Роздача повісток не припиняється вже понад рік, відколи почалася загальна мобілізація 24 лютого 2022 року. І це правильно – не можна послаблювати оборону, поки російські війська щонайменше не пішли за кордон України. Але нині довкола мобілізації дуже багато маніпуляцій.
Де правда, а де міф, «Репортеру» розповів заступник начальника обласного центру комплектування та соціальної підтримки, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи, полковник Роман Боднар.
Пане Романе, взяття на облік, мобілізація, призов – в чому різниця?
Мобілізація – це комплекс заходів, які спрямовані на переведення державної інфраструктури та військових сил країни у військовий стан. Коли ми говоримо про мобілізацію, то маємо на увазі переведення національної економіки, діяльності органів влади, підприємств і організацій на функціонування в умовах особливого періоду.
Взяття на військовий облік – це складова мобілізації, яка передбачає облік даних про призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Цей процес регулюється постановою Кабміну № 1487 від 30 грудня 2022 року та законом «Про військовий обов’язок і військову службу».
Щодо призову, то це, можна сказати, вимога розпочати військову службу у збройних силах. Може бути призов на строкову, призов на військову службу офіцерів чи призов на військову службу у зв’язку з мобілізацією.
Чи має значення місце реєстрації? Тобто, чи мають право у Франківську вручити повістку людині, яка зареєстрована в іншій області?
Постановою Кабміну № 318 від 7 квітня 2023 року були внесені зміни до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відповідно тепер ми маємо право не зважати на місце реєстрації людини чи на місце її перебування на військовому обліку.
Тобто зараз ми можемо зупинити особу на вулиці й направити її на медичну комісію. А вже за результатами медкомісії – приймати рішення щодо призову на військову службу по мобілізації.
Чому тоді людей з інших областей мобілізовували у Франківську до виходу постанови?
Були й такі випадки. Зокрема, мобілізовували внутрішньо переміщених осіб, які в нас реєструвалися та ставали на облік. Ми мали право їх призивати.
Були й спроби ухиляння. За законом «Про військовий обов’язок і військову службу» громадянин упродовж семиденного терміну зобов’язаний повідомити ТЦК про зміну облікових даних. Зокрема про зміну місця проживання та зміну місця роботи. Якщо людина живе та працює у Франківську, але не перебуває у нас на обліку – це спосіб ухилення.
Наприклад, чоловік проживає на Тернопільщині, отримав там повістку, але переїхав в Івано-Франківськ і тепер живе та працює тут – коли його розшукують наші тернопільські колеги. З грудня таких громадян почали подавати в розшук. Поліція повинна доставляти їх до центру комплектування, а ми ставимо на облік і здійснюємо призов.
А чи має право працівник ТЦК перевіряти документи без працівника поліції й заповнювати повістку, так би мовити, на коліні?
Повістка – це спосіб оповіщення людини, що ТЦК її викликає до себе. Якщо я, офіційний представник ТЦК, зупинив людину і говорю, що її викликають в ТЦК – це теж є способом оповіщення. Повістка вручається для документального підтвердження, аби, якщо людина не з’явиться, можна було притягнути її до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Тобто, аби ми могли довести, що людина оповіщалася. І немає проблеми, що повістка, як ви кажете, виписана на коліні, якщо там є підпис начальника ТЦК і печатка.
Наразі ми працюємо переважно з поліцією, аби було менше запитань і непорозумінь. Але в нашій державі, про що дуже часто всі забувають, діє правовий режим воєнного стану. Є постанова Кабміну, яка регулює порядок перевірки документів і перевірки транспортних засобів. Там зазначено, що військовослужбовці ЗСУ мають право перевіряти документи. Бо зараз перевірка документів може бути не лише для того, щоб виписати повістку. Перевірка може здійснюватися і для того, аби переконатися, що людина не готує якісь диверсії чи провокації.
Людина отримує повістку – що далі? Чи означає це, що її одразу відправлять на війну?
Перше – одразу на війну зараз ніхто нікого не відправляє. Такі речі могли бути рік тому, коли в нас була більш ніж достатня кількість добровольців. Люди йшли захищати державу, незважаючи на стан здоров’я чи на те, що вони мали право на відстрочку від мобілізації.
