У 1951 році енкаведисти заарештували на Закарпатті групу із 18 підпільників. З них живий нині лише 90-річний Іван Мирон. При чому реабілітували його зовсім недавно – в липні 2019. Україну зі зброєю юнак захищав недовго, а от у таборах за неї боровся – 25 років.
Не здався, помилування не чекав і не просив, як і реабілітації. Сьогодні про Івана Мирона знімають документальний фільм, пише “Репортер”.
Після смерті Сталіна Іван не раз міг достроково вийти на волю, але принципово відмовився визнавати себе винним. Фото: opinionua.com
Мирон став першим реабілітованим за новою редакцією Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Зміни набули чин-ності у травні 2018, а сам закон прийняли ще на початку Незалежності. Втім, пан Іван через якісь дивні юридичні колізії чи байдужість чиновників під нього не підпадав. Небайдужі люди неодноразово писали звернення щодо його справи, але офіційно справедливість відновили тільки недавно.
Іван Мирон народився в 1929 році в селі Росішка Рахівського району, там живе й нині. Його зв’язок з підпіллям почався у 18 років. Спершу допомагав розвідкою на Закарпатті та Франківщині, передавав інформацію про пересування енкаведистів, новини з села. Зв’язок тримав через односельця Василя Скрипника.
Як написано у матеріалах кримінальної справи, у 1950 році хлопець дізнався, що його хочуть забрати до Червоної армії, тож попросився у підпілля. Однак, для підтвердження серйозності намірів Івану запропонували атентат – він мав убити когось із представників влади – голову колгоспу, міліціонера чи енкаведиста – а ще здобути трофейну зброю.
Навесні 1951 року Іван прийшов до сільради Росішки, напав на охоронця й виніс звідти три гвинтівки і 35 патронів. Охоронця лишив живим, хоч той був свідком. Після вдалої операції отримав псевдо – «Семен».
Невдовзі енкаведисти заарештували 18 підпільників, серед них і Мирона. Хлопців здав інформатор, якого вони вважали своїм. Усіх відправили на допити до Ужгорода.
«Головне, що я побачила у кримінальній справі Івана Мирона, це те, що він й зі слідчими був різким, – каже історик Марина Мірзаєва. – Говорив мало. Поводився гідно, стримано, за що й отримав найдовший термін – 25 років таборів».
Спершу Івана відправили до харківської в’язниці, відтак були тюрми Новосибірська, Красноярська, згодом етапували в Норильськ.
Він і там не здався. Тримався гідно, брав участь у знаменитому Норильському повстанні. Після смерті Сталіна Іван неодноразово мав можливість скоротити термін і достроково вийти на волю. Однак принципово відмовився визнати себе винним і покаятися, бо провини у боротьбі за свою землю не бачив. Відтак відбув повний термін – 25 років.
Нині про життя Івана Мирона знімають документальний фільм. Ініціатором виступив відомий український кінопродюсер Павло Грицак.
«Він теж родом із тих країв, тож з дитинства чув історію життя підпільника «Семена», – каже сценаристка фільму Ярина Чорногуз.
У зйомках, звісно, буде задіяний і сам Іван Мирон. Він і нині гостинно приймає у себе журналістів, розповідає охоче. Автори стрічки обіцяють багато документів, фактажу і живих коментарів пана Івана, які за останні 20 років назнімали різні групи журналістів.
Пану Івану нині 90, наприкінці року має вийти фільм про нього. Фото: opinionua.com
«Постать Івана Мирона буде у фільмі ключовою, однак ми плануємо і другу сюжетну лінію – сучасну. Це історія жінки-поетеси Олени Герасим’юк, парамедика батальйону «Госпітальєри», – розповідає Ярина Чорногуз. – Вона, надихнувшись мужністю повстанців, видала збірку віршів «Тюремна пісня», присвячену їхній феноменальній боротьбі у таборах».
Завершити зйомки мають у листопаді. А, власне, презентація фільму запланована на грудень 2019 – початок 2020 року. Попередня назва фільму «Ти є. Ми є.».
