Вже майже рік як ініціатива «Плиска» у Франківську збирає охочих до запальних народних танців, аби танцювати так, як це робили ще наші бабусі – щиро, весело, в дружньому колі та народних вбраннях. Організаторки неформального етнодвіжу «Плиска» кажуть, побутові танці – чудовий спосіб соціалізації, емоційної розрядки й відпочинку. Поріг входу – мінімальний. Достатньо просто прийти. Далі все станеться само собою.
Перед одним із танцювальних майстеркласів Репортер порозмовляв з трьома із шести співорганізаторок – Марією Винарською, Марією Макулович та Ксенією Кубишкою.
Від співів до танців
В гурті організаторок побутових танців – чотири Марії, Ксенія і Поліна. При цьому двоє дівчат з Краматорська, одна зі Львова, одна – з Дніпра, ще дві – з Франківська, де всі й познайомилися. А почалося все з дружніх посиденьок зі співами.
Ми якось зустрілися із ще однією Марічкою – Чайковською, якої сьогодні нема, і в розмові з’ясувалось, що обидві любимо співати. Вирішили спробувати організувати традиційні співи у Франківську, бо обидві мали досвід співочих таборів, – розповідає Марія Винарська.
Під час однієї з таких зустрічей подруга Наталя, яка давно займалася побутовими танцями, до пісні про баламута показала танцювальні рухи. Усім сподобалося. Тож вона закликала дівчат спробувати й побутові танці.
Не дуже вміючи та розуміючи, що на нас чекає, ми прийшли на танці. З цього все і почалося. Наталя потім поїхала з Франківська, а ми вирішили продовжувати, аби примножувати знання, які вона нам передала. І потім ми танцювали, де тільки могли, – говорить Ксенія Кубишка.
Марічка Макулович приєдналась до дівчат випадково. Якось в парку почула українські пісні, пішла на звук, а там її запросили до танцю. Так і танцює з «Плискою» донині, ще й стала однією з організаторок.
Назву придумали не одразу. Перебрали багато варіантів.
Є така пташечка, яка не чекає якогось сезону чи певного періоду, а просто постійно пританцьовує і поспівує – точно як ми. Якось Марічка Чайковська прийшла з такою ідеєю. І нам сподобалося. Так і залишилося – «Плиска». По-іншому ми вже себе і не відчуваємо, – каже Марія Макулович.
Те, що танцювали пращури
Дівчата запевняють, українські побутові танці нескладні — потрібно опанувати кілька рухів, що періодично повторюються.
Ніяких обмежень, ні вікових, ні фізичних. І не треба жодної підготовки. Будь-хто може долучитися. У нас насправді дуже широка аудиторія, різний вік – є і діти, і старші люди, – говорить Марія Винарська.
Особливість таких танців – авенце – зміна партнера, завдяки якій за одну мелодію можна поміняти від 5 до 10 партнерів.
Танець – дуже комунікативний, можна сказати, соціальний, – говорить Марія Макулович. – На вечорницях найбільше танцювали саме побутові танці. Так і знайомились. В принципі, це такі ж соціальні танці, як сальса, бачата, але наші – українські. І через побутові танці ми відроджуємо українську культуру, бо це дуже важливо.
Залежно від рівня підготовки аудиторії та масштабу події дівчата попередньо підбирають програму з простіших чи складніших танців – аби всім було цікаво й весело.
Зазвичай традиційні танці мають безліч варіацій. Буквально у трьох селах поруч рухи можуть взагалі не перетинатися, хоча це по факту один і той самий танець. Саме ті танці, які ми танцюємо, – найдослідженіші: те, що танцювали наші пращури на весіллях, ярмарках, святах, вечорницях, – говорить Ксенія Кубишка.
Спільнота і традиції
Уже пів року як етнодвіж «Плиска» систематично організовує великі події на Промприладі. Для музичного супроводу з Києва запрошують капелу «Розмай». Події збирають чимало охочих. А дівчатам вдається збирати на танцях гроші на допомогу ЗСУ. Наприклад, на останній події зібрали понад 50000 грн для майстерні дронів Seraphym.
Влітку також танцювали на сцені в парку Шевченка, брали участь у погульках ініціативи «На_шапку». На осінньо-зимовий період дівчата ще в пошуках простору, який би прийняв «Плиску».
Для мене «Плиска» – це спільнота. Це дуже класні люди, поєднані енергією, драйвом, сміхом. Буває, на початку танці не виходять, але від цього ще веселіше. Щоразу ти виходиш з класним настроєм, і люди хочуть за цим повертатися, – каже Марія Винарська.
І люди не лише повертаються, а й несуть традицію побутових танців у свої спільноти. Ксенія Кубишка розповідає про дівчину з Дніпра, яка ходила у Франківську на танці від «Плиски», а, повернувшись у рідне місто, залучила до танців свій офіс.
Вона бере наші словесні пояснення, музику з відкритих джерел. І знімає нам відео, як люди з її офісу танцюють, – розповідає Ксенія. – А ще в нашій танцювальній спільноті є Оля, яка їздить на дитячі табори і там теж показує побутові танці. Ми вже й до пластунів добралися, і на декількох весіллях були. Тож ми активно пропагуємо українську культуру, пісні, танці та традиції.
Під час майстер-класів з побутових танців від «Плиски» направду складно встояти спокійно. Прості рухи, веселі народні пісні та дружня атмосфера ваблять – і за мить ти вже в їхньому колі намагаєшся потрапити в ритм і повторити рухи.
Ще коли ми раз на тиждень збиралися просто потанцювати, танці розвантажували мене від проблем у реальному житті, – говорить Ксенія Кубишка. – І тепер танці стали тією розрадою, яка допомагає раз на тиждень видихнути і далі йти робити своє.
Читайте також: Аби туристові було смачно і цікаво. Як у Косові працює туристично-інформаційний центр (ФОТО)
Авторка: Ольга Суровська
Comments are closed.