Через російське вторгнення сотні тисяч жінок змушені покинути своє звичне життя, роботу і домівки та вирушити в невідомість, рятуючись від війни. Вмістивши у дорожні валізи все життя, декому доводиться на новому місці починати все з нуля. Лише Івано-Франківськ з лютого 2022 року прийняв понад 40 тисяч жінок з більш небезпечних територій.
На Прикарпатті діють як державні, так і громадські ініціативи з підтримки самозайнятості та підприємництва для ВПО. Як би не було страшно, знайти підробіток, повноцінну роботу чи відкрити власний бізнес – можна. Свої історії пошуку успіху Репортеру розповіли жінки з Херсона, Кривого Рогу й Сєвєродонецька.
Робоче місце і нова професія
Марина Тимошенко переїхала до Франківська у вересні минулого року з Херсона. В рідному місті була художницею-декораторкою. Працювала в театрі. Мала власну студію декору.
Ми декорували свята, ресторани, заклади. Малювали на стінах. У нас був широкий спектр діяльності, – говорить Марина.
Весь набір інструментів для роботи декоратором залишився у Херсоні. Жінка каже, вдома все було продумано до дрібниць. Купити на новому місці необхідні інструменти та матеріали з нуля було неможливо. Але роботу шукати треба.
Я розуміла, що хочу якусь творчу професію. Перед від’їздом з Херсона я в останній момент схопила кейс з аквагримом з думкою, що так хоч якусь копійку зможу заробити, – розповідає Марина Тимошенко. – Трохи підробляти виходило, але це непостійна робота – лише на дитячі свята, а їх важко знайти на щодень. Це більше для душі. Люблю посмішки дітей, обожнюю це робити й досі з радістю йду, якщо мене запрошують.
Саме з думкою знайти творчу роботу Марина прийшла на ярмарок вакансій від ГО «ДОМ 48.24».
Після цього стежила за новинами організації в соцмережах. І коли побачила набір на навчання новим професіям, то одразу заповнила анкету. Вже на етапі подання заявки розраховувала на професію майстрині манікюру, це видалося Марині близьким. Відбір жінка пройшла. Її та ще дев’ять учасниць обрали з понад 70 претенденток.
Думала, легко ввійду в професію. Та коли почалися навчання, не одразу все виходило. Було навіть якесь нерозуміння, чому на кожному етапі виникають проблеми, – говорить Марина. – Але це перше безплатне навчання від «ДОМ 48.24» стало стимулом. Викладач казала, що в мене є потенціал і шанси в мене непогані. Після отримання диплому я пройшла ще декілька курсів. Відчувала, що бракує знань, аби приймати клієнтів із чистою совістю та не нашкодити.
За умовами програми «ДОМ 48.24» для випускниць курсу з манікюру влаштували робочі місця у спеціально облаштованому «Б’юті коворкінгу» в центрі міста.
Поки тривало облаштування робочих місць, Марина пішла працювати в салон. А там зрозуміла, що не вистачає швидкості. Пройшла ще одне навчання, потім ще одне. Тепер зареєструвалася вже на четверте.
Здавалося, що це легко і просто, але є багато технік, багато матеріалів. Чекаю на четверте навчання, аби бути ще впевненішою у своїх силах. Мені зараз це дуже подобається, я задоволена на всі 100, – каже Марина. – Від ярмарку вакансій до освоєння нової професії пройшло майже пів року. За цей час я так і не змогла знайти роботу.
Каже, в чужому місті не мала, де залишити дитину. А творча робота, зокрема декоратором, це часто ненормований день, зайняті вечори.
Нині Марина працює майстринею манікюру в «Б’юті коворкінгу» ГО «ДОМ 48.24» на вулиці Курбаса, 4. І вже настільки влилася, що не уявляє себе без цієї роботи, без спілкування з клієнтками.
Для мене тут все організували, меблі та матеріали закупили коштом організації. Я докуповую лише якісь дрібниці. Це такий старт! Не знаю, де ще так допомагають, – каже Марина. – До мене приходять дуже приємні люди, постійно розповідають свої життєві історії. Приходять дівчата з Херсонщини. Ми тут і плачемо, і сміємося, згадуємо, яким було наше життя, улюблені місця. Це все так душевно… Поки моє життя в цій професії, думаю, буду продовжувати. Але зараз такий час, що наперед загадувати не можу.
Нині у «Б’юті коворкінгу» за підтримки організації працюють також масажистки, косметологині та перукарки.
