Безпечне село у жіночих руках. Як у Росохачі Галина Мельничук керує громадою

Уже три роки Галина Мельничук староста, напевно, найбезпечнішого старостинського округу в усіх сенсах цього слова. У селі Росохач, що на Городенківщині, працює добровільна пожежна команда, екстренна медична допомога, а незабаром буде станція поліції.

У школі є перший в районі «клас безпеки» та всюди пожежна сигналізація. З початком повномасштабного вторгнення притулок у селі знайшли понад 100 людей, пише Репортер.

Даю клич – і тоді я вже не сама

Поки Галина Мельничук йде на роботу в сільраду, то позбирає сміття по узбіччях, поправить вінок на пам’ятнику, поговорить з односельцями на зупинці. Бо їй до всього є діло.

6 січня минуло три роки, відколи Галина Мельничук стала старостою округу. До нього входить Росохач і сусіднє село Прикмище. На 1 січня 2024 року населення у громаді – 1326 жителів.

Роботи багато, каже пані Галина, бо є два будинки культури, два садочки, великий ліцей, амбулаторія, швидка, пожежна. І вона стала ґаздинею цього всього.

Городенківська громада має 45 сіл, у п’ятьох із них керують жінки.

Галина Мельничук 15 років тому вже балотувалася на голову села, але тоді не виграла вибори. І от три роки тому знову спробувала. Було шість кандидатів, п’ять чоловіків і вона. Перемогла.

Читайте також: Її справа. Що допомагає жінкам у Франківську відкривати власний бізнес

Не можу пояснити, звідки в мене було те бажання, – каже пані Галина. – Може, тому, що 18 років пропрацювала начальницею пошти у селі. Було понад 300 пенсіонерів, діти приходили – знала усіх. Це й мотивувало піти у старости – якась така любов до людей. Відчула, що можу бути корисною, прийти на допомогу. Можливо, й від батьків передалося.

Нині вона про це не шкодує, хоч, зізнається, довелося стикатися з новими викликами та роботою, яку досі не знала. Мовляв, не так, як на пошті, що люди прийшли, оплатили – до побачення.

Тут ти – господиня великих закладів, на тобі все село, – розповідає староста. – Має бути чистота, люди згуртовані. Можна працювати тільки спільно й рік за роком. Я сама, без людей – просто староста. Але даю клич – і тоді я вже не сама.

Каже, пишається тим, що вдається гуртувати людей. Напевно, тому, що вона з багатодітної сім’ї, вихована у взаємній підтримці. У родині Мельничуків семеро дітей – двоє братів і п’ятеро сестер.

Читайте: Український жіночий рух, який почався у Станиславові, відзначатиме 140 років: чому це важливо

Розповідає про добровільну пожежну команду «ДПК село Росохач», мовляв, це спільна робота відділу проектів Городенківської міськради, голови Городенківської громади та Росохацького старостинського округу.

Оцим якось і пишаюся, що є співпраця, – пояснює Галина Мельничук. – Я люблю бути всюди, бо я повинна бути всюди. Але такого, що зробила власними руками, нема. Мені треба організувати роботу, знайти пальне, машину, косимо, прибираємо разом. А от, що пункт швидкої залишився в селі, – це вважаю своїм. Бо була ймовірність, що пункт заберуть. Знаєте, треба не сидіти в кабінеті і не боятися щось питати, казати. То я набрала голову і переконала, що треба швидку залишити.

Із фронту пишуть, що ми молодці

Поки йдемо до пункту швидкої, пані Галина розповідає, що планує насадити дерева в центрі й біля школи.

Десь, може, не на часі, а десь нас і мало, – зітхає пані Галина. – У сільраді дві працівниці – староста і діловод. Все. Уже майже місяць я одна, бо в колеги на війні тяжко поранили чоловіка. Вона мусить бути біля нього в госпіталі в Одесі.

Розказує, що зараз порядки на кладовищах треба робити, то має знайти пальне, машину, людей організувати. От, спершу порядкувати будуть у селі Прикмище.

Воно зовсім поруч – через річку Чорняву. За словами старости, нема проблеми туди добратися чи автобусом, чи й пішки. Будь-які заходи – староста там є.

