29-річний Олексій Кашмар і троє його братів – усі в Нацгвардії. Олексій – командир стрілецького батальйону 50 полку імені Семена Височана. Коли вороги чули його позивний “Прайс” у радіоефірі в Серебрянському лісі, то робили все можливе, аби виявити та знищити.
Адже точні корегування «Прайса» робили окупанту зле, пише Репортер.
Брати Кашмари
Свою військову службу Олексій Кашмар почав у 2013 році. Каже, його старший брат на той час був у званні сержанта.
І якось так я пішов за ним, – пригадує Олексій. – Ми всі пішли за ним. Хотілося бути, як він. Зараз брат в іншій військовій частині. Донедавна служили разом, але військова доля то нас розділяє, то час від часу зближує.
Через рік після Олексія до війська пішов молодший брат, а найменший долучився, коли вже почалося повномасштабне вторгнення.
Це наше виховання, – пояснює військовий. – Ми всі любимо Україну. Я люблю свою державу, люблю свою землю, тому хочеться зробити щось для неї. Прожити не просто для себе, а прожити для когось – для моїх хлопців, для сім’ї. Хочу, щоб моя сім’я жила спокійно. А гарант спокою в державі – це армія.
У Серебрянському лісі Олексій воював разом з молодшим братом. Він тоді був заступником комбата, а брат – командиром роти.
Звичайно, десь всередині важче, бо переживаєш за брата, – говорить Олексій. – Але я знав, що він також професіонал і розуміє, що робить. У нього немає гарячої голови, він прекрасно вміє все планувати, координувати. Та й на війні всі побратими стають рідними. Тому різниці великої немає, що я ставлю задачу братові, що іншому командиру роти. Для мене вони всі рідні, відчуваю відповідальність за всіх.
Читайте також: Петро Боднарук – про евакуацію з Серебрянського лісу та чому союзники називають наших медиків обезбашеними
Аби всі чотири брати Кашмари зібралися в одному місці – такого не було вже дуже давно. За словами Олексія, от недавно зібралися троє. І під час таких моментів вони стараються не говорити про війну. Навпаки – хочеться обговорювати якісь сімейні питання.
Але ми постійно радимося по питаннях служби, – говорить Олексій Кашмар. – Якщо я вагаюсь, то дзвоню до братів, раджуся, як мені краще зробити. А вони час від часу дзвонять до мене.
Батькам особливо важко, вони переживають, що ми не так часто їм дзвонимо. Але на виконанні задач стараєшся спілкуватися з рідними мінімально, бо є певні зони, де бажано взагалі нічого не розповідати. А рідні хочуть знати все. Я це розумію. Мама за ці роки війни відчутно постарішала, з нервами також не все в порядку. Але то у половини України нині так…
“В мене хлопці молодці!”
Олексій згадує 24 лютого 2022 року, як приїхав у частину, як усіх підняли по тривозі, видали зброю, боєприпаси. Близько сьомої ранку почалися перші ракетні удари по аеродрому. Але, каже, йому сподобалося, що всі були злагоджені, розуміли, що робити, жодного хаосу чи паніки не виникло.
На Луганщину, у Серебрянське лісництво, нацгвардійці 50 полку прибули на початку весни 2023 року. До того виконували різні завдання на півночі країни.
Олексій Кашмар керував взводами вогневої підтримки, підрозділами мінометних розрахунків та групами БпЛА.
По вогневих засобах в мене хлопці всі молодці, – хвалить своїх командир. – Вони стараються, вчаться, сидять біля тих вогневих засобів і вчать нові методики. А потім ми те все тестуємо. Вводимо щось нове, йдемо в ногу з модою війни. Нам потрібно бути кращими за противника. А він доволі сильний, обізнаний.
Згадує один бій, коли нацгвардійці за раз знищили близько 130 ворожих солдатів, а також їхніх комбата й командира роти.
То була десантно-штурмова бригада, вони її ще називали – краснознамьонная, – розказує «Прайс». – Ми її довго чекали, знали, що буде в нашій зоні відповідальності, готувалися. І виконали задачу, яка була поставлена, навіть перевиконали.
Також тоді нацгвардійці один танк знищили, а один пошкодили, те саме з двома БТРами, знищили БМП, а легку техніку, «Прайс» каже, вже навіть не рахував – її було дуже багато. Ще багато ворог кинув, бо тікав.
