«Коли тільки увійшли в тему, ми ще не знали про основи FPV, але думали над якимось радіокерованим девайсом, який міг би знищувати окупантів. І насправді ми почали з літаків», – розказує програміст Олег Шевчук. Перший свій літак вони ніжно називають Франкенштейном і вірять, що таки доведуть ту справу до кінця. Але наразі їхня команда, яка отримала назву Drone Manufactura, виробляє під Франківськом FPV-дрони. Бо це те, що потрібно на вже.
Коли мета однакова
Тут ми займаємося виробництвом дронів, переважно це FPV. Також хлопці збирають батареї, а ще надають технічну підтримку військовим, з якими ми працюємо. Особисто я займаюся більше візуальною частиною, 3D-друком і, напевно, моральною підтримкою, – з посмішкою каже Оксана Шевчук.
Вона – одна із засновників Drone Manufactura. Туди ще входить її чоловік Олег – він програміст, і Віктор Качан – він механік.
Саме Оксана їх і познайомила. Олег, каже вона, все життя займався якимись цікавими розробками у своїй галузі. І не раз між ними були розмови, що чоловік хотів би помагати військовим тим, що вміє. А Віктор Васильович, як тут з повагою називають Качана, був автоінструктором Оксани. Він дуже добре розбирається в механіці й від початку великої війни ремонтував машини для військових.
І обидва весь час говорили, що хотіли б робити щось більше. Тож я й запропонувала – може, зустрінетеся, поговорите, – пригадує Оксана. – І так воно все закрутилося.
На початку ми думали над якимось радіокерованим девайсом, який би міг знищувати окупантів. І почали з літаків, – підхоплює Олег.
Наш перший називається – Франкенштейн, – посміхається Віктор Качан і показує на своїй мобілці той самий перший літак.
Шари скотчу справді роблять його схожим на творіння Франкенштейна.
Він не є великий – десь, напевно, до 1,5 метра в довжину.
Це мав бути «шахед» ще до того, як ми дізналися, що «шахеди» існують. Потім, коли їх почали запускати, трохи розстроїлися, – іронізує Віктор. – Мета була яка – забити ворожий радіоефір, щоб можна було попри це запускати якісь високоточні ракети. Далі – він міг би робити й розвідку, міг бути і камікадзе, і бомбардувальником. Ми хотіли зробити платформу, а навантаження ставити під задачу.
Той літак робили пів року, і, кажуть, він уже почав літати, але хотілося результату вже.
Читайте: «Франко-ґражда» готується приймати військових на реабілітацію, але потрібна допомога друзів
Ми зрозуміли, що просто витрачаємо час. А хлопці почали казати, що не стає саме дронів. Ну ми й подумали – добре, амбіції амбіціями, але зараз війна, то хай буде те, що буде нищити ворога вже, – каже Віктор Качан.
Першим був ОК
Ми просто взялися шукати інформацію в інтернеті, в принципі, підхід «проби й помилки», – розповідає Олег Шевчук. – І до кінця літа налаштували кілька робочих дронів. В принципі, ми самі в цьому розібрались, але зрозуміли, щоб процес йшов швидше, треба знайти людей, які вже цим займаються.
Тож надалі хлопці через знайомих вийшли на військових. Тоді у них на руках було три прототипи. Щодо першого, військові сказали: «Все ок, можна віддавати». А два інші допомогли налаштувати.
Той перший, був моїм улюбленим, – сміється Оксана. – В нього ще збоку був напис «ОК», він мав звучок такий приємний і від самого початку гарно літав.
Ми його тоді віддали Василю Вірастюку, а він відвіз у бригаду, – додає Віктор Качан. – А потім нам скинули відео, як він відпрацював. То свою роботу він виконав.
Олег показує їхні моделі дронів. От «сімка». Чого «сімка»? Бо в нього рама на 7 дюймів.