Проєктна менеджерка ГО «ДОМ 48.24» Роксолана Винник розповідає, що усі жінки переїхали до Івано-Франківська через вторгнення й шукали підтримки для старту власної справи.
Коли переїжджаєш в інше місто, то доволі важко знайти роботу, – говорить Роксолана. – Наприклад, навіть дуже класні косметологині не мали можливості працювати на новому місці, бо у Франківську кабінети надають в оренду чи суборенду лише з медичною канапою, лампою, можливо, косметологічним візком. А всю необхідну косметику та обладнання доволі важко купити самому, особливо в умовах, коли щойно переїхав і не міг нічого взяти з собою. Тому наш перший проєкт був саме для косметологинь.
Косметологинь не навчали, бо для цієї роботи потрібна повноцінна медична освіта. Їх забезпечили робочим місцем, обладнаним усім необхідним. На вісім косметологинь було одне робоче місце, яке вони ділили.
Зараз у косметологічному кабінеті працюють чотири лише косметологині, які наперед записують своїх клієнтів у спеціальний календар.
Так їм вдається працювати без накладок. Решта – повернулися додому або ж скористалися стартом і почали власну справу.
Наступний проєкт був із підтримки робочим місцем перукарок. Для нього відібрали кваліфікованих майстринь, які могли по черзі використовувати робоче місце, закупили для них матеріали.
Далі було навчання на масажисток і майстринь манікюру. Учасниць обирали на конкурсній основі. Зважали на мотивацію розпочати власну справу. Тих, хто просто хотів навчитися для себе, – не брали.
Перепрофілювання є складним процесом. Інколи одних курсів може бути недостатньо. Комусь просто не вистачає і впевненості в собі, – говорить Роксолана Винник. – Метою нашого проєкту було економічно підтримати жінок, аби вони мали робоче місце, могли самостійно заробляти. Нині не всі учасниці наших проєктів працюють за фахом з різних причин. Але більшість – навіть якщо не користуються створеними для них робочими місцями, то працюють удома або повернулися до своїх міст і там продовжують цю справу.
До теми:
Голоси війни. Dusha Маріуполя – у невеличкій франківській кав’ярні
Гроші на професійне обладнання
Завдяки Міжнародній організації з міграції (МОМ) «Карітас Івано-Франківськ» надає гранти на самозайнятість і розвиток мікропідприємництва для місцевих жителів, вимушено переміщених осіб, постраждалих від війни, учасників АТО, членів їхніх сімей.
У цій фазі війни, після вторгнення, тренінги відійшли на інший план. Пріоритет надали підтримці людей, які вже мають сформовані реалістичні бізнес-ідеї. Їм пропонували гранти на самозайнятість.
Перший такий конкурс оголосили в серпні 2022 року серед тих, що вже були залучені в програму МОМ як ВПО. У рамках цієї програми «Карітас» отримав 22 заявки і надав 11 грантів для самозайнятості по 1000 доларів кожен. В більшості люди прагнули продовжувати те, чим займалися до вторгнення.
Тоді ми побачили велике бажання на такі гранти. Але в цьому конкурсі було обмеження. МОМ надавала гранти тільки тим учасникам, які постраждали від сексуальної експлуатації та злочинів, пов’язаних з війною. У нас цей напрям є провідним у співпраці з МОМ з 2006 року, – пояснює виконавча директорка «Карітас Івано-Франківськ» Наталя Козакевич. – Коли говоримо, що даємо 1000 доларів гранту на самозайнятість, то часто люди очікують, що ми дамо гроші. Але готівки ми ніколи не даємо. Ми купуємо обладнання. Тоді це було близько 37000 грн на одну ідею.
Серед переможців був реабілітаційний центр для дітей з інвалідністю, що недавно відкрився на вулиці Богдана Хмельницького. Його засновниця – жінка, що релокувала із Харкова свій бізнес і команду працівників. Також були люди, які відкрили пекарні, невеличкі кав’ярні. Люди, що займаються будівельним бізнесом, отримали інструменти для роботи.
Ми побачили ефективність, бо всі ці бізнеси – працюючі. І мене тішить, що ми маємо доволі добру чуйку та скоординований підхід в оцінці бізнес-планів, – каже Козакевич.
