Відео Статті

Прикарпатські пасічники розповіли, від чого мруть бджоли та чому це небезпечно і для людей (ФОТО, ВІДЕО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
З початком сезону польових робіт майже по всій Україні почали масово гинути бджоли. Не потрібно бути генієм, аби побудувати логічний ланцюжок, виною всьому – хімікати.

«Репортер» розпитав бджолярів Прикарпаття, як їхні господарства уживаються з аграріями.

Голова Спілки пасічників Прикарпаття Іван Юсько розповідає, що наша область, порівняно з іншими, цьогоріч постраждала чи не найменше. Однак поодинокі збитки були. Аграрії не спинилися оброб­ляти поля навіть після того, як бджолярі написали купу заяв до правоохоронців, адже довести, хто винен, – майже нереально. Найбільше, зі слів головного бджоляра області, нині на Франківщині постраждали Снятинський, Городенківсь­кий і Тлумацький райони.

«Минулого року наша спілка підписала меморандум з агрохолдингом «Ґудвеллі», за яким компанія зобов’язується сповіщати нас про всі кроплення полів, які можуть нести загрозу для бджільництва, – говорить Іван Юсько. – Але це одиничний випадок на всю Україну, коли великий холдинг йде назустріч бджолярам. Ми щороку ініціюємо проведення круг­лих столів на початку сезону, та аграрії здебільшого до того ставляться зверхньо, а інколи й зовсім ігнорують».

Каже, така біда, як потруєні бджоли, його поки що обходила стороною. Припускає, що це пов’язано з тим, що свою пасіку поставив у гірському Делятині. Хоча, зізнається, хвилюється завжди, бо ні в чому не можна бути певним на всі сто. Надивившись горя у колег-бджолярів, пасічники стають більш згуртованими, готові їхати на інший кінець району чи навіть області, аби допомогти.

«Минулого тижня мені подзвонили, що у Галицькому районі посеред білого дня обробляють пшеницю, – розповідає Юсько. – А за законом про бджільництво, денний обробіток взагалі заборонений, його мають проводити виключно вночі. У таких випадках збираються ініціативні пасічники, не пускають техніку на поля. Але знаєте, закон досить двоякий, бо там йде мова про квітучі рослини. Пшениця під нього не підпадає, хоч дає такий солод, що бджола падає на росу і приносить її у вулик. Ті фермери показували мені склад препарату, там п’ять компонентів і всі ніби не шкідливі, але коли це все змішати – бомба!».

Пасіка Сергія Ракетчука у селі Попелів Тлумацького району налічує 350 сімей. Чоловік розповідає, що цьогоріч його бджіл потруїли вже вчетверте за останні 10 років. І навіть той факт, що пасіка зареєстрована офіційно, не дає гарантій на виплату компенсації. Реальні гроші за завдану шкоду чоловік бачив лише один раз – вісім тисяч із потрібних 50 тис грн.

«Цього року потруїли так, що відмерла навіть та бджола, яка переробляла мед, – скаржиться пасічник. – Ви уявіть, коли я цілий сезон працював біля неї, а в один день приходжу – і все під ногами хрустить мертвими бджолами. Збитку – на 100 тис грн. Почали труїти ще в п’ятницю, 8 травня, я у вихідні не працював, тому біду помітив лише в понеділок та одразу викликав поліцію. Написали акт, взяли бджоли на дослідження».

Однак, навіть у самій процедурі оформлення доказів, за його словами, є купа помилок. Пан Сергій каже, районна ветеринарна служба по питаннях пасічників взагалі не працює.

«Вона має відбирати бджіл на аналіз, але по факту просто приїздить для годиться, а збирають помор самі бджолярі, яких для чистоти експертизи взагалі не мали б залучати, – говорить Сергій. – А потім видають висновок – «неправильно відібраний бджоломатеріал». І вже нічого не довести – час пройшов. Таке вже було кілька років тому, цього разу, певно, так само буде».

Вимерла пасіка і в його товариша Василя з сусіднього села Остриня, щоправда, той має менше господарство – 200 вуликів. Чоловік навіть не знайшов часу з нами поговорити, вибачався, бо якраз рятував своїх бджіл.

Сергій Ракетчук розповідає, що така сильна «потруйка» шкодить не тільки бджолі, а й меду, який теж наповнюється пестицидами. Вживати його в чистому вигляді категорично не можна. Весь мед треба скачати й переробити, навіть перегнати на самогон.

Звісно, є простіший метод – чекати три місяці, поки пестицид вийде з продукту, та Сергій не хоче ризикувати, аби не потруїти покупців.

Чоловік вважає, що єдиний вихід з ситуації – використання санкціонованих державою хімікатів і постійний контроль.

«Жодна система оповіщення не спрацює, якщо сильна отрута, – пояснює він. – Навіть діти в навколишніх селах через те мають діарею, а що говорити про бджолу, вона все перша відчуває? Фермери на папері пишуть одні «труйки», а заливають в техніку зовсім інші, дешевші й токсичніші. Та навіть, якби повідомляли, то не мало б сенсу. Бо закривати бджолу на сонці у вулику – це те саме, що вдягнути собі пакет на голову і на шиї зав’язати шнур».

Але голова спілки пасічників Прикарпаття Іван Юсько підтримує ідею системи єдиного оповіщення «бджолярі-аграрії», хоч розуміє, що це зробити майже нереально.

«В Україні вже існує така безкоштовна платформа Grand Expert, та більшість і не думає там реєструватися, не те, що сповіщати, – зітхає пан Іван. – У нас у цьому плані повний розбрат. Агрохолдинги створюють свої ресурси, приміром «Контінентал Фармерз Груп» запрошували нас реєструватися на своєму ресурсі. Кожен собі щось вигадує. Але я наполягаю – має бути єдина система і байдуже, на якій платформі».

Сергій Ракетчук єдиний вихід у цій ситуації вбачає у перейманні іноземного досвіду. Каже, перевірив на собі, адже у 1991-1996 роках працював на пасіці у Канаді й там не мав жодних проблем.

«Вони захищають пасічників, бо саме бджоли запилюють усі ліси, квіти, пасічники мають дотації, – пригадує Сергій. – А якщо хтось із фермерів отруїв пасіку – ніколи в цій сфері більше не працюватиме. У нього забирають землю, техніку здають в банк під заставу. Там, коли цистерна має виїхати кропити поля, то збирається комісія, і хімікат заливають лише при них. Одразу пломбується бак, аби нічого не долили. У них теж є шкідники, але там усе роблять на совість і за законом».

Та всі пасічники, з якими говорив «Репортер», налаштовані досить радикально. Кажуть, якщо іншого впливу на аграріїв не буде – готові навіть палити поля, щоб достукатися. І лише додають «Весна – ваша, осінь – наша».

Авторка: Тетяна Скоропляс

Пощастить не всім. Як турбізнес Прикарпаття збирається пережити кризу

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.