Минулих вихідних у франківському театрі кіно «Люм’єр» відбувся прєм’єрний показ стрічки «Пекельна Хоругва або Різдво Козацьке». І одразу зібрав аншлаг.
Однак, спершу все було далеко не симпатично. Справа в тому, що показ фільму не був запланований у жодному з кінотеатрів міста. І щоб бодай один сеанс відбувся, найвідоміший український казкар і головний сценарист фільму Сашко Лірник закликав громадськість вплинути на кінотеатри, пише “Репортер“.
«Франківці, добийтеся у ваших кінотеатрах прокату «Хоругви», – написав Лірник на своїй сторінці у Facebook.
За це знімальна група обіцяла приїхати до міста на прем’єру. І таки приїхали, адже на перший сеанс франківці розкупили квитки майже одразу після анонсу.
Франківські кінотеатри думають, чи показувати український фільм “Пекельна хоругва” (ОНОВЛЕНО)
Та виявляється, схожі перепони були у більшості міст України.
Головний продюсер фільму Євген Дяченко пояснює це так: «Більшість кінотеатрів – це приватний бізнес, а він поки що не довіряє українському виробнику: не окупиться, не вигідно, немає місць, малі зали. Тому нам доводиться просто вибивати покази».
Так було і у Франківську. Взяти фільм у прокат погодився лише «Люм’єр», який після першого ж сеансу прийняв рішення продовжити покази мінімум на тиждень. І навряд пошкодував.
Фільм вийшов зовсім не дитячим, а радше сімейним.
Сюжет картини полягає в тому, що козак Семен потрапляє у пекло до чорта. І чорт, за угодою з Богом, має протримати його там до Різдва. Але ж силою втримати козака не зможе, «хіба він сам погодиться». Вибір нечистого падає на молодого січовика Семена. Дідько заманює його хитрістю, обдуривши батька хлопця. Паралельно чортяка збирає турецьке і московське військо для нападу на Січ…
Стрічка є досить нетиповою для українського кіно, адже до теми козацтва, тим паче в казковому форматі, звертаються не часто. Козаків у фільмі подають безгрішними національними героями.
«Жодного козака в пеклі ніколи не було й не буде.А за те, що вони за Вітчизну тіло своє кладуть – їм усі гріхи прощаються», – лунало з екрану.
Магія та казковість відчувається з перших кадрів. Козаки- характерники ховають свій табір від ворожого війська, домовики, чарівна сережка-оберіг, бабця-смерть, яка спокійно ходить селом.
Загалом картина вийшла досить естетичною та «смачною». Перцю додають добрі жарти, від яких у залі реготали і діти, й дорослі.
«Це ж треба, яке паскудне місце. Московія, чи що?».
«Цей козак слухався дружину, тещу, всіх дружининих родичів – великомученик. Точно в рай!».
Або коли чорт при кожній обіцянці каже «Їй Богу» і схрещує пальці позаду. «Боже, яке набожне», – дивується голо- вний герой, козак Семен.
Однією з фішок фільму є – давати імена персонажам. Чортик Вася, який після ініціації стає Василем Антиповичем, домовик Веніамін, якого всі глузливо кличуть Віником, циганка Мірела і т. д.
Звісно, недоліки у фільмі теж є. Досить помітною була халтура реквізиторів – Семен з Січі привіз матері китайські буси та хустку, а кальян у турецького султана виглядає ніби з дешевого бару.
Ще одним вагомим недоліком фільму є таки доволі примітивна графіка. І то, напевно, найбільша вада, яку підмічали й кінокритики.
Продюсер фільму Євген Дяченко не виправдовується.
«Графіка – це наше болюче питання, – каже він. – Скажу відверто, в Україні небагато компаній, які дійсно роблять класну графіку. У закордонних компаніях хтось один робить лише коней, інший – лише жуків. А наші роблять все, тому так і виходить. Графіки у нашій казці багато, але, на жаль, вона вийшла не такої якості, як ми очікували. Та мені здається, сюжет усе перекриває».
Дійсно, казка вийшла дуже класною. Бо головне у фільмах – це післясмак. А він лишився приємним.
У «Хоругві» багато повчальних і водночас прогресивних меседжів. Наприклад, у пеклі Семен вчив чортенят битися, як справжні козаки, дублюючи команди англійською, німецькою та латиною. У кінці тренування підмічав, що «мови можна було б і підтягнути».
До речі, назву фільм отримав неспроста. Вона народилася в ході патріотичного виховання групи чортенят, яких головний герой перетворив з малолітніх розбійників на «Першу Пекельну Хоругву Січі Запорізької імені Дідька Лисого».
Сенсів у фільмі вийшло багато – це і перемога добра над злом, і вміння викручуватися з безвихідних ситуацій, і любов, що все перемагає, і віра в чудеса.
Адже тільки чудом можна назвати перемогу козаків над багатотисячною ворожою армією. За сюжетом їм допомогла різдвяна зірка.
Загалом фільм вийшов хорошим. А зважаючи на бюджет у 32 мільйони, який для сучасного кінофільму виглядає не смішно, а також те, що це перша повнометражна робота режисера Михайла Кострова – навіть дуже хорошим.
Тож висновок однозначний – йти варто. Головне – встигнути до кінця прокату, бо ж далі хтозна.
Авторка: Тетяна Скоропляс