Другу хвилю грантів «Карітас Івано-Франківськ» профінансував за підтримки давнього партнера – єпархії австрійського міста Грац. Цього разу було два напрями роботи. 15 відібраних учасників здобували нову освіту або підвищували свою кваліфікацію, аби згодом влаштуватися на роботу. Також надали 15 грантів для самозайнятості – на обладнання для власної справи.
З листопада 2022 по квітень 2023 «Карітас Івано-Франківськ» надав ще 16 грантів по самозайнятості для дівчат і жінок, яким потрібне було обладнання, аби робити манікюр, педикюр, надавати масажні послуги, працювати швачками. Чоловіки отримували гроші на роботу фотографами та у будівельній сфері.
Одна з грантерок програми – Тетяна Кім з Кривого Рогу. Жінка переїхала до Франківська у березні 2022 року з трьома дітьми. Завантажили все, що змогли, до автівки і поїхали. Її чоловік на той момент служив у ЗСУ. До вторгнення у Тетяни була власна майстерня-ательє, а також бренд одягу.
У мене вже був повноцінний бізнес. Я в індивідуальному шитті – 13 років. Останні три роки ми вже відшивали невеличкі партії, колекції для брендів, самі створювали одяг, – розповідає Тетяна. – Більшу частину промислового важкого та об’ємного обладнання я лишила в Кривому Розі. Частину передала безоплатно волонтерам, які на той момент згрупувалися й відшивали військову амуніцію.
У Франківську якийсь час Тетяна волонтерила на побутових машинках – шила аптечки зі швейним цехом ліцею №10, долучилася до «Швейної роти», яка створює адаптивний одяг для поранених.
У жовтні чоловік під час відпустки допоміг їй перевезти з Кривого Рогу до Франківська меблі для майстерні. Але професійного обладнання для повноцінної роботи не вистачало.
Я знаю різницю між побутовим і промисловим обладнанням. І коли побачила гранти від «Карітасу», то зрозуміла, що цієї суми мені якраз вистачить на промислові оверлок і машинку, – каже Тетяна Кім. – Це не перший мій грант. Я вже знаю, як писати бізнес-плани. До того, як почала займатися пошиттям, я п’ять років працювала у банку саме із підприємцями, оцінювала їхній фінансовий стан, кредитну спроможність.
З березня Тетяна має повноцінну швейну майстерню з усім необхідним.
Каже, на великі об’єми не вистачає рук. Її швачки залишилися у Кривому Розі, а тут кваліфікованих майстринь бракує. Нині вона відшиває на замовлення літні сорочки – єдину модель з лінійки власного бренду. Показує сорочки для цілої сім’ї – на маму, тата і дітей. Дві вже відшиті, решта ще в роботі.
Тетяна Кім не зупиняється і шукає можливості для розвитку. Зараз взялася вивчати створення електронних викрійок. Каже, це нині має попит серед кравчинь.
Є кравчині, які самі конструювати не вміють, але вміють шити, – пояснює Тетяна. – До 2022 року мали попит викрійки російських виробництв. А зараз, коли всі відмовилися від російського ринку і ні в кого немає бажання користуватися російським, то ринок України відкритий до нових продуктів. Хочу, щоб я могла свій бізнес і свої знання взяти й мати можливість переїхати якщо доведеться.
Іноді ми чуємо, аби почати бізнес, треба дуже багато всього. А я бачу, як людина за підтримки нашої грантової програми купує професійний фен, має добрі ножиці, і вона вже тут заробляє на життя. Іноді справді, щоб відштовхнутися і мати якийсь імпульс, потрібно дуже мало, – додає Наталя Козакевич.
Нині «Карітас Івано-Франківськ» продовжує шукати можливості, аби організовувати нові грантові конкурси. Хоча масштаби гуманітарної допомоги і реагування на кризу на заході України потроху скорочуються.
До теми:
Жити на два міста. Як нові мешканці Франківська відкривають тут бізнес
Добру ідею підтримають на 100%
Ольга Жидкова у 2014 році втратила дім у Луганську, а після повномасштабного вторгнення – у Сєвєродонецьку. З квітня 2022 року мешкає у Франківську. За цей час їй вдалося отримати п’ять грантів.
Я маю три вищих освіти. І коли вдруге війна зруйнувала моє мирне життя і я приїхала сюди, в мене не було проблем інтегруватися. На будь-яке питання я могла дістати диплом і спеціалізацію, – говорить Ольга.
До вторгнення вона з рідним братом Андрієм Жидковим працювала у соціальних проєктах з інклюзії. Співпрацювала з UNICEF. Мала власну мінікондитерську для людей з цукровим діабетом та непереносимістю глютену.