Ми робимо тест з 2 кг вантажу, – пояснює він. – Це максимальна вага, тоді мотор працює на 65% потужності. Але хлопці літають з 1,2-1,5 кг, тобто ми пробуємо, якщо з 2 кг може політати, значить 1,5 точно підніме.
Показують ще дрон з величезною батареєю, який зараз роблять на замовлення. Цей має літати з вантажем на 3,5 кг і матиме скид.
А це менша модифікація цього дрона. Його робоча вага до 3 кг, – додає Олег. – «Сімки» в 99% випадків – дрони-камікадзе. А ці більші – «дев’ятки» чи «десятки» – вони зі скидом, можуть кілька разів вернутися. Але це теж небезпечна робота, бо можуть вичислити, як ти назад вертаєшся, плюс аналогове відео можна перехопити і теж вичислити позиції.
Команда також показує, як пілот дрона бачить картинку в своїх окулярах. Олег навіть влаштовує імпровізований політ, щоправда, відкручує пропелери й носить дрон в руках. Каже, тепер це в них золоте правило, коли запускають у закритому приміщенні. Бо Оксана вже має на нозі пам’ятний шрам від запуску літака.
Непростий дитячий конструктор
Насправді тут нічого складного нема, – каже Віктор Качан. – Дрони – це конструктор для дітей від 14 років. Важко – не зібрати, важко зробити, щоб він полетів. Звісно, важливо, щоб він був надійний, бо це не так, що ти собі десь вдома політав на подвір’ї, погрався, познімав. І в нас зайняло багато часу знайти оптимальні комплектуючі. Але вся суть питання в радіозв’язку. А решту – хто вміє паяльник тримати в руках, для нього зібрати дрон – не проблема.
Усі комплектуючі до дронів команда замовляє в Китаї, сміються, що для всіх виробників дронів є лиш один постачальник. Замовляють через AliExpress та аналогічні сервіси.
Головне – що це час, це дуже довго, ще й митниця затримує, а люди питають «коли?», а я нічого не можу відповісти, – скаржиться Віктор. – Знову ж таки пробуємо якісь інші зразки, але нам не подобається, як воно працює.
Тож в більшості варіантів доводить просто чекати. Щодо вартості, то вона теж міняється чи не кожен день.
Так, щоб він був більш-менш нормальний, адекватний і більш-менш дешевий – це десь 10-11 тисяч гривень без батарейки, – каже Віктор. – Батарея може коштувати по-різному, залежно від характеристики.
Ще одна проблема з китайськими комплектуючими, що вони там все роблять стандартне, – додає Олег. – І щось змінити дуже проблемно. Це питання вирішується програмно, але й змінити програму можна лише в деякому діапазоні. Тобто там є певний набір радіочастотних чіпів, які дають можливість працювати в певному діапазоні. Але йдеться про те, що чим ширше ставиш діапазон роботи, тим ширші потім ставлять РЕБи».
На сьогодні команда уже розширилась, є знайомі, які вміють працювати з паяльником, і просто в себе збирають дрони. А Олег і Віктор стараються розв’язувати більш інтелектуальні задачі.
Хочеться з частотами придумати таке рішення, щоб їх хоча б місяць не могли глушити РЕБами, – каже Олег. – Якщо ми знайдемо таке рішення і випустимо пару сотень таких дронів, вони вразять пару сотень цілей. Бо зараз під РЕБом насправді не дуже велика кількість дронів долітає. Є люди, які кажуть: «Та давайте просто завалимо цими дронами!». Але треба давати продукт, який буде долітати.
Хлопці кажуть, що мають зараз цікаві розробки, як працювати з частотами, але, звісно, не хочуть розкривати деталей.
А ще впевнені, що таки дороблять свій літак – з часом, але дороблять.
До речі, всі дрони розробники виготовляють власним коштом і за донати від небайдужих. Тож, хто хоче допомогти, то на сторінці Drone Manufactura є актуальні збори.
Авторка: Женя Ступ’як
