Традиційно склалося, що новонароджений малюк – то більше мамина турбота. Татові ж відводиться горда роль годувальника сім’ї. Але реалії сучасного життя вносять свої корективи. У Європі та США вже нікого не дивують відчайдушні чоловіки, які добровільно ідуть у декрет. В Україні таке теж уже є. А на Прикарпатті?
Закон дозволяє, було б бажання
За законом, у відпустку з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може йти не тільки мама, але й тато. Або ж – бабуся, дідусь, інший родич чи опікун.
«Це – за умови, якщо мама виходить на роботу, тобто не бере відпустки по догляду за дитиною, є студенткою, або ж перебуває у центрі зайнятості та отримує там допомогу, – пояснює Василь Семанюк, начальник відділу з призначення усіх видів соціальної допомоги департаменту соціальної політики Івано-Франківського міськвиконкому. – Мамі потрібно принести відповідні документи – якщо працює, то довідку з місця роботи, що вона перервала відпустку, студентці – довідку з навчального закладу, безробітній – довідку з центру зайнятості».
У такому разі в декретну відпустку може піти хтось із родичів. Татусь бере відпустку на роботі. При цьому на нього поширюються ті самі права й пільги, які отримує в цьому випадку жінка, включаючи безперервність стажу та збереження робочого місця. Тим паче, що батьки мають право розділити декретну відпустку навпіл – наприклад, перші (складніші) півтора року за дитиною доглядає мама, а другі – батько. Головне – вчасно все оформити, а далі – було б бажання.
Хоча таке бажання у наших чоловіків виникає не часто. А що люди скажуть? А чи зможу я? І взагалі – не чоловіча то справа… Та все ж у кожній сім’ї – своя ситуація. І є в нас чоловіки, які сподвиглися на такий крок. За даними франківського департаменту соціальної політики, тільки у Івано-Франківську нині налічується 34 таких татусі.
Навчитись бути татком
Шукати татуся, який витримав усі декретні перипетії, нам довелося недовго. Сім’я Петра та Галини Тимчуків живе у селі Новиця Калуського району. І Петро уже четвертий рік перебуває у відпустці по догляду за їхнім сином Давидом. І хоча на такий крок його підштовхнула необхідність, запевняє, що ні крапельки про це не шкодує.
Коли народилася дитина, Галина вчилася у франківській медакадемії, проходила інтернатуру. Свою академвідпустку жінка встигла використати ще раніше, тож варіантів відповіді на запитання «Хто іде у декрет?» у них майже не було.
«Йому було важко йти з роботи, – пригадує Галина. – Петро працював юристом у державній установі, але я мусила довчитися, тож у нас просто не було іншого виходу».
«Найперші труднощі, з якими я стикнувся, були пов’язані аж ніяк не з доглядом за маленькою дитиною, а з оформленням документів, – розповідає Петро. – Бігав, домовлявся, збирав різні довідки. Мені було легше, бо працював юристом і швидко зорієнтувався. Але якби прийшла проста людина з села, то їй було б дуже складно».
До речі, на своїй роботі Петро був єдиним чоловіком у колективі. Тож усі жінки з розумінням поставилися до його рішення та «відпустили» без проблем. Пригадує, що навіть радили, які ще довідки треба дозбирати і так далі.
Подружжя не приховує, що, хоч офіційно у декреті перебував Петро, але дуже багато з малим Давидом помагала бабуся. Та й сам чоловік намагався не губитися, вже мав таку-сяку практику. «Маю молодшу сестру, племінників, тож знаю, як обходитися з дітьми, – запевняє він. – Знав, що треба купити (бо багато батьків купують просто непотрібні речі), як годувати, заспокоювати тощо».
Хоча, каже, було таки нелегко. «Діти висловлюють свої бажання через емоції, і чоловіку буває важко заспокоїти малечу, – говорить Петро. – Але цього всього можна навчитися. Звісно, якщо того прагнути. Думаю, кожному татові було б корисно піти у декрет хоча б на пару місяців, аби на собі відчути усі складнощі, з якими щодня стикаються їхні дружини».
Вже у квітні Петро повертається на свою роботу. Він сидів з малим Давидом чотири роки – після того, як сину виповнилося три, взяв ще рік відпустки. Трохи скучав за роботою, але про своє рішення не шкодує. По-перше, показав дружині, на що ладен заради неї, а, по-друге, зараз має якнайдовірливіші стосунки зі своїм сином.
