Станиславів завжди був полікультурним містом, де поруч мешкали представники різних націй. У перші два століття його історії тут жили поляки, українці, євреї та вірмени. Останні становили не чисельну, але заможну колонію, зосередивши у своїх руках торгівлю та промисли.
Вірмени мали скромний дерев’яний костел, але з часом вирішили збудувати гарний мурований храм, пише Репортер.
У 1743 вони розпочали будову, проте не розрахували свої фінансові можливості – за п’ять років лише спромоглися закласти фундамент і трохи вигнати стіни. Далі гроші завершились, будова завмерла.
Вірменська громада звернулась за фінансовою підтримкою до власника міста Юзефа Потоцького. Той не мав вільних коштів, але вихід знайшов.
24 червня 1748 магнат видає привілей, яким зобов’язує єврейський кагал Станиславова щороку давати 1000 злотих на будівництво вірменської церкви – аж до її завершення. А коли вже храм збудують, то обіцяє додати ще тисячу від себе.
Більшої халепи для євреїв важко було вигадати. Мало того, що вони несли серйозні збитки, ще й мусили давали гроші своїм затятим конкурентам у бізнесі. Втім, накази власника не обговорюють.
Вірмени особливо не поспішали, будували з розмахом і освятили храм лише 22 серпня 1763. І всі ці 15 років бідолашні євреї справно платили гроші. До того ж, Юзеф Потоцький і тут усіх намахав, померши у 1751. Його син теж не дожив до завершення будівництва, онуки були маленькі, а опікуни ніяку тисячу нікому не обіцяли.
