Літаки над містом

Останні кілька днів на франківському військовому аеродромі відбувається щось загадкове. Люди переживають, ЗМІ викладають суперечливі повідомлення. А ночами ревуть авіаційні двигуни. Що ж воно таке? Чим зараз живе 114 Івано-Франківська, Талліннська, ордена Червоного Прапора бригада тактичної авіації?

Івано-Франківська бригада завжди готова до захисту повітряного простору України

За доблесть і героїзм

Аби зрозуміти, як столиця Естонії опинилась у найменуванні української частини, необхідно згадати минуле.

24 вересня 1940 року на аерод­ромі Гривечки Ленінградської області сформували 159 винищувальний авіаційний полк (ВАП). Він і став «прадідом» івано-франківської бригади. Потім була війна. У перші ж її дні багато радянських авіаполків зазнали таких втрат, що були розформовані. Втім, 159 ВАП зберіг і людей, і літаки, воював гідно.

Ось трохи статистики з історичної довідки. За роки війни 159 винищувальний авіаційний полк здійснив 8682 бойових вильотів, знищив 387 ворожих літаків, 719 одиниць військової техніки, 3455 одиниць живої сили.

Льотчики воювали на північному заході, найбільше відзначились у боях за Прибалтику. Наказом Верховного Головнокомандувача від 22 жовтня 1944 року полк отримав найменування «Талліннський».

Через два місяця «за доблесть і героїзм при визволенні острова Езель» полк нагородили орденом Червоного прапора. З того часу ця відзнака постійно прикріплена до бойового прапора частини.

Були в полку і свої герої. Найвідоміший з них – полковник Петро Покришев. Українець, народився у селі Гола Пристань Херсонської області. Від 1943 року й до кінця війни Покришев командував частиною. І не зле командував. Його називали першим асом Ленінградського фронту, він збив 38 літаків, мав дві зірки Героя.

Після війни полк змінив багато місць дислокації: Ленінградська область, Білорусія. Угорщина, Західна Україна, Чехословаччина. У 1972 році 159 ВАП перейменували у 114-й. З 1989-го льотчики пересіли на винищувачі четвертого покоління МиГ-29. Вони літають на них і сьогодні.

Служимо українському народові!

У лютому 1991 року полк перебазувався на аеродром Івано-Франківськ. Незабаром почалась нова сторінка в його історії.

Аеродром посилено охороняють

19 січня 1992 року авіатори присягнули на вірність народу України. На флагштоці замайорів синьо-жовтий прапор, і тепер ритуал його підняття відбувається щодня.

У 1997-му, за підсумками року, частину визнали найкращим авіаційним винищувальним полком Військово-Повітряних сил України.

Остання кадрова пертурбація відбулась у 2003 році. В результаті об’єднання полку, авіаційної бази та окремого батальйону зв’язку і радіотехнічного забезпечення з’явилася 114 бригада тактичної авіації. Через шість років їй присвоїли найменування за місцем дислокації – «Івано-Франківська».

Основне завдання бригади – це охорона повітряного простору. Ділянка відповідальності – значна частина Західної України.

За роки Незалежності особовий склад бригади брав участь у багатьох українських і міжнародних навчаннях: «Чисте небо», «Артерія», інших. Льотчики неод­норазово довели свій професіоналізм – що збивати літаки, що знищувати цілі на землі.

Втім було й сумне. Не секрет, що гроші для армії виділяли по залишковому принципу. Вистачало лише на зарплату, харчування й частково на обмундирування. А авіація – задоволення дороге. Наприклад, авіадвигун (у МиГ-29 їх два) коштує близько 3,5 млн. грн.

