Наприкінці листопада в ендокринологічному відділенні обласної лікарні відкрили кабінет пункційної біопсії. Адже на Прикарпатті зустрічаються випадки злоякісних новоутворів щитовидної залози на пізніх стадіях. Несвоєчасна їх діагностика спричиняє високу смертність. А пункційна біопсія – це єдина можливість точно визначити, доброякісне новоутворення чи ні.
.JPG "Вузли треба перевіряти")
Під новоствореним кабінетом народ товпиться у черзі. Завідувач відділення Світлана Балаш дозволяє нам зайти всередину і на власні очі побачити, як проводять пункційну біопсію вузлів у щитовидці. Навколо молодого чоловіка на лежаку – двоє лікарів. Один за апаратом УЗД, інший з голкою в руках, якраз вводять її у вузол на шиї пацієнта. Біля них – група студентів-медиків, які намагаються розгледіти якомога більше. Лікар вводить голку, на моніторі УЗД чітко видно, що вона увійшла у вузол. Чоловік лежить дуже спокійно.
«Це не боляче, – пояснює Світлана Балаш. – Спочатку ту ділянку знеболюють, а далі тонесенькою голкою забираються клітини, які підозрюють у злоякісності. Потім ці клітини йдуть на цитологічний аналіз. Це найефективніший і найпростіший спосіб дізнатися, злоякісний вузол чи ні».
Лікар розповідає, що вузлова форма зобу – це новоутвори у щитовидній залозі. Вони бувають маленькі й великі, одно- чи багатовузлові. Процедуру біопсії пацієнтам призначають, коли той вузол більше 1 см, або ж лікар підозрює злоякісний процес. Нині в Івано-Франківській області на диспансерному обліку з вузлами у щитовидці є більше 4 тис. людей. Зі злоякісними – близько 300.
«Це небагато, якщо порівнювати із ситуацією в інших регіонах України, – каже Світлана Балаш. – Та, на жаль, є хворі з уже пізніми стадіями. Думаю, в цьому найбільше винна міграція населення, адже пацієнти, які приїжджають додому раз на кілька років, тільки тоді знаходять час піти до лікаря».
Як поведе себе вузол, навіть доброякісний, спрогнозувати дуже важко. «За ціле життя може нічого не статися, – розповідає лікар. – Можливо, ріст вузлів зупиниться на певному рівні, особливо, якщо йдеться про старшу людину. А в молодих ми рекомендуємо їх забирати, бо в їхньому організмі відбуваються активні гормональні процеси, а це може стати поштовхом до непередбачуваного розвитку вузлів».
Вкотре варто наголосити, що проблеми зі щитовидкою для прикарпатців – характерні. Наша область і сусідні вважаються зонами ендемії через нестачу йоду. У нас мало його у природі – ґрунті, воді – а відповідно в овочах і фруктах.
.JPG "Вузли треба перевіряти")
«Щитовидка – це та залоза, яка працює на йоді, як машина на паливі, – каже Світлана Балаш. – Вона має найрізноманітніші завдання. Поясню по-простому. Наприклад, якщо є нестача йоду, а відповідно недостатньо працює щитовидна залоза, то може бути порушення менструального циклу у дівчат, безпліддя, затримка статевого розвитку, недостатній інтелектуальний розвиток. Особливо страждає абстрактне мислення».
Характерні ознаки пониження роботи щитовидки – мерзлякуватість, сонливість, в’ялість, апатія, суха шкіра на ліктях, тріщини на п’ятках, набряки на обличчі, кінцівках, головокружіння, схильність до закрепів тощо.
Профілактика можлива й добре відома. Як каже Світлана Балаш, масово в Україні вона проводиться йодованої сіллю. Плюс, уже доволі давно у нас відкрите родовище з йодованою водою – «Джерело Якова» у Богородчанах. Поповнити запаси йоду допоможуть і морепродукти – риба, сухі водорості.
«Варто й періодично відвідувати ендокринолога, перевірити функції щитовидки, зробити УЗД, – підсумовує завідувач відділення. – Бо далеко не всі вузли може напальпувати лікар. Ті, що менші за 1 см, чи знаходяться низько, чи на задній стінці щитовидки, покаже лиш УЗД».
