У селі Пороги на Богородчанщині будують стаціонарний реабілітаційний центр для ветеранів і їхніх сімей – «Франко-ґражда». Будують його волонтери благодійного фонду «Франко-опір», засновником якого є Володимир Рожнов. Родина Рожнових займається реабілітацією військових з 2015 року. З того часу провели 29 заїздів, у яких було близько 500 людей. На кожен заїзд шукали якесь приміщення, а тепер будуть мати своє.
Перші заїзди планують робити вже у липні цього року, тож робота кипить. Та дуже потрібна як фізична, так і фінансова допомога. Кілька тижнів тому 30 друзів «Франко-опору» об’єдналися, аби зібрати 300 тисяч гривень. Цю суму розбили, кожен збирав по 10 тисяч гривень. І таких об’єднань треба ще, пише Репортер.
Знайти сили жити
У жовтні 2014 року Володимир Рожнов приїхав до знайомих у столичний госпіталь. Каже, зустрів там військового, до якого складно було підійти – настільки подавленим той виглядав. Та коли через два тижні повернувся туди знову, то побачив уже зовсім іншу людину.
Він був на милицях, впізнав мене і закричав: «Володю, дивись, я ходжу!», – пригадує Володимир. – А потім розповів, що його «розбудило». До сусіда по палаті приходив дядько – ветеран-афганець. І він говорив племіннику, мовляв, піднімайся, не вимахуйся. Тобі треба ще зробити купу всього, а ти лежиш. І ті слова його пройняли. За годину товариш уже пробував сідати, хоч до того 4-5 тижнів узагалі боявся рухатись – і не хотів.
Потім у тому ж госпіталі був ще один такий випадок. У чоловіка ампутована рука, а ще загинув брат. Казав, що тепер каліка, не бачить змісту жити. А через деякий час: лікування закінчується, нема чого тут сидіти, треба жити для двох сімей – своєї та загиблого брата.
І воно мене дуже зачепило! – емоційно говорить Рожнов. – Я побачив, наскільки важливо знайти спосіб переключити людину, в якийсь спосіб знайти їй мотивацію до життя.
Читайте також: Люди й гори. Як у Франківську ініціатива з адаптивним одягом для поранених переросла у проєкт з реабілітації «Петрос»
За його словами, далі вони з дружиною Оленою довго обдумували, як воно має бути. Яким чином, який формат, скільки людей і так далі. Аби не тільки комфортно, але й ефективно. Робили тренувальні походи з друзями. От, перший був на Сивулю – цю гору зараз чудово видно з ґанку «Франко-ґражди».
Родина Рожнових – відомі у Франківську керамісти. Глава сімейства вперше взяв до рук глину 27 років тому – й, каже, закохався. Для нього це і психотерапія, і саморозвиток.
Тому в роботі з військовими творчість – один з головних акцентів реабілітації.
Нам деколи складно зрозуміти, що саме поняття творчість – це Божий дар, величезне благо і щастя людини, що вона може це робити, – говорить Рожнов. – І ми через ту енергію можемо відновлюватись. Якщо я не можу ступити крок, тому що не хочу або в мене немає сил, немає натхнення – то я ні до чого не маю сил. А якщо я шукаю і щось маленьке можу зробити, то потім можу зробити і щось більше.
Дива трапляються
«Першу повноцінну групу ми зібрали в червні 2015 року, – каже Володимир. – А загалом було зробили 29 заїздів, а це близько 500 людей. Якщо брати інші формати, бо у нас були й триденні експериментальні речі, походи в гори, то ще десь понад 200 людей».
Програма зазвичай була розписана на вісім днів. Якщо, наприклад, приїздила група і в неї були особливі запити, інтереси, зацікавлення, то волонтери шукали під них фахівця.