Без любові нікуди
Вихід у декрет саме тата має за собою цілу купу особливостей, які можуть як покращити стосунки в сім’ї, так і зіпсувати їх.
«Коли з’являється дитина, мама бере на себе майже всю роботу по догляду за нею, – розказує психолог, головний спеціаліст відділу соціальної роботи Івано-Франківського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Уляна Бабій. – Та й серед чоловіків поширена думка, що їм не місце біля немовляти. Вони кажуть: «Дитина ще дуже маленька. Нехай нею мама займається. А ось коли виросте, тоді я стану виховувати».
Але це ще півбіди, запевняє психолог. Адже малюк, не отримуючи чоловічої уваги, виявляється нездатним зробити один із перших висновків у своєму житті – що існує дві половини цього світу: жіноча та чоловіча, материнська і батьківська.
При татовому декреті такі проблеми практично знімаються. Має він і ще цілу купу переваг. «Тісний зв’язок із татком сприяє розвитку дитину, – каже психолог. – Навіть граючись з дитиною, мати в першу чергу намагається її заспокоїти. Натомість, батько більше розвиває активність малюка – фізичну, і пізнавальну. Тати весь час хочуть з дітьми щось робити, розповідають цікаві факти, відповідають на запитання. Крім того, прив’язаність до батька особливо важлива для формування у дитини статевої ідентичності».
А тепер про недоліки. І головним із них є аж ніяк не «побутові дрібниці». Головне, з якою мотивацією батько йде у декрет. «Якщо тато змушений сидіти вдома не з власного бажання, то такий догляд навряд чи буде корисним і потрібним дитині, – каже Уляна Бабій. – Можна навчитися забезпечувати всі фізичні потреби дитини, але при цьому не мати емоційного контакту з нею. Саме тут є помилка багатьох татів, які вважають, що проявляти ніжність і демонструвати любов – це привілеї матері. Справжній батько – той, хто може завжди підтримати свою дитину та зберегти емоційний зв’язок із нею».
І ще одне «але» – стосунки дитини та матері. Чи раптом вона не опиниться у ролі стороннього спостерігача? Тут уже все буде залежати від жінки. «Навіть якщо матері часто не буде поряд, але вона не поскупиться на любов, то все одно не віддалиться, – говорить психолог. – Емоційний холод – гірший, ніж просто відсутність дома когось із батьків».
А в ідеалі, брати участь у вихованні малюка мають обоє батьків – йому потрібна як мамина любов, так і татова. І не важливо, хто з них сидить у декреті. А подолати усі проблемки, які так чи інакше виникають з появою дитини, допоможе тільки любов.
Фіни – найсвідоміші татусі
У світі існує спеціальна організація «Чоловіки в декреті». Згідно з її даними, у Фінляндії оплачувана відпустка для представників сильної статі, пов’язана з народженням дитини, надається з 1987 року та становить 152 дні, у Швеції – 13 місяців.
За кордоном татусь у декреті – поширене явище. У Західній Європі 20% чоловіків виховують дітей, а мами працюють. Наприклад, голова британського МЗС Девід Мілібенд пішов у декретну відпустку з догляду за усиновленою дитиною.
У Швеції батьки часто ділять між собою оплачувані півтора року, які держава виділяє на догляд за дитиною: кожен татусь зобов’язаний просидіти з чадом хоча б місяць. В Америці останніми роками побільшало батьків-декретників. За даними соціологічних опитувань, чимало чоловіків намагаються поєднати приємне з корисним: приділити більше часу сім’ї та відпочити від виснажливих кар’єрних перегонів.
Найсвідомішими татусями виявилися фіни. У Фінляндії дві третини чоловіків присвячують себе нащадкам. До їх числа входять спікер парламенту Пааво Ліппонен, міністр внутрішніх справ Вілле Ітяля, міністр юстиції Йоханес Коскінен.
Євросоюз збирається ввести обов’язкову декретну відпустку, аби уникнути жіночої дискримінації. У Німеччині в цьому напрямку вже зробили перші кроки. Міністр у справах сім’ї Урсула фон дер Ляйєн ввела зміни щодо виплат матеріальної допомоги батькам: якщо декрет бере тато, то гроші на дитину виплачують не 12, а 14 місяців. Британське законодавство планує закріпити право батька та матері на річну оплачувану декретну відпустку на двох.
Comments are closed.