. Державну реєстрацію здійснило Рогатинське управління юстиції.
Схожа ситуація і з палацом графа Рея в Приозерному (раніше – Псари), неподалік Рогатина.
Колись красива садиба постраждала ще під час Другої світової війни, коли у ній жили то радянські, то німецькі солдати. За радянських часів вона міняла призначення – від колгоспного свинарника до психіатричної лікарні. На початку двотисячних палац продали у приватну власність і з того часу він руйнується на очах. Численні суди з власницею, якою зазначена Вікторія Вергеліс, нічим не закінчилися.
Зараз, згідно з даними YouControl, ТзОВ «Садиба Рея» з січня 2023 року перебуває в стані припинення. Види діяльності, які були зазначені за товариством, – кафе та готель.
Тому зараз ми хочемо зробити на пам’ятки паспорти і укласти охоронні договори з приватними власниками, – каже Ольга Рибій. – Бо адміністративний устрій помінявся, тож треба міняти документи. А як буде оформлений охоронний договір, тоді вже ми зможемо з власника спитати, чи правильно він використовуває ту чи іншу пам’ятку.
Ікони позрізали
Не краща ситуація й у селі Чесники за 10 км від Рогатина. Тут є Церква Святого Миколая або ж Церква Вознесіння Господнього, пам’ятка архітектури національного значення. Збудована у XIV (за деякими свідченнями – XII столітті), це була оборонна церква, куди ховалися селяни під час набігів татарів.
Тут, де росте горіх, колись була дзвіниця. Вона розвалилася від старості, – розповідає Роксолана Росоловська, власниця бренду «Опільські олії», організаторка екскурсій селом. – У дзвіниці колись сидів черговий і дивився в бік Рогатина, чи буде напад ворога. Коли бачили, що татари наближаються, жінки брали дітей, цінні речі й бігли до церкви. Тут вони ховалися у підземному ході. Він веде аж на пагорб за церквою, довжина – 2 км. Тож з усіх сіл на Рогатинщині в Чесниках найменше людей потрапляли у полон.
За словами активістки, реставрації пам’ятки не було роками.
Громада села намагається всіляко підтримувати стан церкви: люди білять її, борються з грибком, косять траву навколо.
Всередині все розікрали, – каже Роксолана Росоловська. – Тут був дуже красивий іконостас. Останній раз його пограбували 5-6 років тому. Цікаво, що за радянських часів тут так і була церква, з килимами іконами на стінах. А коли прийшла незалежність, почали грабувати. Одного разу священник їхав повз церкву і побачив, що двері відчинені. Зайшов – а там хтось позрізав усі ікони. Викликали поліцію, але винних так і не знайшли.
Серед ікон, які збереглися – одна, що зображає архангела Михаїла з терезами в руках. Ще кілька ікон, намальованих на дереві, залишилися – їх не змогли відірвати злодії. Але й вони руйнуються від грибка.
У 2005 році тут поміняли дах. На це виділили десь 800 тис грн, – розповідає Росоловська. – Але у результаті дах зробили дуже коротким. Коли йде дощ, вода стікає прямо на контрфорси. Вони пішли тріщинами і почали відпадати. Потім приїхали реставратори і наліпили цемент на каміння і вапно. Але ж цемент каміння не тримає. Через вологість все відпадає.
У Росоловських була ідея зібрати гроші з екскурсій та вставити дубові рами та скло у вікнах. А ще – зробити ринви й викопати канаву, щоб був стік води. Але це може змінити вигляд пам’ятки архітектури, а за таке передбачена кримінальна відповідальність. Тож місцевим мешканцям залишається лише надіятися, що влада врятує пам’ятку від руйнації.
Нема договору – нема винних
За словами в.о. начальника управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОВА Тетяни Лапки, щодо садиби Рея у Приозерному суд виніс припис, який зобов’язував власників реставрувати пам’ятку. Тепер виконавча служба мала б слідкувати за його здійсненням. Але насправді вплинути на власників, які перебувають за кордоном, дуже важко.
А за колишнім монастирем у Рогатині, як каже очільниця управління, не вслідкувала місцева влада.
Насамперед, треба з’ясовувати, хто дав дозвіл на оформлення права власності пам’ятки архітектури, – каже Тетяна Лапка. – Бо дозвіл міністерства культури потрібен тільки, якщо це пам’ятка національного значення. Напевно, монастир продали за рішенням сесії міської ради. Але для цього повинен був бути аукціон.
За словами очільниці управління, міська рада Рогатина мала б укласти охоронний договір з новим власником. А якщо його не було, довести щось важко.
Читайте: Щороку по церкві. Чому горять дерев’яні храми на Прикарпатті
Потрібно було оцифрувати, виробити паспорт пам’ятки, – говорить Тетяна Лапка. – Ми здійснюємо контроль уже за виконанням, а роботу повинні проводити органи місцевого самоврядування. За законодавством, відповідальність за збереження пам’ятки несуть вони і саме вони мають реагувати в першу чергу.
А стосовно реставрації церкви в Чесниках, в управлінні культури є дві програми зі збереження культових споруд, але поки це не на часі. Спочатку був ковід, а тепер – війна і постанова № 590, яка забороняє казначейству проводити рахунки у сферах, не пов’язаних з військовою або нагальними потребами. Тож пам’ятки знову чекають кращих часів.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.