Просив, аби приїжджав нарколог, бо така одна група була, – пригадує Рожнов. – Двічі з нами був нейрохірург, який займався інсультами. Бо на заїзді були два після інсульту, одна людина у дуже поганому стані. То нейрохірург кілька днів був з нами, пояснював, що робити, а що ні. Виявилось, що той чоловік після інсульту раніше просто нічого не робив. У нас на заїзді, на диво, якраз і почав відновлюватись. А десь за три місяці уже більш-менш нормально ходив.
За словами Володимира, за цей час він бачив «багато різних чудес». Наприклад, коли хлопці, в яких ледь працювали пальці, після занять керамікою відновлювали рухи.
Я був вражений, бо коли працює, але погано – це одне. А тут не працювали три пальці – і почали рухатися, – розказує Володимир. – І він почав ними щось робити – це ж диво! Є якась кількість людей, які після наших заїздів перестали пити. Я дуже тішуся. Хоча у нас нема якоїсь особливої програми щодо алкоголю.
Читайте: Сім’я, яка не здається. Юліана та Олександр Новгородцеви двічі втрачали дім
Хата у правильні руки
Досі усі свої заїзди «Франко-опір» проводив у приймах. Тобто просилися до когось у відпочинкові комплекси, зелені садиби, десь орендували.
З 2016 року Володимир почав шукати своє. Йому пропонували закинуті приміщення в комунальній або державній власності. Але там були проблеми, наприклад, з документацією.
Нарешті, 22 лютого 2023 року Рожнов купив під реабілітаційний центр хату серед гір – у селі Пороги. В мережі оголосив збір на купівлю. І завдяки благодійникам будинок вдалося придбати.
Тут є усі папери, хата збудована у 1980-х роках, – розповідає Рожнов. – Декілька років тут сім’я пожила, а потім розпалась. Далі жив тільки ґазда, тож, коли помер, хату виставили на продаж. Її 10 років продавали. Таке враження, що вона нас чекала і тепер прийшла у правильні руки.
30 друзів «Франко-ґражди»
З серпня минулого року тут тривають будівельні роботи. Працює дві бригади місцевих чоловіків і два волонтери – Володимир Рожнов і Володимир Курій з благодійного фонду «Допомагаємо Україні разом».
Згодом планують залучати до роботи й ветеранів. Але то вже тоді, коли буде можливість тут ночувати.
Рожнов розказує, що це буде така «напівґражда». Бо ж у справжній усе довкола закривалося, як у фортеці. А тут позаду будинку гора та чудовий краєвид, який просто шкода закривати.
Хату підняли, зробили другий поверх, добудували ще приміщення на першому, а також ґанок. Тепер загальна площа – близько 280 квадратів. У реабілітаційному центрі буде 10 кімнат. А розрахований він на 40 людей.
Важливо, що буде можливість залишитися тим людям, яким додатково потрібна робота з відновлення – до двох місяців.
Зараз ще споруджують майстерню з виготовленню кераміки. Тут будуть дві печі – дров’яна та електрична. Робота з глиною – це частина реабілітації.
Аби повністю доробити центр, потрібно було ще приблизно 60-70 тисяч доларів.
В середині лютого волонтери «Франко опір» запустили у Facebook ініціативу й запросили 30 друзів долучитися до збору 300 000 грн. Тобто кожен із тридцяти мав зібрати серед своїх 10 000 грн. Наразі ця сума майже є. Гроші підуть на оплату роботи працівників, камін та піч. Можливо, ще трохи вистачить на дах.
Такий самий дружній збір планують організовувати знову, бо грошей треба ще, аби якнайшвидше запустити роботу центру.
В порівнянні з АТО інтенсивність боїв зараз більша в рази, набагато більше людей, які отримують системні кризові ситуації і травми, – говорить Володимир Рожнов. – Це травми, які вони не можуть і не встигають пережити. Якщо людина вже не у стабільному стані, а на неї ще раз і ще раз накладається травма, то відновлюватись дуже тяжко. Тому далі буде ще складніше.
Допомогти можна тут: Рахунок гривня БО БФ ФРАНКIВСЬКИЙ ОПIР UA623052990000026008025503026 ЄДРПОУ 39429148
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.