Вчора була на тренінгу з управління і хтось, здається з Івано-Франківська, спитав: «А що староста буде робити? І я собі думаю: ну чоловіче, ти не знаєш, що в селі староста має робити? Все! – сміється Галина Мельничук.

Тому про все, що відбувається у селах її округу, вона пише на сторінці Росохацького округу у соцмережі Facebook. Про людей, про події, проблеми, що зробили, що ще треба.

Читайте: Врятовані та вільні. Як у Косові занедбаний килимовий цех став центром культури і підприємництва

Вважаю обов’язковим чи вдень, чи в кінці дня написати, що було в селі, – розповідає пані Галина. – Чи ми прибираємо, чи співаємо, чи колядуємо, чи плетемо сітки. Аби люди бачили. Бо ж приємно бачити, коли щось в селі зробилося! Та й багатьом людям, які свого часу виїхали, важливо побачити рідні місця. І з війни нам пишуть, що ми молодці.

З села на фронті – 27 військових. З них – одна жінка. Уже два роки на війні й молодший брат пані Галини – Юрій Мельничук. Зараз він на Донецькому напрямку.

Для молодого хлопчини Миколи Іванова збирали в церкві гроші, бо хочемо тепловізор купити, – розповідає староста. – Вчора була в міській раді, там долучаться, бо зрозуміло, що людям самим важко купити. Це з таких останніх зборів.

Каже, їхні люди з-за кордону теж допомагають. Діти у школі свічки роблять, сітки плетуть. Усі працюють, як можуть.

Швидка у селі має бути

Пункт швидкої допомоги розташований у двоповерховій будівлі. Тут дві затишні кімнати. Галина Мельничук каже, ще до грудня 2022 року тут цього не було.

Була одна маленька кімнатка, поруч старе закинуте приміщення, – пригадує староста. – Ми це об’єднали, переробили. Зараз усе на найкращому рівні. Допомагала, радила, підтримувала. Трошки гроші шукали, бо, розумієте, не можуть всі гроші тільки в Росохач йти. Білила тут разом з іншими, мила.

На швидкій працюють чотири зміни. У кожній – фельдшер і водій. Сьогодні на зміні фельдшер Василь Клим. Він розповідає, що раніше вони працювали суто по своїх районах. Наприклад, сусіднє село Джурків лише за кілометр від Росохача. Але це вже Коломийський район, тож на виклик мала їхати швидка з Коломиї.

А зараз обслуговує наша швидка, а також Тлумацький район і всі сусідні села, – каже фельдшер. – Обертин ще буває. Там є своя бригада, але, коли вони зайняті, то ми виїжджаємо. Є виклик і хто найближче, хто вільний – їдемо туди.

Найчастіші виклики – серцево-судинні проблеми, у період вірусів – високі температури.

Часто на швидку на екскурсію приходять школярі. Медики розказують про свою роботу, навчають навикам першої домедичної допомоги.

Я відстоювала, аби швидка лишилася у селі, бо вона завжди була тут, – додає Галина Мельничук. – Тим більше, села старіють, бо молодь виїжджає. І коли люди знають, що є швидка і вона приїде до тебе через три хвилини – це для них важливо.

З іншого боку будівлі – амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Вона на другому поверсі, а на першому буде ще станція поліції. Її планують відкрити в середині березня.

Медсестер Галину Федоришин, Мирославу Михайлищук і Зоряну Чуфриду староста називає своїми рятівницями. Адже не раз їй допомагали, прокапували, «бо робота нервова». Щодня в амбулаторіії на денному стаціонарі є по 5-10 людей.

Цьогоріч сюди купили геманалізатор – дорогий прилад, що робить загальний аналіз крові, а ще аналіз на холестерин. Усе готове за три хвилини. Вартість такого обладнання – понад 250 000 гривень.

Чотири кути співпраці

Галина Мельничук дуже хоче показати і здобутки культури. Народний дім села Росохач має аж два народні колективи – «Росохницькі парубки» і «Росохацьке надвечір’я». Ще мішаний колектив «Берегиня», молодіжний – «Самоцвіти», а також фольклорний ансамбль «Старожили». Плюс молодіжний театр мініатюр.

Ці всі досягнення директорки будинку культури Марії Микитчук, – пояснює староста. – І я з ними на репетиціях, на концертах. Підтримую, пишу, розказую. Рідко співаю, бо не маю часу, хоч і люблю співати.

