На Франківщині нині є 13 блокпостів. Там цілодобово контролюють в’їзд транспорту із сусідніх областей. На блокпостах стоять міліціонери-спецпризначенці, даішники та представники громадських формувань. Мета – недопущення терактів, ввезення зброї, вибухівки, наркотиків. «Репортер» перевірив – люди працюють.
Очі ховати не можна
Село Підмихайлівці, блокпост № 1. Тут в’їзд з боку Львова. Бетонні плити у два ряди, зверху – мішки з піском. У куті – прапор Правого сектору. На варті стоять два працівники ДАІ та троє представників ДУКу.
Водії зупиняються перед знаком «Stop-контроль». Деякі з них з цікавістю зиркають на контрольно-пропускний пункт. Блокпост тут з 16 лютого. Але й дотепер водії, які проїжджають вперше, дивуються, що то таке.
«Зупиняються і часто питають, що сталося, – каже старший лейтенант Олег Ананевич. – Думають, що то в Україні вже ввели надзвичайний стан».
Рух транспорту тут жвавий. Зранку до обіду перевірили 14 автівок. Це ті, що видалися підозрілими. На що звертають увагу?
«По-перше, водія видає вже його поведінка, – говорить Ананевич. – Інспектор тут має бути психологом, бачити зайві рухи руками, чи ховає водій очі, чи знервований, тоді зупиняємо».
Друга ознака – вигляд машини. Ось і перша підозріла.
«Жигулі», усі вікна затемнені, сумські номери, хто за кермом – не видно. Зупиняємо. Водій привітно посміхається, каже, їде з товаришами з Києва з роботи. Що везуть? Відкриває багажник, дозволяє оглянути сумки, там одяг і посуд. «Я не проти таких перевірок, – каже водій Володимир Зарецький. – Правда, є дискомфорт, бо то особисті речі».
На цей раз тривога хибна, та днями саме вигляд авто видав порушників.
«То була десь сьома година ранку, – розповідає Ілля, боєць Правого сектору. – Їхала машина з номерами, закритими бампером, багажник розбитий. Зупинили, почали обшук. Пасажири повелись неадекватно, почали стрибати по машині. Ми знайшли під сидінням травматичну зброю».
Порушниками виявилися мешканці Галицького району без жодних документів. Далі ними займалася слідча група. Так само вилучили безпілотник. Його власники стверджували, що знімають фільм, та то вони далі також розказуватимуть слідчім.
Сепаратисти мають приїхати!
Повз блокпост проїжджає авто та гальмує лише за сигналом працівника ДАІ. Чоловік за кермом, каже, не помітив знаку, бо той стоїть відразу за перехрестям. «Та тут відстань у 50 метрів!», – говорить інспектор. На що чоловік вже каже, що поспішає і додає – на Західній Україні нема небезпеки, тому нема потреби перевіряти машини, адже це зайвий клопіт для водіїв.
Таких незадоволених є багато.
«Дехто з водіїв бачить знак, під’їжджає до блокпосту і руками розмахує, мовляв, що ми тут розклалися, – говорить Олег Ананевич. – Є й такі, що аж руками по керму б’ють, а потім продовжують рух ще з більшою швидкістю».
Місцеві не мають нічого проти таких заходів безпеки. Багато хто з них кожного дня проходить прямо через блокпост. Тут раніше стежка була. Тож люди за звичкою й досі так ходять. Та появу блокпосту кожен пояснює по-своєму.
«Кажуть, сепаратисти якісь мають приїхати, – говорить Богдан, мешканець Франківська, – ото й стоять». Декого подібні споруди лякають.
«Страху наганяють такі речі, паніка з’являються, – каже Віра Пук, яка живе в Рогатині. – Сам уже вигляд блокпосту нагадує війну, ніби вона вже на нашому порозі». Кожен день жінка проходить повз блокпост, але раніше навіть не задумувалася, навіщо він тут. «Єдине, що помітила, водії тепер дуже акуратно їздять, всі дотримуються правил дорожнього руху», – говорить пані Віра.
Є такі, що й обурюються.
«Краще б на схід їхали, ніж тут стояти, – каже Ганна Закотинська, мешканка села Підкамінь. – Як мій зять – з Майдану і нині там, а хто з них був на сході, я би хотіла знати».
До речі, Олег Ананевич у грудні повернувся з АТО. Стояв на блокпості у Щасті. А хлопці з Правого сектору вже пройшли тренування у Десні, чекають наказу їхати на схід.
Вечоріє. Стає холодніше. Бійці Правого сектору підкидають у бочку дрова. Гріються. Та холод, говорять, то не найстрашніше. Гірше, було, як два дні під дощем простояли, в одних камуфляжах. Тоді теж рятувала бочка з дровами – біля неї сушили одяг.
ДАІ, «правосеки» і пес
Село Княгиничі. Блокпост № 3. Рух транспорту тут значно спокійніший. Та захисна споруда міцніша – бетонні блоки у три ряди, мішки з піском, бійниці. Посередині – буржуйка, тут готують їсти. Два прапори – державний і Правого сектору.
Капітан міліції Петро Кушпінський показує журнал реєстрації – за сьогодні зафіксовано чотири автівки з переселенцями.
«Ми їх перевірили по базі розшуку, оглянули авто, – каже інспектор. – В основному це були сім’ї з дітьми».
Працівники міліції чергують по 12 годин і міняються, а представники Правого сектору працюють цілодобово. Андрій Тем’янець, боєць 4 запасного батальйону ДУК, тут уже тиждень, завтра – на відпочинок.
«Це наш обов’язок, – каже хлопець. – Аби в область не потрапляли заборонені речі і диверсійні групи».
У вагончику відсипаються два його товариші, які чергували вночі. Біля ніг крутиться собака Бровко. Він теж несе службу.
Comments are closed.