Здавалося, що це на кілька тижнів, але ось маємо сумну річницю: уже рік триває повномасштабна війна. Прикарпаття пережило його спокійніше, ніж деякі інші регіони, але це точно не було легко.
З вірою у близьку перемогу, «Репортер» спробував пригадати, як усе було після 24 лютого.
Лютий
З початку лютого Івано-Франківщина, як і інші області, готувалася до можливого вторгнення. У місті організували безкоштовні курси стільби для всіх охочих і шукали добровольців у територіальну оборону.
Все ж для Франківська, як і для багатьох інших міст і сіл, війна розпочалася рано-вранці 24 лютого з абсолютно нових звуків: вибухів від ракетних ударів по аеродрому й голосного шуму літаків, що встигли знятися у повітря. Мешканці багатоповерхівок бачили стовп диму, який піднімався в небо. На ранок всюди були черги: до банкоматів, у супермаркетах, на заправках на виїзді з міста.
Тоді президент оголосив воєнний стан і вніс законопроєкт про загальну мобілізацію. В обласному військкоматі закликали усіх резервістів першої та другої черги прибути у центри комплектування для отримання вказівок. Всіх інших охочих захищати державу запросили звертатися в тероборону.
На вихідні більшість застигла перед екранами телевізорів, ловлячи добрі й погані новини. В обласній військовій адміністрації ввели комендантську годину на Прикарпатті, спочатку з 22:00 до 08:00. По області встановили блокпости.
Березень
З початку березня на вулицях і у парламентах європейських країн попіднімались синьо-жовті прапори. Черги на кордонах не зменшувались: тисячі жінок з дітьми їхали подалі від війни.
Івано-Франківськ та інші міста й села області наповнились приїжджими з різних регіонів. У центрі всюди можна було зустріти дезорієнтованих людей, часто з валізами, дітьми й домашніми тваринами. Вони телефонували комусь, шукали житло, гуманітарну допомогу. Тим часом місцеві зносили продукти й засоби гігієни у благодійні організації та штаб допомоги біля Білого дому.
Тоді до адміністративної будівлі краще було підходити з паспортом, поруч вперше звели великі барикади і блокпости. А ще були нові ракетні удари по франківському аеропорту.
На початку березня міський голова Руслан Марцінків закликав бізнес виходити на роботу і підтримувати економіку. Помалу почали відчиняти двері кафе, магазини. Для переселенців стали проводити екскурсії та майстер-класи. По всьому місту волонтерили: плели маскувальні сітки, робили батончики, ліпили вареники на фронт. А між тим – читали жахливі новини: про бомбардування Маріуполя, окупацію Херсонщини, бойові дії на ЗАЕС.
Квітень
Початок квітня запам’ятався українцям жахливими кадрами з деокупованих Бучі, Бородянки, Гостомеля. А у Франківську почали проводити сільськогосподарські ярмарки, щоб місцеві та приїжджі могли купити овочі дешевше і підтримати фермерів. Тим часом уряд закликав усіх садити й сіяти якнайбільше і створювати так звані Сади Перемоги.
Внутрішньо переміщені особи продовжували знаходити прихисток на Прикарпатті. Зокрема, дідусь із Запоріжжя, відео якого з маленькою онучкою на руках дивилася вся країна. Небайдужі назбирали грошей для нього та його родини і купили будинок на Франківщині.
Єдналися українці й іншими способами. Наприклад, жінка з Прикарпаття надіслала саджанці фруктових дерев у Харків. Там їх висадили у парку в центрі міста. Франківці та переселенці пекли паски та дарували внутрішньо переміщеним великодні набори. І допомагали армії, хто скільки міг. Наприклад, двоє малих братів з Коломиї передали на ЗСУ гроші, які збирали собі на скутер. Потім скутер хлопці таки отримали.
А ще всі разом молилися за захисників Маріуполя й раділи, коли затонула «Москва».
Травень
У травні в Івано-Франківську за тиждень перейменували кілька десятків вулиць, що називалися на честь російських діячів. Деякі перейменування, наприклад вулиці Рєпіна, який був українцем, викликали критику.
А на Прикарпатті, як і загалом по Україні, виник дефіцит пального. Водії точно пам’ятають виснажливі пошуки по всьому місту, де можна заправитись, та як росли ціни на пальне. Тоді ж зріс проїзд у громадському транспорті. Ситуація стабілізувалася аж у червні.
