Простір ще сирий, але нема коли чекати
Ми зрозуміли, що нас чекає велика складність у спасінні людей, які рятують нас, — говорить Рожнов. – Ми з колективом зібралися і вирішили будувати реабілітаційний центр, тому що до цього моменту ми працювали в готелях чи реколекційних центрах, які винаймали. Наприклад, у Гошівському монастирі ми зробили 11 заїздів. Загалом ми зробили 29 заїздів, в яких взяли участь понад 500 військових. В загальному через нас пройшли близько 1200 чоловік.
Ми будемо доформовувати простір. Простір сирий сам по собі, але нам просто нема коли чекати, – пояснює Володимир Рожнов.
У нас з 2015 року склалися загальні розпорядки. І дотепер вони майже не змінилися на диво. Команда не змінилася. Вона сформувалася теж у 2015 році і ми не розбіглися. Вона тільки поповнюється, – говорить Рожнов.
Ми будуємо цитадель опору для людей, яким складно
Скопом реабілітація не робиться. Коли говорять, що за місяць реабілітували 400 чоловік у якомусь із реабілітаційних центрів, то ми можемо багато як це називати, але тільки не реабілітацією. Реабілітація робиться тільки малими групами. Найбільше, що ми бачили ефективним, це до 25 людей, – каже Володимир Рожнов. – Медична реабілітація має свою специфіку і багато позитивних моментів. На жаль, реабілітація дуже довго триває. Ветерани матимуть складності, скоріше всього, від пів року до шести років. І ми змушені будемо їх вести якийсь час. І ми будуємо цю цитадель опору для того, щоби люди, яким складно, могли сюди прийти.
Фінансування реабілітаційного центру “Франко-ґражда” планується через різноманітні джерела. Центр має 16 офіційних спонсорів, з якими вже підписані меморандуми про співпрацю. Це включає підтримку від місцевих підприємств, які готові допомагати як фінансово, так і матеріально.
100 друзів “Франко-ґражди” у тій чи в іншій мірі долучилися до збору коштів, відкриваючи власні банки для допомоги центру. Також “Франко-ґражда” отримала 150 тисяч гривень від “Теплого міста“, яке також надало менторську підтримку. Ці кошти були використані на оздоблення приміщення та закупівлю необхідного обладнання.
Рожнов додає, що наразі вже є підписані угоди з двома компаніями, які будуть надавати регулярну допомогу. Сподівається він і на подальшу підтримку від голови Івано-Франківської громади.
“Франко-ґражда” – простір, куди хочеться приїхати, де хочеться бути й набиратися сили
Андрій Левицький, який опікується ветеранським напрямком у “Теплому місті”, розповідає, що проєкт “Франко-ґражда” був одним із учасників менторської програми “Теплого міста”, яка почалась на початку 2024 року.
Впродовж півроку ми підтримували цю організацію в плані інституційного розвитку, розвитку самої команди, навчали їх. Окрім 150 000 грн, ми надавали менторську підтримку, консультаційні послуги юриста, бухгалтера, маркетолога та фандрайзера, – говорить Андрій Левицький. – Також допомагали з написанням різноманітних заявок на те, щоб цей простір, власне, відбувся і щоб залучити більше для нього коштів. Окрім того, ми допомагали з роботою з бізнесом, тобто надавали певні контакти, допомагали формувати листи звернення, безпосередньо знайомили з підприємцями, які, власне, долучилися до творення цього простору.
Читайте також: У Порогах розчищали водоспад для майбутніх заїздів військових у «Франко-ґражді»
Левицький каже, проєкт “Франко-ґражда” не залишив його осторонь саме через людей, які його творять. Каже, вони світяться теплом та щирістю, які передаватимуть хлопцям і дівчатам, що проходитимуть реабілітацію в центрі.
Ця атмосфера нагадує весілля в шатрі — всі приносять свої речі та допомагають, – розповідає Левицький. – Цей простір поступово наповнювався, щоби стати домашнім, теплим і щоб тут хотілося бути, щоб можна було відчувати себе тут як вдома. А вдома – це точно в теплі, а тепло асоціюється з каміном, тому тут центральним є камін. І, власне, тут багато чого такого, щоби це був простір, куди хочеться приїхати, де хочеться бути й де хочеться набиратися сили.
Читайте також: «Франко-опору» – 10 років. На Прикарпатті ветеранам повертають жагу до життя
Поділившись інформацією з нашими любими родинами, багато хто відгукнувся і з радістю відкривали банки. Ми приїжджали сюди не багато разів, але кожного разу отримували щось нове, щось нове докладали, – говорить Галина Батюк. – Я дуже тішуся, що сьогодні є члени родин, які тут вперше. І сподіваюся, що ми зможемо більшою кількістю приїжджати, хоча б навіть на день. Тут таке місце благодатне, що сюди хочеться приїжджати.
“Їдь туди, там все буде добре”
Мама воїна 80 бригади Дениса Боярчука, який загинув 7 серпня цього року на Курщині, Валентина Стельмах розповідає, що її син воював з 2014 року. І саме реабілітаційні заїзди від “Франко-опору” допомогли йому повернутися в цивільне життя.
Після першого такого його заїзду я відчула серцем, що це місце, де люди жили ідеєю допомогти військовим вийти з того стану війни і відчути себе потрібними. Денис пройнявся цією ідеєю і вирішив бути не лише учасником, а й допомагати іншим, – говорить Валентина Стельмах. – Коли почалося повномасштабне вторгнення він у складі 80 бригади пішов на війну. Всі зусилля були кинуті на допомогу війську. Але хлопці, які проходили реабілітацію, і Денис також, говорили Володі, що він має все-таки зайнятися цим напрямком, бо хлопцям треба кудись повертатися і проходити реабілітацію.
Долучилася до збору на облаштування реабілітаційного центру для військових «Франко-ґражда» і Валентина Стельмах. Вона передала на будівництво центру 1700 доларів, а це 70 210 гривень. Ці гроші мали піти на купівлю дрона для її сина. Денис Боярчук загинув 7 серпня поблизу Юнаківки Сумської області. Йому було 37 років.
Перший заїзд розпочинається вже в цю суботу. Стежити за подіями у реабілітаційному центрі “Франко-ґражда” можна на сайті центру. Володимир Рожнов каже, що згодом для військових, яким потрібна реабілітація реєстраційні анкети і таким чином набиратимуть групи. Також потрапити можна буде через рекомендації побратимів.
Набагато краще працює, коли ветеран присилає свого друга, свого побратима і говорить: Їдь туди, там все буде добре, – каже Рожнов
Авторка: Ольга Суровська
Comments are closed.