До редакції «Репортера» звернулася одна з читачок. «Я часто ходжу з сином у дитячу бібліотеку. А там мало не під самими дверима поставили літній майданчик, — обурювалася жінка. — Моя дитина йде по книжки, а дивиться на те, як дорослі дядьки п’ють і курять. Ну хіба таке може бути? Хіба біля освітніх закладів можна ставити літні майданчики?».
«Репортер» і собі пішов подивитися. Обласна бібліотека для дітей, що на площі Міцкевича, справді обліплена літніми майданчиками. Навпроти центральної частини їх аж два. І якщо виходити з приміщення бібліотеки — два кроки і вже впираєшся у літник.
Ми запитали у міському управлінні торгівлі, чи мають ці літні майданчики дозвільні документи? Його начальник Іван Ляхович запевнив: так, дозволи є, а видав їх міський виконавчий комітет. Тож усе законно. Щоправда, додав, що у керівництва бібліотеки були певні претензії.
Ідемо у саму бібліотеку питати, як же їм живеться з такими сусідами. Вікна кабінету директора Ірини Тацакович виходять просто на літник, щоправда, на той, що приліпився збоку. Директор каже, до такого сусідства їм уже не звикати, але й миритися з ним вони не згодні.
«Усе почалося ще у 2005 чи 2006 році. Спочатку були легенькі парасольки та столики, — розказує директор. — Ми ще й раніше писали звернення, але йшли по інстанціях — писали в управління культури, а ті вже зверталися до міської влади. Там відповідали, що гроші за розташування майданчиків уже проплачено до бюджету, тож нічого зробити не можуть. Але наступного року наші побажання обов’язково врахують. І так воно йде з року в рік».
Цьогоріч, за словами директора, вони почали жорсткішу боротьбу. Пані Ірина витягує стос листів. Розповідає, що 3 квітня, коли ще не було ніяких літників і дозволів на них, написала на ім’я міського голови Віктора Анушкевичуса звернення, аби нагадати йому минулорічні обіцянки, просила не давати дозволів на літні майданчики. Відповіді на цього листа вона так і не дочекалася, запевняє директор.
«А у червні місяці почалася ця кампанія з розташування цих палаток, — продовжує пані Ірина. — Я якраз у відпустці була, то цим більше займалася моя заступниця. Вони почали воювати, писати листи. Було звернення й на міського голову, і на виконавчий комітет, і депутатам міської ради. Підписували і працівники бібліотеки, і батьки, і діти».
Врешті сама директор написала у міську прокуратуру. Та переадресувала звернення у відділ боротьби з економічною злочинністю. «І от вони дали відповідь, що не знайшли там ніяких порушень», — показує вона листа.
Після всіх цих листів відбулося спільне засідання власників майданчиків і представників управління торгівлі. Запрошували туди й директора бібліотеки. Та каже, на жаль, не могла бути там особисто, бо мала вдома похорон. А результат тієї зустрічі вийшов передбачуваний: мовляв, цього року нічого зробити не можуть, а на наступний при видачі дозволів на літники обіцяють врахувати позицію бібліотеки.
«Ось така наша епопея, — зітхає директор. — А у цей час батьки скаржаться — чого ж ви нічого не робите? Нині до бібліотеки ходить дуже багато дітей. Бо всім на літо у школах задали списки літератури».
Єдине, чого вдалося домогтися тим галасом, то це хоча б відвідувачі літників перестали ходити у бібліотечний туалет. «Минулого року вривалися не зовсім адекватні, ми туалет на ключ замикали, бо, ви самі розумієте, — малі діти, жінки-працівники та нетверезі мужчини, — каже Ірина Тацакович. — Нині ж тих клієнтів справляють куди інде».
На цьому стало. Бібліотека вкотре сподівається, що міська влада прислухається до них. Бо що ж не кажіть, а таке сусідство доволі дивне, особливо у місті, де влада повсякчас запевняє, що бореться з алкоголізмом — то забороняє продавати алкоголь після десятої вечора, то торгувати ним ближче, ніж 200 метрів від шкіл і так далі.
А от про бібліотеку для дітей чомусь ніхто не згадує, коли видають дозволи на ті ж самі літники. Забувають?
Comments are closed.