Колектив з Росохача у 2003 році зайняв перше місце на Всеукраїнському конкурсі народних колективів. Мали непогані преміальні й за них купили меблі в Народний дім.

У 2018 році ми знову перемогли на обласному конкурсі. Тоді нас мали подавати на всеукраїнський, але наші документи не пішли, бо не могли двічі подавати з області один і той самий клуб, – пригадує Марія Микитчук.

Через війну, каже пані Марія, трохи зменшили оберти та змінили репертуар. Концерти проводять у меншому залі й усі з благодійною метою. Ставлять скриньку та збирають на ЗСУ.

Бібліотекою завідує Наталя Нескреба. Каже, читають у селі не так багато, але відвідувачів бібліотеки не меншає. Адже влаштовують різні майстер-класи й тематичні події. Наприклад, майстер-клас з бісероплетіння. Готові вироби продають на аукціоні, виручені гроші також йдуть на допомогу військовим.

У нас є такий чотирикутник співпраці – церква, школа, культура, сільрада, – пояснює Марія Микитчук. – І тому в нас є результат.

Дуже безпечна школа

У росохацькому ліцеї нині навчаються 167 учнів. З Прикмища, Росохача, а також в 10-11 клас переходять діти з сіл Острівець, Виноград, Джурків і Рогиня.

У нас новий директор – лише пів року, – каже пані Галина. – Але зробили тут стільки, що не робилося чимало років. Перекрили школу, бо дах був в аварійному стані. У спортзалі стеля завалилася. Каналізацію зробили, камери встановили, буде інтернет у всіх класах.

Микола Масевич 22 роки працював директором у своєму рідному селі Вербівці. Прийшов у Росохач, бо школу в його селі закрили. Там було лише 28 дітей. Нині та школа стоїть пусткою. А в Росохачі звільнилась директорка, то й перейшов сюди.

Всюди по школі встановили пожежну сигналізацію, – хвалиться директор Микола Масевич. – Це перша така школа в районі. А ще в нас перший в області «клас безпеки».

Його відкрили 15 листопада 2023 лютого. Клас облаштували за міжнародні кошти в рамках програми «U-LEAD з Європою». Тут є все необхідне, аби діти вчилися надавати медичну допомогу, вчили правила дорожнього руху, як поводитись при пожежі та інше.

Як надати першу допомогу, то діти дуже хочуть знати, – розповідає Микола Масевич. – І від ДСНС хтось приїжджає – діти вчаться розрізняти снаряди. Хай би це не знадобилося, але вчимося. Усі експонати дерев’яні, усе безпечне. Металошукач іграшковий, але дитина знає, де його застосувати. Військові, які у відпустку приходили, також тут уроки проводили. Розповідали, що має бути в аптечці, показували, як користуватися турнікетами.

У листопаді ми отримали підтримку на два проєкти. Один із них – клас безпеки. Ще один, на 500 000 гривень, на закупівлю спецобладнання для добровільної пожежної команди, – зауважує Галина Мельничук.

Староста – помічниця водія у пожежній команді

Добровільну пожежну команду у селі відкрили 12 жовтня 2022 року. Вона розташована у колишньому приміщення шкільної котельні. Староста – також у команді. Вона – помічниця водія пожежного автомобіля.

Тут має свою шафку, форму. Їздить на виклики разом з усіма. У команді 12 людей. Працюють на дев’ять сіл.

У нас є ще відділення у селі Виноград, то разом з ними за ці два роки мали 41 виїзд, – каже начальник «ДПК село Росохач» Михайло Федорів. – Було 40 пожеж. З них сім побутових. Горіли господарські будинки, гаражі. Решта викликів – загорання сухої трави.

До речі, староста села Виноград Світлана Шиш – також пожежниця. У пожежній команді Винограда працюють четверо людей. Усі вони отримують заробітну плату, зауважує Михайло Федорів. А в Росохачі – 12 добровольців, які працюють на волонтерських засадах.

Люди завжди збігалися, щоб допомогти, коли біда. А тепер, коли є спецзасоби, то рівень допомоги значно збільшився, – каже пан Михайло. – У нас є графік чергування. Той, хто чергує, може собі бути вдома. Його обов’язок у той день – не вживати алкоголь, не виїздити на межі села й бути на зв’язку з диспетчером.