Зараз до військових частин напряму ми не поставляємо людей, лише через навчальні центри. Тобто ми відправляємо людину в навчальний центр, де вона проходить як мінімум місячну базову підготовку. Після того, якщо є необхідність, людина йде на підготовку за фахом. Це – якщо потрібно підготувати, наприклад, навідника танка чи спеціаліста протитанкового ракетного комплексу. Допідготовка може тривати від двох тижнів до двох місяців – залежно від спеціальності, й часто проводиться за межами держави.
Щодо процесу призову на військову службу за мобілізацією. Спершу, як я вже казав, є елемент оповіщення. Після цього ми викликаємо людину в ТЦК і направляємо її на військово-лікарську комісію. Зараз усе це може відбуватися в один день.
Далі, якщо є скарги на стан здоров’я і є об’єктивні обставини, бо скарги можуть бути різними, людина направляється на дообстеження. Після висновку медкомісії людина проходить психологічні тести – і аж після цього приймається рішення щодо призову.
Але ж насправді це так не працює. В мене особисто є знайомі, які свого часу були комісовані через стан здоров’я, але на ВЛК на це ніхто не зважав…
Таких випадків, коли є серйозне захворювання, я не знаю. За результатами медичної комісії людина може бути визнана придатною до військової служби – це найздоровіші люди, тимчасово непридатною – коли потрібно пройти повторний огляд, непридатною з виключенням з військового обліку та обмежено придатною – непридатною до військової служби у мирний час та обмежено придатною у воєнний час. Таких людей дозволено призивати на тилові посади. Скоріш за все, люди, про яких ви кажете, є обмежено придатні. Вони прибувають у частину, а вже частина вирішує, чи є в них посада для такої людини.
Є випадки, коли людей забирають з вулиці, не даючи їм навіть можливості зібрати речі. Наскільки це взагалі законно?
Так, ми здійснюємо доставку до ТЦК, бо збільшилась кількість випадків не прибуття до центрів комплектування. От недавно був випадок – людина лягла на землю і каже: «Я нікуди не піду, несіть мене». Нам доводиться фіксувати такі випадки, витрачати додаткові ресурси.
Яким чином ми маємо робити заміну тих, хто вже рік на передовій? Так, пройде щонайменше місяць від моменту призову до того, як людина кудись потрапить. Але щоб забезпечити людину через місяць в частину, я маю призвати її сьогодні.
Наскільки доцільно мобілізовувати абсолютно невмотивованих до служби людей? Чи буде з них користь у частині?
Мобілізація не є добровільною. Те, що добровольці забезпечили перший етап мобілізації, дозволило нам втримати Київ та відвоювати значну частину територій. Але вмотивовані люди, на жаль, в нас закінчилися. Зараз ніхто добровільно не йде до територіальних центрів комплектування.
Звісно є права громадянина, але всі забувають про обов’язки. А захист Вітчизни є обов’язком, який прописаний в Конституції.
Людина, яка ухиляється від мобілізації, є адаптивною і досить добре пристосовується до умов сьогодення. Тому я вважаю, що вона швидко пристосується до умов виконання бойових завдань.
Головне сьогодні, аби на передову не потрапили люди, які мають серйозні захворювання і не можуть виконувати обов’язки. А також люди, які стоять на наркологічному обліку, тобто ті, до кого не можна повернутися спиною.
Як сьогодні із забезпеченням мобілізованих? Що вони отримують, а що потрібно шукати самим?
Достатньо мати засоби особистої гігієни. Що стосується одягу – все видається. Можуть бути затримки з поставкою певної форми одягу, але якщо частина взяла людину, то вона забезпечує її всім необхідним.
Ви сказали, що ухилення від мобілізації сьогодні часте явище. Яка відповідальність за це?
Є адміністративна відповідальність – це коли людина отримала сповіщення і не прибула до ТЦК, що передбачає штраф 5100 грн. Якщо людина не з’явилася на відправку після проходження ВКЛ – порушується кримінальна справа, й цими людьми займаються компетентні органи. На сьогодні на території області таких справ уже десятки. За ухилення від мобілізації загрожує до п’яти років позбавлення волі.
Авторка: Ірина Гаврилюк
Comments are closed.