Не повірите, але з 1993 року бригада не отримала жодної нової запчастини для літаків. Якщо згадати, що Україна МиГ-29 не вироб­ляє, а централізовано їх не купували, то власні невеликі запаси швидко вичерпались. Аби хоч якось літати, доводилось укомплектовувати одні винищувачі за рахунок інших. Довший час відчувався і гострий брак пального, а літати без нього…

Та й це не найстрашніше. В ході «реформування та модернізації» українського війська до середини 2000-х були ліквідовані льотні частини у Мукачевому, Чернівцях, Коломиї, Чорткові, Львові, Стрию, Дубно й Луцьку. Таким чином, після тої «модернізації» у Галичині залишилось тільки одна бойова авіачастина – франківська бригада. Хоч, буває, що й один у полі воїн.

Кілька років тому ситуація з поставками пального дещо покращилась. Франківці відчули це одразу – в небі над містом знов заревіли двигуни.

Не вірте дурницям!

Кожен військовослужбовець урочисто присягав на вірність українському народу, клявся «обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність». Під час недавніх революційних подій авіатори довели свою відданість присязі тим, що на загальних зборах відмовилися підтримати надіслане з Києва звернення командування «твердою рукою навести порядок в країні». Мало того – засудили загибель людей і закликали керівництво держави до мирного врегулювання протистояння. В армії таке можна прирівняти до невиконання наказу…

Сьогодні маємо неприкриту агресію з боку Росії, війська якої хазяйнують у Криму, блокують українські гарнізони та вимагають від них скласти зброю. Збройні сили України приведені у бойову готовність. Була піднята по тривозі і 114 бригада тактичної авіації. Особовий склад отримав зброю, боєприпаси. У разі оголошення мобілізації авіатори готові прийняти поповнення, яке направлять із військкоматів.

Вночі, 2 березня, частина заступила на бойове чергування з охорони повітряного простору. Розгорнута чергова ланка. Що це таке? При планових польотах час від подачі техніки до зльоту літака становить кілька годин. При несенні бойового чергування організовується цілодобова служба – льотчиків, техніків, засобів забезпечення польотів. Щоб зекономити час на вирулюванні, літаки розташовують неподалік злітно-посадової смуги. Якщо буде сигнал, це дає змогу за лічені хвилини підняти винищувач у небо.

Настрій у авіаторів бойовий. У бригаді служать представники багатьох національностей, вихідці з різних областей України. Але всі вони готові виконати військовий обов’язок. Мало того – вже десять військових пенсіонерів-льотчиків виявили бажання знову сісти за штурвал. Серед них колишній командир бригади полковник Сергій Биховець. У 1999 році він разом із групою інших пілотів здійснив першу в історії України зліт та посадку на автостраді Львів-Дубно. Між іншим, уродженець Криму.

Останні кілька ночей на військовому аеродромі чуто гуркіт авіатурбін. Містом уже повзуть чутки. Нібито це наші винищувачі літали на перехоплення росіян над Маріуполем. Або це літаки-розвідники росіян кружляють над Франківськом та щось там винюхують.

Командир бригади полковник Сергій Голубцов щойно повернувся з вильоту

«Не вірте цим балачкам, які розпускають люди, далекі від армії, – каже полковник Сергій Голубцов, командир бригади, льотчик І класу. – Сьогодні проводиться планове відновлення авіаційної техніки для особливого періоду. Люди працюють вдень і вночі. Необхідно зробити розконсервацію та на практиці перевірити працездатність усіх систем літака, у тому числі й двигунів. Останні випробовують на всіх режимах, навіть на форсажному. В додаток до цього щодня здійснюють перевірку двигунів у черговій ланці. Саме їх і чують мешканці міста.

Жодному ворожому розвідникові ми не дозволимо безкарно літати над нашим аеродромом. Що ж до Маріуполя, то його прикривають винищувачі інших військових частин, які дислокуються значно ближче. Якщо ж отримаємо команду на перебазування, то оперативно виконаємо її та будемо прикривати наші повітряні кордони у будь-якій точці України».

Іван Бондарев,

майор, 114 бригада тактичної авіації