Мабуть, у Володимира Гождяка з села Старі Скоморохи Галицької громади найоригінальніший позивний на всю Нацгвардію – «Добрий день». І в АТО був з таким самим.
А ще він в лісах Кремінної здобув репутацію доброго АГСника (АГС – автоматичний гранатомет станковий – ред.). Тоді вони з напарником за годину “мінуснули” понад 30 окупантів, пише Репортер.
Коли падають зірки
24 лютого минулого року Володимир Гождяк працював у Польщі. Зранку на будові зібрався мурувати перестінки й тут отримав дзвінок від дружини.
Хотілося вже в той момент кинути все та їхати додому, – пригадує Володимир. – Пішов до напарника в сусідню кімнату. Він теж відро клею замішав і теж – у телефоні. Так ми роботу й не почали.
Гождяк виїхав в Україну наступного дня. Сумнівів, їхати чи ні, не було, бо він ще й колишній військовий. У 2014 році Володимир пішов добровольцем у Нацгвардію. Підписав контракт, прослужив три роки. Були регулярні ротації в АТО. П’ять виїздів по три місяці. І зараз він знову пішов у Нацгвардію.
Читайте: Жінки на війні. Христина «Кудрява» з Івано-Франківська про свій шлях на передову
Ми просилися на війну одразу, а відправили… коли відправили, – зітхає Володимир. – Перший виїзд був у Мар’їнку. Викликалися я, командир і друг. Приїхали – значить, йдемо воювати.
У Мар’їнці пробули місяць, група повернулися без втрат. Позиції втримали, не відступили, каже, навіть коли їх обстрілювали фосфорними боєприпасами.
Уявіть, що всі зірки, які є, моментально падають на землю, – описує такий обстріл військовий. – Фосфором обстрілювали багато разів. Побратим підраховував, що за добу на нашу вулицю загалом було понад тисячу прильотів.
Що не день, то добрий день
А позивний «Добрий день» – це у мене з дитинства, – пояснює Володимир. – Я з усіма завжди так вітаюся. Навіть, коли вечір, кажу: «Добрий день». Коли хтось каже: «Здоров», відповідаю – «Добрий день». І так у селі мене знають – «Добрий день». Ті, хто зі мною служить, теж знають, що зі мною справді – що не день, то добрий день. Люблю пожартувати.
Розказує, як позивний вперше пролунав по рації у Мар’їнці. Сиділи у підвалі й раз на годину виходили на зв’язок, аби доповісти, що у них все гаразд. Одна позиція довго не відповідала, але Володимир знав, що там усе в порядку.
Визивають, визивають, далі тиша, і тут я: «Добрий день» на зв’язку, у нас 4.5.0, – розповідає Володимир. – Потім хлопці розказували, що всі дуже сміялися. Мовляв, вечір, який «Добрий день» на зв’язку? А ще часто побратими вітаються зі мною – добрий день, «Добрий день».
Було й таке, що після виїздів чув, як підходили хлопці, мовляв, хто такий – «Добрий день», покажіть, бо часто в рації чути.
Хлопці з лісу
Другий виїзд «Добрий день» мав під Кремінну – АГСником. З роботою гранатомета він також знайомий ще з часів АТО.
У напарники вибрав Михайла Дідушка з позивним «Француз». Каже, вони обоє люблять пожартувати, підколоти. Й обидва раніше працювали на будові. Тому й швидко спрацювалися в лісах Кремінної та зарекомендували себе добрими АГСниками.
Ото заїжджаємо в ліс і в нас усе стабільно – за мною вибір вогневої позиції, а за ним вибір позиції, де будемо ховатись, – розповідає Володимир. – У нього якась чуйка. Де він казав копати яму, туди ніколи не прилітало. А копали ми страшно. По бліндажу в тиждень.
Читайте також: Нацгвардієць з Франківська Олександр Турок: «Ми просто лежали й молилися, аби не добило»
Володимир згадує, як заїхали в перший день. Свої виїзди так і називали: «Їдемо у ліс». «Добрий день» і «Француз» потрапили у таке місце, де постійно був рух наших військових. А рух призводив до постійних обстрілів.
За той день ми змінили 17 позицій, аби знайти те, що треба, – пригадує військовий. – Вистріляли весь боєкомлект, який мали з собою. З одного боку там було важко працювати, але звідти ми найдальше могли дістати до ворога. АГС за стандартом стріляє від 1000 до 1730 м. Ми старалися підійти ближче до окопних ліній, аби дістати ще далі. Коли піхота йде, аби її відсікати ще на підходах до наших позицій, а не вже перед ними.
Бог корегування
За словами Володимира, завдяки командиру вогневої підтримки, який корегував вогонь, їхній АГС працював дуже ефективно.
У методичках написано, що АГС – проти піхоти та легко укріплених позицій, – говорить Володимир – Командир настільки вміло і точно давав координати, що отак змійкою йде окопна лінія, то він корегував так, що й гранати падали змійкою. Ми навіть вночі стріляли не гірше, ніж вдень.
Розказує, поки не заїхали у той ліс, то росіяни практично до окопних ліній під’їздили на машинах. Ходили вільно по позиціях. Потім такого вже не робили.
Якщо наш корегувальник з дрона побачив рух – туди прилетить однозначно. І це нам подобалося. Він не дасть там ні одному ворогу залишитися, – розказує Гождяк.
Про те, куди влучили, «Добрий день» з «Французом» дізнавалися вже від побратимів. От, як вони працювали по танку.
Це була історія за тиждень до від’їзду. Корегувальник дав координати. Ми працюємо й не розуміємо по чому, – пригадує Володимир. – У рації: «Дай метр вперед, дай метр вправо, пів метра ближче до себе». Потім дізналися, що то він пробував закинути гранату у відкритий люк танка. І майже вийшло. Тому я кажу, що він вивів розрахунки АГС на новий рівень. Усі гранатометні розрахунки у тих лісах робили дуже багато роботи й відпрацювали ідеально.
Кмітливі будівельники
Трохи більше працювали, коли Володимиру та Михайлу дали «американця» – станковий гранатомет МК-19. То один працював на старому АГС-17, а інший – на «американці». За словами Володимира, у того дальність значно більша – 2200 метрів, більший калібр та краща купність. Але ці гранатомети приїхали лише з прицілами прямого наведення, а для навісної стрільби – не було.
Володимир з напарником розбиралися з півтора тижні, поки придумали, як влучати без прицілу. Шукали інформацію, дивилися відео, робили свої розрахунки. Також у пригоді стали електронний будівельний кутомір і компас. Гождяк усе роздрукував й пороздавав побратимам з інших груп, кожному усе пояснив.
Коли Володимир з Михайлом працювали в лісі – побратими почувалися спокійніше. Але були й дуже важкі бої.
Той день був дуже неспокійним, – розказує Володимир. – Ми вистріляли 600 набоїв з АГС-17 і десь 800 з МК-19. Потім нам ще ввечері довозили. Тоді почався наступ. За дві доби ми спали не більше двох годин. Майже весь час працювали.
А от, наприклад, дві ворожі групи йшли штурмувати наші позиції. Ми розвертаємо два станки і працюємо по одних і тих самих координатах, – каже “Добрий день”. – Я стріляю, та через дерева не бачу. Казали, що в той день у москалів було багато 300 і багато 200 – десь 80. Їм не вдалося навіть підійти ближче.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.