Вже менше місяця залишилося до Дня святого Миколая, і традиційно у ці дні в офісі франківської Мальтійської служби кипить робота. Молоді волонтери щебечуть трохи по-українськи, а трохи по-німецьки, на широкому столі розкладені кольорові листи від дітей-сиріт, а один за одним до офісу заходять франківці – ті, хто вирішив побути у ролі помічника Миколая. Картина вже доволі звична, та, на жаль, навіть ця підготовка до теплого дитячого свята має трохи присмаку війни…
Акція «Святий Миколай іде до сиріт» стартувала 1 листопада – саме з цього дня мальтійці почали роздавати листи. Писали їх діти-сироти з усієї області. Вони впевнені, що Миколай до них прийде, адже так відбувається вже 16 років поспіль. Щороку знаходяться люди, які готові віддати на подарунок цим дітям не лише трохи сімейного бюджету, але й багато власного тепла. І волонтери не втрачають певності, що цьогоріч теж так буде.
«У нас між собою не було якоїсь такої окремої бесіди, але всі ми знаємо, що ситуація в країні напружена, кожен має якісь свої проблеми, знаємо, що на все зросли ціни, а багато хто жертвує гроші на армію, – каже працівник служби Леся Гунчак. – Але я щороку переконуюся, що цією справою опікується Святий Миколай, а ми лише його помічники. Частина листів, десь 40 % уже розійшлися. Ще такий примітний момент, поки не випаде сніг і у повітрі не запахне святом, люди не задумуються, що Миколай близько. Але потім ідуть масово. Хоча і зараз не бракне тих, хто заходить. От уже навіть перші подарунки маємо».
Пані Леся показує на гарні коробки, обтягнуті подарунковим папером. Додає, тішить, що цього року приходить дуже багато нових людей.
«Попри те, є ті, що брали минулого року, позаминулого, хтось взагалі має таку традицію – від початку акції бере листа, – посміхається вона. – Це дуже зворушливо, адже тих дітей вони ніколи й не бачили».
Та навіть якщо людина відчуває, що не в силі зібрати подарунок – не вистачає грошей чи часу – є ще повно способів, як долучитися до акції. Так у мальтійців є групові листи від класів, їх віддають переважно колективам, тоді скидаються всі потроху і вже дітям є настільна гра, санки чи велосипед. Можна просто приносити гроші – скільки можете, на них також куплять те, що треба дітям. Чимало підприємців міста ставлять у своїх магазинах скриньки від мальтійців. А можна просто розказувати друзям, що є така акція – це теж допомога і то вагома, каже пані Леся.
«До речі, зараз на наших сторінках у соцмережах триває конкурс дитячого малюнка, заходьте, голосуйте, переможець отримає особливий подарунок від Миколая, – розповідає вона. – А ще дуже багато вартує молитися і пам’ятати за тих дітей, і не лише на свято Миколая, а й постійно. Тобто той, хто хоче долучитися до акції, завжди знайде спосіб, як це зробити».
Потішити сиріт, це ще й зробити диво для себе самого – ні за які гроші не купиш.
«От приходить сім’я з дитинкою, вони разом вибирають листа, разом збирають подарунок, – каже Леся Гунчак. – І ця дитина розуміє, що десь там є інший малюк, без мами і тата, що він може просити у Миколая зубну пасту чи щітку…».
До слова, цього року у мальтійців понад 2000 дитячих листів. Це діти з понад 20 закладів області: дитячих будинків, шкіл-інтернатів.
«Діти з будинку сімейного типу, що в Калуші, цього року долучили трошки більше як 30 дітей з реабілітаційного центру в Черче, – розказує пані Леся. – Маємо також знайомого отця, який опікується кризовими сім’ями, біженцями, ми їм теж передамо частину допомоги. Наш Карітас опікується і дітьми-інвалідами, там нема індивідуальних подарунків, але солодощі, іграшки чи канцтовари ми їм передамо. Бо Миколай є щедрим».
Що просять у листах? Дитячі мрії безмежні. Зустрічаються тут і планшети, і сенсорні телефони. Але, кажуть волонтери, вони просять людей читати ті листи між рядків. У першу чергу купувати те, що принесе дітям користь – практично у кожному листі є список потрібного одягу, взуття та розміри автора листа. А ще дуже важливо не забути покласти туди трохи свого тепла.
«Це не просто так – купити речі і відправити, – каже Леся Гунчак. – Повірте, коли дитина відкриває подарунок, вона дуже відчуває, з яким настроєм він готувався».
А ще у цьогорічних сирітських листах часто зустрічається величезне недитяче прохання до святого Миколая.
«Найкращим чудом і подарунком для мене і всіх українських людей буде мир і спокій у нашій країні. Хочеться, щоб усі дітки були живі і здорові, і повернулися у свої домівки, де до них обов’язкового прийдеш Ти…».
«Ми розуміємо, що цього року в нашій країні біда, що подарунки більше потрібні нашим ровесникам зі східних областей. Бажаю, щоб вони отримали мир і спокій…».
«Та найбільше ми хочемо твоєї допомоги, щоб Бог почув наші молитви за мир і закінчилася війна…».
Діти вірять удиво і кожен із нас здатен зробите це диво для них. А Миколай точно ні про кого не забуде і все у нас буде добре.
Comments are closed.