Спільна робота оркестру
Позивний «Прайс» він має ще з 2014 року. Капітан Прайс – це вигаданий персонаж комп’ютерної гри, англійський офіцер. А Олексій тоді ходив у британській формі й любив панами, як у того капітана, й нині має їх з десяток. Побратими побачили схожість і дали позивний. Саме його найчастіше чули в радіоефірі вороги.
Був період, коли вони на мене відкрили полювання, – розповідає Кашмар. – Я не міг нормально заїхати на передову, бо щойно моя радіостанція лунала в ефірі, вони пробували накрити техніку, на якій я пересувався. Тому часто, коли виїжджав на лінію фронту, виходив під якимось циркулярним позивним.
Читайте також: Нацгвардієць «Добрий день». Володимир Гождяк з Прикарпаття – про ліс, війну та АГС
Каже, ворог намагався вирахувати, зрозуміти, звідки саме йде радіопередача, куди треба вдарити, аби «Прайс» замовк.
По радіоперехопленнях противника «відзначалася» моя робота, часто проходив мій позивний, – посміхається Олексій. – Для мене це певна похвала. Тобто були й інші підрозділи на лінії оборони, але боялися вони саме 50 полку. І, звичайно, х отіли знищити саме наш підрозділ.
За словами Олексія Кашмара, його позивний у цьому випадку – спільний. Адже це робота всіх, відображена в одному позивному.
Я тут десь як диригент оркестру, просто махаю паличкою, – пояснює він. – І керувати важливо, але напевно, не так важко, як працювати – тому, хто в той самий момент дує в трубу.
За словами «Прайса», тоді та в інші моменти допомагала потужна взаємодія розрахунків АГС.
Розрахунок «Доброго дня», розрахунок «Проца», «Йоди», – перераховує Олексій. – «Проц» в одному бою своїм МК-19 – американським гранатометом – знищив близько 40 військових рф. Гранатомет дуже швидко наводився і кожен постріл в нього був у ціль. Реально влучання було таке, що лише трохи треба було скоригувати.
Каже, що .
У нас дуже сильна мінометна батарея – мегапрофесійні хлопці, – знову хвалить своїх Кашмар. – Мені дуже подобається дивитись на їхню роботу. Їм не потрібно багато говорити – знаю, що там все буде чітко.
Читайте: Бартка замість милиці. Петро Гудим’як з Косівщини – про полювання на танки й гуцульський гонор
https://youtu.be/AIscm-U5F6A
Три якості командира
Перше – це людяність, – говорить «Працс». – Потрібно завжди залишатись людиною і по-людськи ставитись до свого особового складу. Командир повинен їх берегти, вникати в їхні проблеми. Якщо в людини проблеми вдома, то відповідно вона не зможе якісно виконувати бойові задачі.
Також він переконаний, що підлеглим треба давати відпочити, мотивувати їх, коли треба, дати й нагайки, і навпаки – трошки розслабити.
Потрібно їх любити, але не жаліти, – додає Олексій. – Напевно, людяність – це перша й основна риса. Поводитися з людьми так, щоб ти хотів з ними зустрітись після війни і посидіти в сімейному колі. Вони мають бути впевнені в тобі, а ти в них.
Друга риса, яка має бути в командира, – стриманість. І стриманість саме в командах.
Добре їх обдумувати і ділитися ними зі своїми підлеглими, цікавитись їхньою думкою, – пояснює Кашмар. – Часто піхота знає більше за свого командира, бо вона безпосередньо в траншеях. Так, ти це бачиш, аналізуєш, проводиш попередню розвідку, приходиш на позиції, але під час бою тебе там немає. Ти керуєш з командного пункту. Тому піхота часто розказує, пояснює, що краще в цій ситуації зробити. Мені дуже подобається, коли в мене є фідбек з моїми людьми. Коли вони пояснюють, що їм не подобається в тій чи іншій ситуації, як вони б зробили інакше.
І третя командирська риса, на думку «Прайса» – це навчання й розвиток. Адже, каже, війна крокує вперед, і треба шукати нові методи, форми управління, лайфхаки, як ефективно нищити ворога.
Я завжди вимагаю це від своїх людей і від себе особисто, – говорить Олексій Кашмар. – Дуже важливо вивчати противника, їхню тактику, як вони поводяться в різних ситуаціях. Я постійно читаю військову літературу, різні посібники, стандарти військ НАТО, навіть художні твори, але військових діячів, аби й звідти щось почерпнути для себе. Ми мусимо вчитися.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.