Вузли треба перевіряти

Наприкінці листопада в ендокринологічному відділенні обласної лікарні відкрили кабінет пункційної біопсії. Адже на Прикарпатті зустрічаються випадки злоякісних новоутворів щитовидної залози на пізніх стадіях. Несвоєчасна їх діагностика спричиняє високу смертність. А пункційна біопсія – це єдина можливість точно визначити, доброякісне новоутворення чи ні.

Під новоствореним кабінетом народ товпиться у черзі. Заві­дувач відділення Світлана Балаш дозволяє нам зайти всередину і на власні очі побачити, як проводять пункційну біопсію вузлів у щитовидці. Навколо молодого чоловіка на лежаку – двоє лікарів. Один за апаратом УЗД, інший з голкою в руках, якраз вводять її у вузол на шиї пацієнта. Біля них – група студентів-медиків, які намагаються розгледіти якомога більше. Лікар вводить голку, на моніторі УЗД чітко видно, що вона увійшла у вузол. Чоловік лежить дуже спокійно.

«Це не боляче, – пояснює Світлана Балаш. – Спочатку ту ділянку знеболюють, а далі тонесенькою голкою забираються клітини, які підозрюють у злоякісності. Потім ці клітини йдуть на цитологічний аналіз. Це найефективніший і найпростіший спосіб дізнатися, злоякісний вузол чи ні».

Лікар розповідає, що вузлова форма зобу – це новоутвори у щитовидній залозі. Вони бувають маленькі й великі, одно- чи багатовузлові. Процедуру біопсії пацієнтам призначають, коли той вузол більше 1 см, або ж лікар пі­дозрює злоякісний процес. Нині в Івано-Франківській області на диспансерному обліку з вузлами у щитовидці є більше 4 тис. людей. Зі злоякісними – близько 300.

«Це небагато, якщо порівнювати із ситуацією в інших регіонах України, – каже Світлана Балаш. – Та, на жаль, є хворі з уже пізніми стадіями. Думаю, в цьому найбільше винна міграція населення, адже пацієнти, які приїжджають додому раз на кілька років, тільки тоді знаходять час піти до лікаря».

Як поведе себе вузол, навіть доб­роякісний, спрогнозувати дуже важко. «За ціле життя може нічого не статися, – розповідає лікар. – Можливо, ріст вузлів зупиниться на певному рівні, особливо, якщо йдеться про старшу людину. А в молодих ми рекомендуємо їх забирати, бо в їхньому організмі відбуваються активні гормональні процеси, а це може стати поштовхом до непередбачуваного розвитку вузлів».

Вкотре варто наголосити, що проблеми зі щитовидкою для прикарпатців – характерні. Наша область і сусідні вважаються зонами ендемії через нестачу йоду. У нас мало його у природі – ґрунті, воді – а відповідно в овочах і фруктах.

«Щитовидка – це та залоза, яка працює на йоді, як машина на паливі, – каже Світлана Балаш. – Вона має найрізноманітніші завдання. Поясню по-простому. Наприклад, якщо є нестача йоду, а відповідно недостатньо працює щитовидна залоза, то може бути порушення менструального циклу у дівчат, безпліддя, затримка статевого розвитку, недостатній інтелектуальний розвиток. Особливо страждає абстрактне мислення».

Характерні ознаки пониження роботи щитовидки – мерзлякуватість, сонливість, в’ялість, апатія, суха шкіра на ліктях, тріщини на п’ятках, набряки на обличчі, кінцівках, головокружіння, схильність до закрепів тощо.

Профілактика можлива й добре відома. Як каже Світлана Балаш, масово в Україні вона проводиться йодованої сіллю. Плюс, уже доволі давно у нас відкрите родовище з йодованою водою – «Джерело Якова» у Богородчанах. Поповнити запаси йоду допоможуть і морепродукти – риба, сухі водорості.

«Варто й періодично відвідувати ендокринолога, перевірити функції щитовидки, зробити УЗД, – підсумовує завідувач відділення. – Бо далеко не всі вузли може напальпувати лікар. Ті, що менші за 1 см, чи знаходяться низько, чи на задній стінці щитовидки, покаже лиш УЗД».