На вихідні 9 травня Руслан Марцінків закликав усіх виїхати з міста, бо можливі провокації з боку агресора. Франківськ дійсно спорожнів, але тривог у ті дні майже не було.
Всередині травня гурт Kalush Orchestra виграв «Євробачення» і ще раз прославив Україну і Прикарпаття на весь світ.
Червень
У червні випускники всієї України готувалися здавати національний мультипредметний тест. Зовсім нові умови і новий формат – хвилювалися як організатори, так і колишні школярі. Але все пройшло без пригод.
Діти пішли на канікули, багато переселенців, особливо з північних областей, повернулися додому. Всі почали призвичаюватися до війни.
Після проблем з пальним Україну раптом накрила паніка через дефіцит солі. Найпопулярніша приправа зросла в ціні та майже зникла з прилавків. Усе тому, що через бойові дії закрили «Артемсіль». Та з часом вдалося налагодити експорт солі. Так само всі хвилювалися, яким буде цьогорічне літо без херсонських кавунів. Таких смачних і дешевих цього літа справді не було, але на ринках Прикарпаття обійшлося без дефіциту завдяки експорту.
Наприкінці місяця Україні надали статус кандидата в члени ЄС, а у нас нарешті ратифікували Стамбульську конвенцію. На сході країни тим часом точилися важкі бої за Сєвєродонецьк і Лисичанськ.
Липень
У липні на сході та півдні продовжувалися бої, гинуло багато бійців. У містах і селах області на колінах зустрічали тіла загиблих. Росіяни нагнітали ситуацію на ЗАЕС, погрожуючи катастрофою.
Між тим влада та волонтери готували, куди переселити внутрішньо переміщених людей, які досі мешкали у школах. Навчальний рік наближався, тож приміщення треба було звільняти. Так само навчальні заклади мали завдання підготувати укриття, якщо хотіли побачити своїх учнів за партами.
А у ніч з 28 на 29 липня росія вчинила масове вбивство українських полонених бійців у колонії в Оленівці.
Серпень
У Франківську продовжили відкриватися нові кафе, магазини та салони – переважно, від переселенців, які осіли тут. Франківка Людмила Лузан стала чемпіонкою світу з веслування на каное. Івано-Франківськ заполонили самокати напрокат. Виші визначилися з початком навчального року і провели вступну кампанію. У тому числі – й релоковані на Прикарпаття зі сходу та півдня.
Франківці й далі масово збирали гроші на автівки для бійців, обладнання, а студенти медуніверситету – ліки для прифронтових медичних кабінетів. На війні загинув військовий льотчик Антон Листопад, а ще – багато інших захисників.
На День незалежності повітряна тривога лунала на Прикарпатті шість разів – і це був рекорд. Але ракетних ударів в нашій області не було, на відміну від деяких міст на сході.
Вересень
Вересень для українців запам’ятався блискавичним звільненням більшої частини Харківської області з-під окупації. Тоді нашими бійцями захоплювалися всі. Крім того вся країна говорила про дві речі: можливий ядерний удар росії по території України і про те, що цього року зима буде холодною, бо батареї грітимуть менше. Про другу річ багато разів попереджали в уряді. Та насправді зима принесла зовсім інші випробування.
Також на Прикарпатті відкрили шелтер для жінок, які постраждали від сексуального насильства з боку військових рф. А також інші притулки для ВПО.
Багато говорили про мобілізацію і повістки, зокрема, чи стануть призивати до армії жінок. А ДСНС лякало українців тестуванням своєї системи сповіщень – яка і досі не знадобилась.
Жовтень
На початку жовтня Прикарпаття продовжило готуватися до опалювального сезону. За словами франківського мера, мешканці мали бути готовими до економії. Продовжили зростати ціни на продукти, зокрема на яйця.
Українські міста почали тероризувати іранські дрони – шахеди – які в Ірані купувала росія. На щастя, до Прикарпаття вони ще не долітали. Зате 10 жовтня, вперше з весни, на Франківщину прилетіли російські ракети і влучили у Бурштинську ТЕС. Розпочався російський терор українців з метою залишити їх без світла. Втім, тоді на Прикарпатті електроенергію ще не вимикали. Лише енергетики просили знизити споживання, наскільки можливо. Перші аварійні вимкнення з’явилися наприкінці місяця.
