У Франківську, у просторі «Ветераницивільні «Петрос», зібралися друзі, військові, ветерани, волонтери, дружини загиблих, аби привітати благодійний фонд «Франко-опір». Зареєстрували його 7 жовтня 2014 року, тож за плечима – 10 років роботи.
Про все, що було зроблено для військових і ветеранів, розповідали на презентації, а також ділилися планами. Зокрема – про реабілітаційний центр «Франко-ґражда», який відкриють уже 22 листопада, пише Репортер.
Намагалися відповідати на виклики
Співзасновниця фонду Зінаїда Федорук поділилася спогадами, як усе починалось. Коли у 2014 році почалася війна, створили громадську організацію.
Ми намагалися забезпечити усім наших хлопців, які першими йшли в бій, – говорить Зінаїда Федорук. – Треба було берці – ми шукали берці, бронежилети, каски, потім аптечки. Ми намагалися відповідати на всі виклики.
Далі була допомога пораненим і пошук спонсорів серед діаспори за кордоном. Згодом спонсори напряму комунікували з пораненими чи з їхніми рідними й допомагали.
А потім з фронту почали повертатись військові.
Володимир Рожнов сказав, що дуже добре буде, якщо ми займемося реабілітацією, – пригадує Зінаїда Федорук. – Так у червні 2015 року була перша реабілітація в Заріччі, в реколеційному центрі.
З 2015 по 2021 рік «Франко-опір» провів 29 заїздів, участь в яких взяли 500 ветеранів. На заїздах з ветеранами працювали масажисти, психологи, арт-терапевти, духівники.
Коли в очах з’являються вогники
Я була майже в кожному заїзді, знайома з багатьма хлопцями, які проходили реабілітації, – розповідає волонтерка фонду Леся Кодак. – Ви собі не уявляєте, наскільки це важливо. Коли я везу на реабілітацію в Гошів одного військового, а він взагалі не розуміє, де він і що з ним відбувається. Він відсторонений від життя і їде лише тому, що його змусила мама. А через 10 днів той самий хлопчина дивиться на мене – і в його очах є іскорка! Він уже хоче жити, щось робити. І це не тільки він один, це і старші мужчини.
Реабілітаційні заїзди проводитимуть і надалі, один з них буде присвячений Денису Боярчуку. Денис, кажуть волонтери «Франко-опір», був душею кожної реабілітації. Він своїм прикладом показував іншим, що життя продовжується.
На жаль, 7 серпня 2024 року Денис загинув. У пам’ять про сина його мати задонатила на реабілітаційний центр, який будують волонтери «Франко-опір», 1700 доларів.
Ми вирішили, що кожна із наступних реабілітацій буде комусь присвячена, – каже Леся Кодак. – Думаю, що не тільки тим, хто загинув, але й живим, які багато зробили для розвитку нашої організації.
334 квадрати безпеки й затишку
Велика частина презентації роботи «Франко-опору» була присвячена саме реабілітаційному центру «Франко-ґражда». Його будують у селі Пороги на Богородчанщині, ближче до гір.
У лютому 2023 року завдяки небайдужим фонд купив земельну ділянку і будинок. З того часу почалися роботи, які тривають майже рік і помалу йдуть до завершення. Загальна площа приміщень – 334 квадратних метрів, майстерня – 58, веранда – 45 квадратів.
У будинку буде 10 кімнат для проживання, п’ять санвузлів, їдальня, кухня, комора, веранда, масажний кабінет і керамічна майстерня. У майстерні буде піч для випалу кераміки, навколо якої мають творитися дива.
Центр збудували у формі ґражди, аби був внутрішній простір, у якому буде тепло і затишно, аби був захист, – говорить Володимир Рожнов. – Відкриття центру плануємо 22 листопада цього року, але наразі бракує коштів, аби повністю запустити центр.
Проте вже заплановані два заїзди, які стануть пілотними, тренінговими. А наступний рік обіцяють, що буде насичений подіями. Як мінімум проведуть 10 заїздів по вісім днів.
Місце, де можна побути дитиною
Серед гостей також були ветерани, які свого часу проходили реабілітацію з «Франко-опором». Зокрема, Вальтер Шеффер з Чернівців. Він учасник бойових дій 2014-2015 років у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. Коли почалась велика війна, знову пішов воювати у свій підрозділ. У травні звільнився через проблеми зі здоров’ям. Каже, не може дочекатися, аби потрапити за заїзд у «Франко-ґражду».
Коли я потрапив у «Франко-опір» у 2016 році, це був мій другий досвід реабілітації після державного закладу, – говорить Вальтер Шеффер. – Я прийшов до того, що мені потрібна допомога, аби повернутися у суспільство, спілкуватися з людьми. Я звернувся в державну установу – і мені стало гірше. Потім мене запросили до Рожнових. То я вам можу три доби розповідати про всі свої емоції, які я отримав на тих заїздах!
Каже, завдяки тим заїздам тепер має друзів-ветеранів по всій Україні. Крім того, заїзди у «Франко-опорі» підштовхнули Вальтера Шеффера вступити на практичну психологію. Ще до повномасштабного вторгнення він закінчив бакалавра, а цього року вступив на магістратуру.
Я розумію, скільки народу зараз буде психологічно покалічено, – говорить ветеран. – Не кожен буде звертатися, не кожен зразу звернеться, тому що я теж не одразу зрозумів, що мені це потрібно. Цих людей потрібно буде витягувати і витягувати не через державні заклади, а через таких, як «Франко-опір». Де з тобою спілкуються, про тебе піклуються 24 на 7, де ти можеш поводитись як мала дитина. Прошу всіх долучатися до цього проєкту, бо це мегаважливе.
Наразі для завершення й відкриття «Франко-ґражди» бракує 1 млн 200 тис грн. Кожен охочий може створити «дружню банку» й допомогти закрити збір.
Допомогти можна тут: https://www.privat24.ua/send/1lyct номер конверта 5168752102640540
Стаття створена за підтримки проєкту стипендій програми «Голоси України» в рамках ініціативи Ганни Арендт, яка реалізується Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним офісом міністерства закордонних справ Німеччини. Фонд жодним чином не впливає на контент і не несе за нього відповідальність.