Торти, тістечка, ексклюзивні пряники, але без лактози, з цукрозамінником, розповідає жінка. – Така безглютенова випічка не популярна, тому що з нею треба повозитися. Але мені було цікаво.
До Івано-Франківська Ольга Жидкова евакуювалася з мамою, трьома котами та однією валізкою. Тут її підтримали друзі з Києва, які теж родом із Сєверодонецька, – дали гроші на перше обладнання для випічки.
Завдяки цьому обладнанню я отримала перше замовлення, і перші пряники на фронт поїхали теж завдяки цьому – німці задонатили гроші, аби я зробила пряники хлопцям на фронт. Перші пряничні серця «Слава ЗСУ» і «Слава ТРО» я зробила на цьому елементарному устаткуванні, – розповідає Ольга Жидкова.
Днями їй підтвердили підтримку бізнес-ідеї на конкурсі «Роби своє» від БФ «МХП – Громаді». Фінансування у 100 тис грн отримав її проєкт «СхідHub, об’єднані перемогою».
Є донатори, що готові підтримати наших дівчат, які допомагають фронту. Хлопці чекають, вони дуже хочуть смаколиків, які зроблені саме для них, заради них. Таким чином ми закриваємо багато потреб і водночас дівчатам даємо можливість реалізуватися на цьому хабі, – каже Ольга Жидкова. – Я хочу витягти людей, підбадьорити. Я придбаю обладнання і ми проводитимемо аукціони, ярмарки. Хочу дати дівчатам поштовх для того, щоб вони наступного разу самі почали писати гранти. Ми маємо грант-менеджера, який може прочитати лекції.
Насправді на гранти подаються одиниці – ті, які не бояться. Всі інші закрилися у своїх проблемах, їх важко витягнути з черепашки. Ось вони знають, що їм треба вижити, заплатити за оренду, побігти, здобути гуманітарку. Вижити, вижити, вижити. І все. І вони бояться зробити крок із цієї своєї зони комфорту. А це так, це треба посидіти, написати програму. Якщо маєш добру ідею, то тебе підтримають 100%.
Отримати фінансування на власну справу можна й від держави.
В липні минулого року стартував урядовий проєкт «єРобота», який передбачає гранти на бізнес-стартапи, розвиток власної справи та навчання на суму від 50 до 250 тис грн. Кошти можна витратити на купівлю або лізинг обладнання, сировини та матеріалів, оренду. Обов’язковою умовою для отримання гранту від держави є створення як мінімум одного чи двох робочих місць.
За даними міністерства економіки, у 2022 році завдяки проєкту «єРобота» створено близько 8000 нових робочих місць. Так, минулого року на Прикарпатті підтримку за цією програмою отримала 121 людина, з них 14 – ВПО. За словами начальника відділу сприяння зайнятості обласного центру зайнятості Ігоря Сливінського, всього у 2022 році для підприємців Прикарпаття надали грантів на 25 млн грн.
У 2023 році на гранти для бізнесу уряд передбачив 1,8 млрд грн. Цієї суми має вистачити орієнтовно на 10000 грантів. В Івано-Франківській області програмою «єРобота» вже скористалися 53 людини на загальну суму 13 млн грн. Серед них — п’ять людей з інших регіонів, які мешкають на Франківщині.
Аби отримати мікрогрант від міського центру зайнятості потрібно:
- Скласти бізнес-план.
- Подати документи через портал «Дія».
- Захистити бізнес-план.
- Після отримання позитивного рішення відкрити рахунок в банку.
- Отримати кошти й розпочати діяльність.
Працівники Івано-Франківського обласного центру зайнятості щоденно консультують щодо отримання мікрогрантів у телеграм-каналі.
А щовівторка о 10:00 год проводять онлайн-консультування для грантоотримувачів.
Охочим взяти участь в онлайн-консультуванні потрібно попередньо заповнити анкету учасника – та перейти за посиланням. Ідентифікатор конференції: 5820263441, код доступу:12345678.
Авторка: Ольга Суровська
Цей матеріал став можливим завдяки ГО «Жінки в медіа» за підтримки Уряду Канади в рамках проєкту «Голос жінок і лідерство – Україна», що впроваджується Українським Жіночим Фондом». Інформація, що представлена, не завжди відображає погляди вказаних організацій.
Comments are closed.