Зате у жовтні горів Кримський міст. Ця подія викликала сотні мемів і ледь не національні святкування українців.
На День захисника і захисниці на франківській стометрівці з’явилася Алея Слави з обличчями загиблих героїв.
Листопад
Листопад розпочався із загальної радості з приводу звільнення Херсона. Святкували херсонці вдома, херсонці по всій країні й люди, які жодного разу не були в Херсоні, але теж мріяли про цей день.
Та вже всередині місяця радість змінилася зневірою. Вперше центр Франківська занурився у темряву 15 листопада. З того часу область почала жити в умовах вимкнень світла. А більшість мешканців тилового регіону відчули, що і їм тепер доведеться терпіти труднощі. З’явилася не одна теорія змови проти українських енергетиків і влади, які радо просувала російська пропаганда. У кожній маршрутці й на кожні вулиці люди віталися однаково: «У тебе коли вимкнули?».
А 23 листопада Україна знову потерпала від ракетних обстрілів. По всіх областях були екстренні вимкнення світла. У наступні дні прикарпатці жили без фактичних графіків, електроенергію вмикали на одну годину кілька разів на день.
Саме у листопаді місто почало готуватися до можливого блекауту, коли б електроенергії, опалення, водопостачання та зв’язку не було тиждень. Франківцям оприлюднили місця, де можна буде набрати води, та почали організовувати пункти обігріву.
Грудень
У грудні прикарпатці далі жили в очікуванні блекауту. Руслан Марцінків обіцяв облаштувати пункти обігріву в автобусах, обурювався разом з мешканцями тим, що «світло вимикають несправедливо», і вирішив розгортати польову кухню в мікрорайонах Франківська. Управління цивільного захисту Франківська послухалось і кілька тижнів годувало всіх охочих гречкою з м’ясом. Потім про ініціативу забули.
Разом з франківськими пунктами обігріву по всій країні почали організовувати «пункти незламності». Посеред Вічевого майдану з’явився червоний намет від ДСНС, інші пункти облаштували у школах, на заправках та у магазинах, які мали генератори.
Та й взагалі генератори заповнили всі вулиці міста. Їхній гул звучав у центрі замість різдвяних пісень.
А 29 грудня окупанти ще раз обстріляли мирне українське населення. Одна з ракет влучила у будинок на Тлумаччині, але не вибухнула. У той час там перебували жінка з дитиною.
Були обстріли і 31 грудня, під кінець старого року, але на Прикарпатті в той день було спокійно.
Січень
Новорічні та різдвяні свята на Франківщині пройшли відносно спокійно. Завдяки теплій погоді та зусиллям енергетиків, світло не вимикали ні на Новий рік, ні на Різдво. У Франківську традиційно пройшов фестиваль «Коляда на Майзлях», у храмах – святкові богослужіння, а в центрі міста безкоштовно роздавали кутю. Звісно, на передовій нашим воїнам було не так весело і затишно. Під Бахмутом продовжувалися жорстокі бої.
Наприкінці місяця всі обурювалися скандалом із закупівлями продуктів у Міноборони. Але захоплювалися Валерієм Залужним, який передав свій спадок у мільйон доларів на ЗСУ.
А в останні дні місяця мешканців збурила інформація про хлопців (були там і з Франківська), які влаштовували в Києві секс-вечірки, де ґвалтували дівчат. За молодиків взялася поліція, організаторам світить до семи років в’язниці.
Лютий
Лютий ще триває, Україна, як і минулого року, знову застигла в очікуванні прогнозованого «другого великого російського наступу», а ще більше – українського контрнаступу. Західні партнери обіцяють танки та інше озброєння, але поки не впевнені щодо літаків. Мобілізацію і воєнний стан знову продовжили, цього разу до травня. Українців кличуть долучатися добровольцями до «Гвардії наступу».
У понеділок, 20 лютого, відбувся історичний візит американського президента Джо Байдена до Києва. Тут він засвідчив свою підтримку й пообіцяв новий пакет допомоги. Щось говорив того дня в себе і путін, та цього разу його, виглядало, не дуже слухали навіть поплічники.
А нас, українців, взагалі тепер важко злякати.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.